Вишнi 

Вишнi, в зеленiм листi, запашнi,
Що жаром пашать i палають,
В зiрок далеких наче грають.
- Ти їх вхопи, стиглi й смачнi.

Як скуштувати хочеться менi
Ласощi, що сяють, як вогнi
I нiякий оклик тобi: Ще нi!
Я зараз їх зiрву, хоча б двi.

Яскрава кров - це лiпше вино
З вишень до шлунку стiкає
Наче сонечко зазирає у вiкно
I хмiль насолоди тебе зустрiчає.

Берiть, зiрвiть, куштуйте вишнi!
Вони, як квiточки яскравi, пишнi!
Їх смакування не буде вам лишнє,
То смакуйте їх все вище й вище...

Україна. Липень. 2011 рiк.



Зустрiч однокласникiв.

Сьогоднi однокласники зiбрались
В казковiй новоушицькiй кав'ярнi
I оченята вiд спогадiв смiялись,
Що були зацiкавленi ще й гарнi.

Мої думи в минуле полетiли
При видi стомлених роками рис
В душi всi фото потеплiли
I кольоровий клiп богами вис.

Розмови друзiв за столами
Дзвенiли, як весняний потiчок -
Це гомiн над долинами, горами
В напрузi тисячi свiчок.

Я слово до спiвучнiв мав
Яке у вiчi присутнiм казав:
- Здоров'я i щастя бажав,
I зорi слави вiд них жав.

Пiсня всiх нас поєднала,
Що голубкою там лiтала.
Юнiсть в танцi поладнала
Наснагу, що весело вiтала...

Задоволенню не було меж,
Веселився на зустрiчi i я теж.
Пiрнули ми в Юнь - авжеж -
Це спалахи прожитих пожеж...

Україна. Липень. 2011 рiк

Гомонiла площа.

У вiвторок гомонiла площа
В центрi нашого села.
На торг вiдьма - Тодоска,
Вела з собою чортеня:

- Щоб подурити покупця,
Заздрiсть людську обновити,
У зiваки поцупити гаманця,
А iнших розумом обдiлити.

А торгашi собi торгують,
Грошенята пальцями рахують,
I селян товаром годують,
А неуважних - ще й 'обдують'...

Україна. Липень. 2011 рiк



Сонячний ранок.

Трави у перлиннiй росi
На ранковiй зорi
I у свавiльнiм Днiстрi
Наче у синiм вiкнi

Хвилi променi катають,
Якi всi вiтри пiдганяють
Та блискочуть i гадають
Людям настрiй пiдiймають.

Вони лагiдно вiтають
Усе живе, що навкруги -   
Квiтучого Днiстра береги,
Якi прокинулись i зiвають...

Україна. Липень. 2011 рiк



Нiчнi спомини

Я теплої лiтньої ночi
Споминаю чарiвнi лiта,
Нiби сон бачать очi,
Що в вирiй собi вiдлiтає.

О, доле, я дякую тобi
За те, що щасливий нинi
За далi з сонцем лазурнi
На милiй ненцi Українi.

За науку в школi у селi
За свiтлi чепурненькi хатки
Де живуть дорослi й малi
Хоробрих предкiв гордi нащадки...

Україна. Липень. 2011 рiк

Балада про невiдомого солдата

Ясно - невiдомого солдата
На бiлiм свiтi не буває,
Десь же була його хата
I мати, що завжди чекає.

Очiкує кожну вiльну мить
Статного, й доброго,
I серце її саме летить
До козака хороброго,

У новiй формi вiйськовiй,
Що ворогiв скидає з тину.
У далекий зеленiй дiбровi,
I думи линуть мати сину,

Про сiм'ю й свою Вiтчизну,
Яку вiд агресора захищає,
Та куля зачервонила бiлизну
I про нього нiхто не знає.

Пройдуть роки, десятилiття
Може i другого столiття
Наступить нова пора лiтня,
Та подих вiйни лихолiття
 
Нам не забути нi дня,
Бо за волю загинула рiдня
I у згадках спомин - рiзня -
Чорної вiйни гiрка рiлля.

Загиблого солдата доля не проста -
Його подвиг нам не забути - на вiка.

Про кохання.

Кохана, завжди зi мною будь,
Якщо вночi не можеш заснуть.
Нам зорi сяють, як - цвiтуть,
Бо це - кохання i з золота суть.

Кохана, ти руку менi подала
I з усмiшкою на танець звала,
Коли квiтчала наша земля
I темп жвавого життя задала.

Нам усмiхнулася яскрава зоря
Ми ринули в вирiй, як бджоли в поля -
Це було кохання чарiвне зiлля -
Радiсть королiвни - щастя короля....

Литва. 2011-08-23

Дитяча пригода з кавунами

Два жвавих брата Чорноконь,
Брати бешкетники, отi - Бiлецькi,
Велосипеди не випускали iз долонь,
Я, Василь, Євген, i ми - не кепськi,

Щодуху поїхали по кавуни достиглi
У Балабанiвку на привабливий баштан -
Ми хлопчаки, як тi - пернатi щиглi
I крутили педалi, як дужий кардан.

Дорога бiгла через Струзький лiс,
А далi на високий горб i вже - Струга.
Який нас спонукав на крадiж бiс
Нiхто не знав, а це його була заслуга.

На перехрестi ми звернули вправо,
Розкiшно їхали, та повернули влiво,
Та сторож мiшає - кепськi справи,
А кавуни макiтрами блищали - дiло.

Сторож баштана нас добряче ганяв,
Та кожен по два - три кавунчики мав.
Ми додому дмухнули, а вiн все стояв,
Берданочку в руки взяв i стрiляв.
      
Ми не лишили там нашого духа,
Радiсть вiд азарту - це мила доля
I ми добрих ангелiв не слуха,
Та до нас не сунула нудьга з поля.

То за Стругою з горба злiтали
Хлопчиська iз зеленими м'ячами
I пiсню перемоги гучно спiвали,
А чортенята радiсно скавчали.

Та кавуни уже попереду котились,
Ми, падаючи, обганяли їх - тi бились
Вiд порохiв кавунчики не мились,
А ми вiд болю ран вужами вились.

Велосипеди цифру 8 показали,
А ми, вiд горя - сльози зливали.
- Це вам наука, - ангели шептали,
Та ми не чули, кавуни збирали.

То ж добро - ласощi пропадає
I не змивши кожен з них бруду
Рожевi шматочки всмак ковтає,
Сльози стирає, розпач i тугу. 

Солодкий сiк розмивши бруд
Розмазаний був по лицi
I розтiкався, капав, й худ,
А чортята тiшились собi.

Смiючись, ми на все начхали,
Поласували брудними кавунами,
Як собаки рани свої зализали
I чвалали, з ангелами та чортами.



Це дiло було давно, в 1970 роцi,
I було це часто, на кожному кроцi,
Та це споминаєш, лежачи на боцi,
Смiшинка зi сльозою застряла в оцi.

Литва. 2011. 09. 17

Небо задощило.

Якось вранцi небо задощило
I смутно посвистував вiтер,
Сивим димком яри залило,
Баюри блищали - море вiдер.

Дорога безмiрною тугою тяглася
В спустошене пiсля жнив поле -
Плакуча Осiнь Зимi не пiддалася -
Небо вiд густих хмар не прозоре.

Тут вилась коса щiтка дощу -
На обрiї бiлi явори в поту.
- Скупої заграви сонця прошу,
Бо досить вже сипати росу.

Литва. 2011. 12. 20.
 
Спека в далекiй країнi Афганiстан

Сонце рiзко пiднялося вгору
У засклену прозору блакить,
У безмiрну небесну комору,
Починаючи внизу все палить.

Безшумно закипала спека -
Пiд панамою спiвав джиґунець -
Без води чатувала небезпека,
А серце гудiло, як двигунець.

Як хотiлось джерельної води
I на заїдок сiк спiлого граната.
Жаром в бою шкварчали стволи
I рiжки пустi, є лише граната.

Було, дуже пекельно жарко,
I сонце 'на коня' налило чарку.
Вбивати ворогiв - все ж жаль то,
Що падуть вiд пострiлiв шпарко.

Ця спека в далекiй країнi,
Що опалила в макiтрi мозки,
Виходить, як вода по краплинi
I вбиває в неї болючi гвiздки.

Литва. 2011. 12. 22.

Серце радiсно щемить

Небо сiрiє - свiтає -
Бiлий день воскресає,
Всiх живих вiн вiтає -
Свiт жити поспiшає.

Вiтерець собi летить
Й кучерявi хмари гонить,
Серце радiсно щемить -
Кохання в дзвони дзвонить...

Литва. 2020 рiк.
*
Квiтучий луг, неначе море
I колосся хлiбiв широке поле,
Та блакитне небо прозоре,
Знiмають бiль, сум чи горе...  Литва. 2012. 07. 02.
*
Сьогоднiшня шоколадна нiч
Сяє безлiччю яскравих свiч
I ти з коханою увiч на ввiч -
Кохання палає неначе пiч.  Литва. 2012. 07. 07