Сафронов Юрий Викторович. Омофор

Омофор - Житiє Ангельське

частина перша - стрiча

(аудiо версiя: https://www.youtube.com/watch?v=nWXmyDE3v0Y)

Пiзнаючи свiт, ти задаєшся питаннями буття i свого мiсця у цьому свiтi. Торкаючись їх, нiби скельцями в сонячному промiннi, одного прекрасного моменту ти задаєшся питаннями: "А як збудований свiт? А чому вода мокра, а цукор солодкий?". Ти довго копаєшся в подiбних питаннях, аж доки не настає цей момент... Момент iстини, момент пiзнання. I ти задаєш останнє з можливих запитань: "Хто я (ми) є?".

Так от, про це...

Сподiваємось, що читач окрiм того, що посадить дерево, збудує будинок та виростить сина, ще й напише свою книгу життя та його пiзнання.

Пролог

Не забувайте про Ангелiв, адже вони вас нiколи не залишають наодинцi... Навiть коли кажете, що їх немає... Не заважайте Ангелам допомагати. Навiть тодi, коли ви думаєте, що все знаєте краще, дозвольте Любовi, яка керує Ангелами, допомогти вам. Будьте вдячнi за те, що маєте.

Будьте Ангелами - Любiть!!!

Кожна людина...

21 сiчня 2015

I снився менi сон, що я пробував мiж подiбними менi, та прорiк я: " Ми повиннi знайти рiшення, яке прийме Бог". I здивувався я вельми сказаному та став про це говорити довколишнiм, яко дивно було сказане... Та нiхто не здивувався, так як жили вони цим...

10 березня 2015

Передмова

Понад десять рокiв тому я вирiшив упорядкувати записи, i постала проблема вибору мови. Хоч бiльшiсть записiв була українською, та була низка причин, чому була обрана росiйська. Однiєю з них було те, що я чiтко бачив проблему в росiйськомовному сегментi, альбо егрегорi, наслiдки якої ми спостерiгаємо сьогоднi. Оскiльки мiсiя завершена, пройдено всi контрольнi точки та пiдбиваються остаточнi пiдсумки, що i доводять останнi подiї: вiдкриваються новi можливостi, можливостi роботи з новим потоком енергiї та iнформацiї, нова свобода. Отже, не барiмося та до працi.

Хто бажає подивитись попереднi роботи росiйською, завiтайте до бiблiотеки Машкова в самiздат http://samlib.ru/s/safronow_j_w/ , альбо наберiть в пошуковiй машинi "Сафронов Юрий Викторович".

Вступ

Настає час, коли людина починає усвiдомлювати, що обсяг iнформацiї, яким вона володiє, є надто бiльшим, анiж той, що належить їй... Вона знаходить, що у її життi беруть участь сили, котрi за обсягом знань, за потужнiстю самого впливу на плин подiй стократ перевищують її персональнi можливостi.

Як наслiдок, людина раптом знiмає щити свого егоїстичного "Я" й усвiдомлює себе часткою чогось надто бiльшого.

Якщо спростити вищесказане, то отримаємо так знайоме: "Одна голова добре, а двi краще". Таким чином, якою б розумною не була людина, разом з iншою її потенцiал збiльшується. Сукупний досвiд двох завжди є об'ємнiшим анiж особистий.

Ключовими словами входу пiд покривало Омофору є "сукупний, об'єднаний".

14 березня 2015

Давайте вiзьмемо для початку класичний приклад.

Коли людина дивиться на шклянку, наповнену наполовину, вона бачить iї напiвповною чи напiвпорожньою? Це є дуже важливо, як ви бачите своє становище. Вибачте за нетактовнiсть - а ви напiвживi чи напiвмертвi? Половина вашого життя є наповнена нiччю чи днем? Завдяки чому ви живете, що є плодом вашого життя, до чого ви прагнете? Зрозумiло, iснує баланс мiж днем i нiччю, життям i смертю, але зараз не про це, зараз про питання мотивацiї. Що є вашим мотивом у днi, чи в ночi, коли ви живете, чи ваше тiло вiддане землi? Що є вашею серцевиною, що є у вашому серцi?.. Адже це є сутнiстю вас, це є тим ким ви є... Це те, що ви притягуєте до себе. Так само, як ваше тiло вiдбирає з продуктiв те, що йому потрiбно, так i ви притягуєте те, чого потребуєте. Отже, ви або напiвповнi, або напiвпорожнi, ви або наповнюєте своє життя, або спорожнюєте його, ви або приносите, або виносите з Омофору. Омофор покриває всiх, хто ходить пiд ним, але вiн не зможе покривати, iснувати, якщо бiльшiсть буде з нього постiйно виносити. Це як добрий господар, котрий, коли думає про майбутнiй урожай, думає про те, що його засiки наповняться, й вiдкладає частку на посiв. Отже сiйте свої зерна, плекайте свої думки в серцi, в лонi Омофору, i ви через деякий час побачите плоди. Наповнiть своє життя сонцем, адже воно дарує свiтло, воно дарує життя. Темряви не iснує, порожнечi немає, все завжди є наповненим, свiтло є всюди, навiть коли ви його не бачите, навiть коли вам здається, що ви в темрявi. Те, що ви живете, є свiдченням присутностi свiтла.

25 березня 2015

Прагнучи iстини, слiд зрозумiти роздiл мiж тими, хто вже зняв захиснi щити, хто розпрощався зi своєю захисною шкаралупкою, i тими, хто вiдкрив себе свiтовi та вiдкрив свiт у собi. А роздiл проходить по тому, як людина проживає нижческазане. Потрiбно звернути увагу, що людина повинна це спочатку усвiдомити, а згодом - i жити в цьому. Людину наповнює єднiсть зi всiм i вся, вона отримує стан наповненостi та цiлiсностi.

Отже:

Те що добре для мене, добре для кожного, добре для всiх.

Те що добре для всiх, добре для кожного, добре для мене.

Тобто, коли людина находиться пiд Омофором, то тепло Омофору її зiгрiває, а коли вона засяє своїм власним сяйвом, то вiддасть сторицею.

31 березня 2015

Для того, щоб зрозумiти роботу Омофору, давайте розглянемо зв'язку: активний - нейтральний - пасивний. Заздалегiдь просимо вибачення за такий механiчний пiдхiд, але, з iншого боку, потрiбно розумiти, що речi самi по собi є iнструментарiєм, а рука Майстра, Творця вдихає в них життя.

Отже, як це працює...

Для початку повернемось у стан, в якому перебуває матерiал до початку творчого процесу: це нейтральний стан, коли все знаходиться у станi спокою. Для того, щоб виникло будь-яке збурення, потрiбен момент вiдлiку. Цей спалах, хоча i є миттєвим, є поза часом, але має надто велику силу, адже частка нейтральностi пiдлягає дiленню на активну та пасивну половинки. Тобто частина матерiалу втрачає стан нейтральностi й дiлиться на активнi та пасивнi складовi. Можна сказати - на позитивнi й негативнi, але потрiбно зазначити, що позитив i негатив є вiдносними. Якщо ваша позицiя збiгається з однiєю зi сторiн, то вона стає для вас позитивом, а протилежна - негативом. Внаслiдок прийнятої позицiї ви втягуєтесь у стан, котрий ви бачитимете як позитивний, або спорiднений вам, а протилежний - як негативний та чужий. Якшо ж ви зможете вийти з цього стану та стати знову нейтральним, то через певний час зможете змiнити полярнiсть на протилежну, втягнутись у той стан, який був для вас в попередньому часi негативним. Отож все змiниться з точнiстю до навпаки, i тепер попереднiй негатив стане позитивом.

Для простоти уявiмо, що нейтральний стан є Омофор, що заповнює всю площину можливого проявлення. Отож, як було сказано вище, це покриття має особливiсть створювати двi iдентичнi, але протилежнi за зарядом частинки. Все це подiбне велетенському подвiйному дзеркалу, в якому з'являються фiгури одночасно з обох бокiв як вiдбиття один одного, фiгури чоловiчого та жiночого проявлення. Мiж цими фiгурами є налаштований звязок у виглядi присутностi частки протилежного партнера. Немає чисто жiночої чи чисто чоловiчої енергетики, є лиш поняття домiнанти на момент втiлення. Та чи iнша якiсть, риса характеру є бiльш притаманною тiй чи iншiй статi, але немає жодної якостi, котра б належала лише однiй зi сторiн. I, зрозумiло, що для гармонiчного доповнення кожен прагне, тягнеться до того, чого йому нестає. На перiод життя це партнер, а в бiльш далекiй перспективi це рiзноманiтнi проявлення - iнкарнацiї в рiзних iпостасях. Потрiбно зазначити, що на кожне творче проявлення вiдводиться визначений перiод втiлення, пiсля чого все повертається у стан нейтральностi, з подальшим перiодом наступного втiлення, що є логiчним продовженням попереднього досвiду. Подiбно маятнику, виведеному з рiвноваги, який продовжуватиме вiдлiк часу аж до завершення дiї закладеного iмпульсу та повернення в стан нейтральностi.

11 квiтня 2015

Продовжуючи наше знайомство з Омофором, потрiбно ще раз i ще раз усвiдомити ту перепону, яка закриває вiд споглядання всю красу життя житiя Ангельського. Отож ще раз:

Те, що добре для всiх - добре для кожного.

Те, що добре для кожного - добре для всiх.

Альбо...

Премагають усi - перемагає кожен!

Перемога кожного стає перемогою усiх!

Тепер увага! Якщо ви змiните перемогу на програш, то у вас вийде щось подiбне, але це помилка... Це буде свiдчити про те, що ви не до кiнця усвiдомлюєте, про що йдеться. Це подiбно до того, як ви розмiрковуєте, що краще бути мужчиною альбо жiнкою, жити в тому чи iншому оточеннi, на Пiвночi чи на Пiвднi i т.д. Зазначте, що ви вступаєте в подiбну дискусiю вже будучи у визначеному становищi й, очевидно, займаючи вiдповiдну позицiю згiдно з принципом притяжiння - вiдштовхування, добра та зла згiдно з вашим розумiнням, досвiдом. Омофор не має полюсiв з точки зору втiлення, а навпаки, є тим, що врiвноважує прояви дисгармонiї. Отже пiд Омофором нiхто нiколи не програє, виграють всi, питанням є наскiльки. Лишень в перiод, коли формується особистiсть, коли вона є розхристана емоцiйними бурями, в неї день може мати окрас виграшного, альбо програшного. В iншi перiоди життя, днi дiляться на вдалi та бiльш вдалi... Програшiв не буває! Чим швидше ви це усвiдомите, тим швидше парус вашого життя наповниться попутнiм вiтром.

Але повернемось до Омофору.

Як ми вже оповiдали, це своєрiдне покривало, що покриває певну територiю. Уявiть собi, що Україну покриває велетенська вишивка, де в рiзних куточках вiзерунок розквiтає рiзноманiтними забарвленнями, будовою, глибиною... Все залежить вiд того, що вiдбувається на пiдлеглiй територiї, якими думками живляться її мешканцi. Нашi думки для Омофору, з точки зору самого Омофору, є нашими харчами, є тим будiвельним матерiалом, з якого i розквiтає вишиванка в Омофорi. Це та одежа, в яку ми зодягнемося опiсля втiлення, опiсля того, як знiмемо одежу земного тiла.

Коли ви подивитесь на земну кулю, то побачите велетенське покривало, зiткане з рiзноманiтних шматочкiв, пiд кожним з яких кипить своє життя.

Щоб вам було зрозумiлiше, вiзьмiть сон i ви побачите, що тiло в покої, а ви продовжуєте свiй шлях. I зазначте, що уже не в тiлi, а в човнi ваших думок. Звернiть увагу, що закони фiзичного свiту на вас не поширюються, лишень у тiй мiрi, в якiй ви тримаєте їх у своїх думках. Як тiльки ви змiните своє ставлення, свою думку, помислите по-iншому, то все змiниться. Вашi обмеження перебувають лишень у вас самих, але.. Так само як у фiзичному свiтi перед тим, як зiрвати плiд, потрiбно його виростити, так i думку потрiбно виплекати на духовнiй нивi.

Давайте замислимось над тим, яка рiзниця мiж сприйняттям свiту до i пiсля усвiдомлення себе частиною Омофору. До i опiсля того моменту, коли речi перестають бути з позначкою плюс та мiнус, коли себе усвiдомлюєш цiлiсним, де є i права, i лiва частки. Звернiть увагу - усвiдомлюєш. Не знаєш, не розумiєш, а власне усвiдомлюєш. Пам'ятаєте, вашi думки, виплеканi на духовнiй нивi, дають плiд, i цей плiд i є усвiдомленням. У цей момент те, що ви усвiдомили, i стає вами. Як їжа, думка входить у духовну серцевину та починає впливати на роботу всього органiзму в цiлому.

Тут є один дуже важливий момент. Коли ви знаходитесь пiд покровом Омофору, то ви не усвiдомлюєте його присутностi, вiн просто є i все тут. Спостережливi люди, якi подорожують, можуть вам багато розповiсти про те, що ви маєте, але не усвiдомлюєте. Отож, що ви бачите i що ви не бачите, альбо чому потрiбно проходити через втiлення. Коли ви є в повсякденнiй свiдомостi, то вона має особливiсть розглядати речi подiбно мiкроскопу або подiбно промiнцевi лiхтарика. Тобто, ви розглядаєте речi дуже поволi та детально, ви вивчаєте довколишнiй свiт i, таким чином, дiстаєте досвiд тих речей, над якими працюєте. Коли ж ви усвiдомлюєте Омофор, то простiр вашого бачення виходить далеко за рамки особистого сприйняття. Ви в один момент знаєте все про всiх i вся. Ще б пак, ви починаєте перебувати поза часом, але... Момент навчання стає набагато складнiшим, оскiльки ви на повну силу починаєте користуватись тим, що знаєте. Життя у тiлi подiбне до духовного хiрургiчного столу, де ви розклали увесь свiй духовний органiзм на частки та працюєте над ними, над їх налагодженням поодинцi. Життя в Омофорi подiбне до запуску на повну силу всiх духовних складових. Можна сказати, що у фiзичному втiленнi ви готуєтесь до життя духовного, а в духовному застосовуєте набуте на практицi. На землi виростають крила ангельскi, та лiтаєте ви в небi!

6 травня 2015, Св. Юрiя

На хвильку я зупинився перед воротами Омофору, думаючи що зможу описати те, що вiдбувається, як стороннiй споглядач. Та виявилось, не зайшовши в середину, не зможу продовжити опис...

Отже, на що подiбнi ворота або ж врата входу? А подiбнi вони на чистилище. Нi, там немає процессу очищення, це вiдбувається самостiйно чи за зовнiшньої допомоги в разi необхiдностi. При входi уявiть собi стiну з води, яка ллється водоспадом зверху, i коли приймається рiшення переходу, коли людина прийшла до висновку що достатньо чиста, вона робить крок назустрiч потоковi чистоти. Потiк розсiкає iндивiдуальнiсть на чисту та оманливу частки... Чистота, присутня в людинi, безперешкодньо долає перепону, а бруд цього зробити не в змозi. Таким чином, людина з домiшками оманливого свiтосприйняття не в змозi подолати цей бар'єр, що бачиться нею як велетенська прiрва...

Давайте поглянемо з бiльш буденної точки зору на даний предмет, а власне, на бруд у людському серцi. Хоча i сприймається це як бруд, та бiльш влучним буде слово - лукавство. Що ж вiдбувається? Яким чином ця складова дiлить навпiл особистiсть?

Просто уявiть собi, що ви спiлкуєтесь з людиною i в якийсь момент ловите себе на думцi, що ваш спiврозмовник говорить неправду - лукавить. Чи вас цiкавить, про що йде рiч далi, якщо все побудовано на оманi? Чи ви прагнете збудувати ваше спiлкування на неiснуючому фундаментi? Ви витратите сили, енергiю, а в результатi все розпадеться, коли виявиться, що фундаменту немає. А ще гiрше, коли виявиться, що фундамент спiлкування напiвзабарвлений оманою, i пiдмiна ховається. Як наслiдок, ви витратите масу часу та матерiалiв, думаючи, що фундамент з бетону, а насправдi вiн з пiску...

Отже, коли ви спiлкуєтесь, у вас першим постає питання до самого себе, чи ви вiрите людинi, чи довiряєте їй. I як тiльки зникає довiра, все iнше вже не вiдiграє жодної ролi: чому людина збрехала, чи це була "лож во спасенiє" тощо, все втрачає змiст. Так i при входi в Омофор ви дiлитесь на те, що Є, i те, чого НЕ IСНУЄ. I, якщо ваша свiдомiсть перебуває в неiснуючiй частинi, то подолати цю прiрву ви неспроможнi.

15 вересня 2015

Давайте поговоримо про стан, в якому знаходишся, коли потрапляєш в лоно Омофору.

Якщо описати одним словом - це Дiм. Вiдчуття домашнього тепла, родинностi та любовi.

Якщо ж бiльш детально, то опис не є складним, потрiбно лиш зазначити, що потрiбен досвiд реального перебування в станi Омофору, в станi усвiдомлення своєї вищої часточки. Тобто ми, з одного боку, ведемо мову про абстрактнi речi, до яких неможливо доторкнутись, а з iншого, про те, що лиш досвiд може дати розумiння. Це дуже подiбне до повiтря, що ми ним дихаємо, але до якого не можемо доторкнутись. Також це подiбно до музики, що наповнює емоцiями нас та яку немає чого шукати з приладами.

У станi Омофору у вас немає особистостi... Так-так, ви є, ви продовжуєте iснувати, але в iншiй формi: там, де особистiсть ваша вiдпочиває, спить, як спить ваше тiло пiд час сну, а ви подовжуєте подорожувати. Отже, як тiльки ви накладаєте вiдтиск свiтосприйняття, знайте - ве не є в Омофорi. Як тiльки ви iндентифiкуєте себе зi статтю/нацiональнiстю/культурою/релiгiєю, ви знаходитесь в тiй чи iншiй iлюзiї. Ми розумiємо, хоч зрозумiти це важко, але... Думка в чистому виглядi не має обмежень мови, бо як тiльки думка є викладеною в словах, вона вже не є досконалою, чистою, на неї накладаються мовнi обмеження. I цей текст, який ви, вельмишановний читачу, бачите, не є винятком. Отже, вмiння володiти думкою в чистому виглядi i є ключем до дверей Омофору. Стукайте i вам вiдчинять, але стукайте, пробуйте - живiть!

24 вересня 2015

Продовжимо знайомство з Омофором. Сьогоднi буде бiльш практична iнформацiя.

Отже, як вiдрiзнити те, на що беспосередньо має вплив Омофор, вiд усього iншого. Потрiбно зазначити, що все знаходиться пiд покровом Омофору. Таким чином, виходить, що того, iншого, не iснує, адже все пiд покровом Омофору... Не зовсiм так. Речi можна роздiлити на тi, на якi Омофор має безпосереднiй вплив, i на тi, що є наслiдком цього впливу, що рухаються за iнерцiєю. Тепер увага: все, що ми спостерiгаємо в твердоматерiальному свiтi, є наслiдком! Все, що є пiдпорядкованим плину часу, є лиш наслiдком попереднiх дiй! Тобто, все є пiд Омофором та одночасно наслiдком... Речi стають бiльш зрозумiлими, коли поглянути на все пiд iншим кутом зору, а власне - що є причиною подiй? Можна сказати - iншi подiї. I ви будете правi, але... У кожнiй подiї є елемент невизначеностi, коли важелi терез врiвноважуються, i зовнiшнiй вплив, невеличкий подих Вiчностi Омофору, схиляє їх у той чи iнший бiк. Омофор дiє виключно в свiтi думки. Якщо ви будь-яку подiю розкладете по кiсточках, то завжди вийдете на першопричину, на думку - спочатку було Слово i Слово було Iстина. Не зайвим є додати, що воно, це Слово, було надзвичайно гармонiйне, мелодиче - спочатку була Пiсня, пiсня Любовi Всесвiту...

Але повернемось на землю, адже обiцяли говорити бiльш практично. Думка є миттєвою та не пiдвласною законам часу. Всi спроби вчених якимось чином привязати нервовi iмпульси мозку до думки приреченi на невдачу. Думка, Омофор, перебувають поза матерiальнiстю. Можна стверджувати: думка ширяє над свiтом, альбо над наслiдками. Таким чином, торкання свiту сущого в часi та Омофору вiдбувається посередництвом думки. Тепер увага! Спробуйте згадати, коли до вас приходили думки, якi мали не повнiстю ваше особисте походження, коли раптом в вас проявлялись елементи розумiння, якi зазвичай не притаманнi вам? Не поспiшайте з висновками, спробуйте поговорити з творчими людьми та уважно вислухайте їхнi розповiдi про муз. Звернiть увагу на те, як одностайно вони заперечують свої власнi авторськi права. В кращому випадку вони скажуть: "Це лилось крiзь мене...". Таким чином, вони фактично стверджують, що самi стали iнструментом i по-iншому вони пояснити стан свого творчого осяяння не в змозi, адже все це вiдбувається миттєво, а земнi ж творцi iснують у часi. Тут, справедливостi заради, потрiбно зазначити, що їхнi тiла є у часi, але не обов'язково вони самi, все залежить вiд того, наскiльки iлюзiя "Я", iлюзiя часу захопила їх. Чим менше вони перебувають у станi творчостi, тим легше впасти в обiйми омани.

Тепер опустимось ще трiшки нижче, на бiльш побутовий рiвень. Потрiбно зазначити, що вся ця градацiя є чисто умовною i обирається той iнструмент думки, який є найбiльш майстерним у тiй чи iншiй ситуацiї. Яким чином Омофор проявляє себе в буденному життi? Не тодi, коли творчi люди до нього звертаються, а навпаки. Зрозумiло, що iнколи є потреба втручання звище. Згадайте коли у вас нi з того нi з сього виникала думка, i не просто думка, а доленосна думка... Це дуже важливо, якi емоцiї переповнювали вас, вашу душу.

Тепер опустимось ще на сходинку нижче. Якщо ваша оболонка, ваша духовна конструкцiя є вкрай черствою, а Омофор не взмозi достукатися до рецiпiєнта, який у свiдомому станi є в повнiй владi iлюзiї часу, тодi в iструментарiй входить сон. Ваша денна свiдомiсть спочиває разом з фiзичним тiлом, i, о сюрприз, ви не припиняєте iснувати! Сон є одним з найрозповсюдженiших iнформацiйних каналiв.

Наступна сходинка. Канал сну з тiєї чи iншої причини не є доступним. Тодi в силу вступають навколишнi, тобто тi люди, котрi здатнi пропускати iнформацiю достатньо чисто з точки зору потреб отримувача. Це може проявлятись у виглядi вище зазначених способiв.

Та iнколи людина не сприйме впливу iншої людини, або просто нiкому, або ж нiхто не в змозi. У цьому випадку в силу вступає легка матерiалiзацiя. Починають вiдбуватись "випадковi" збiги обставин, котрi, у свою чергу, наштовхують людину на роздуми. Потрiбно зазначити, що людину неможливо змусити думати тим чи iншим чином, залишається в дiї закон свобiдної волi, втiм пiдсказати можна. Така собi допомога залу, чи дзвiнок другу, назовiть це так, як вам зручнiше.

Ну й останнiй спосiб - важка матерiалiзацiя, описувати який буде зайвим, оскiльки вона має безлiч варiацiй.

Як ми зазначали спочатку, все в першоприродi є думкою, отже думка владна вiдтворити будь-що.

Не зайвим є зазначити те, що всi вищенаведенi дiї потребують енергетичних затрат, а, особливо, матерiалiзацiя. Отже, подiя, на яку вiдбувається вплив, допомога, повинна мати вiповiдну вагу, щоб привернути необхiдну кiлькiсть енергiї. Поговорiть з людьми, якi були на гранi смертi й повернулись до життя, з матерями, що планували аборт й не зважились на це та й просто гляньте уважнiше довкола себе... Будьте вдячнi!

Отже, якщо ви духом працюєте в свiтi думки, ви не можете вживати часовi форми минулого альбо майбутнього. Омофором такi розмови не сприймаються. Коли ви вирiшили позбутись шкiдливої звички, то говорячи "я не буду", ви автоматично переносите це в майбутне. Свiт думки, Омофор цiкавить лише Є чи НЕ Є. Якщо ви вирiшили кинути палити, то слiд казати "я не є курець" замiсть "я кину палити". Якщо вас цiкавить музика, то слiд казати "я є музикант", а не "я був/буду музикантом". Памятаємо, думки матерiалiзуються. Найкращий захист - Любов! Думаючи - Любiть! Хибнiй думцi немає мiсця.

10 жовтня 2015

Для того щоб розiбратись з Омофором, нам потрiбно усвiдомити одну дуже важливу рiч. Все, буквально ВСЕ живе має оболонку. По-iнакшому, у все, увiщо вдихається творча думка, творче начало, має оболонку. На даний момент опустимо момент творчостi, лиш зазначимо, що це вiдбувається миттєво, тобто поза часом.

Всi земнi речi можна поздiлити на живу та неживу природу. На тi речi, котрi натхненнi думкою, i тi, що не мають наповнення. Якраз рiзниця мiш цими двома речами i є оболонкою, або ж маленькою копiєю Омофору.

Погляньте на будь-яку подiю, що вiдбувалась у вашому життi. Чи то купiвля речi, чи поїздка на вiдпочинок, все мало зерно початку, а далi слiдувало наповнення: безпосередня дiя на виконання, а далi й сам результат.

Так от, iснують двi стадiї оболонки однiєї й тiєї ж подiї. На першiй стадiї подiя лиш вимальовується як теоретично можлива в пiдсвiдомостi, поза усвiдомленням, за чим слiдує момент прозрiння, й оболонка перетiкає у свiдомiсть та стає власнiстю рецiпiєнта. Причому, потрiбно зазначити, що той усвiдомлює iдею, котра виникла, як свою власну, але не власного походження, про що й свiдчить обмеженiсть людського "я". Людське "я" не в змозi усвiдомити всю глибину душi, глибину людської природи. Тому для кращого розумiння i введено термiн вищого Я, альбо Ангельської складової, житiя Ангельського, котре є щiльно заховане вiд ока буденного "я".

Отже, все живе, а весь всесвiт живий, все має оболонку. Кожна клiтина має оболонку, кожен атом, планети, Людина... Не все має ту духовну гантельку, де за оболонкою в часi, в часовому вимiрi, є духовнiсть вищого гатунку, над якою не власнi нi мiль, нi злодiї. Є ще також й тi, що лиш носять у собi зерно духовностi, тi що сплять, забувши про жнива...

Вернемось до оболонки. Так от, увага! Кожен носить свою оболонку й не пiдозрює про це. Оболонка є атрибутом життя i це так, але... Так це є лишень для носiя. Носiй не пiдозрює про iснування iншого, оскiльки все життя скутий у мушлi своєї оболонки-бульбашки. Як равлик, що завжди має свою хатину на плечах, так i люди носять свої шкаралупки-панцери, не усвiдомлюючи цього. Увага! Одна й та ж сама людина повторює свої ж помилки, тому що носить їх у своїй мушлi... Не помiчали? Придивiться уважнiше до навколишнiх, придивiться як день-у-день вони мов вперше роблять одне й те ж. I, що цiкаво, коли ви їм спробуєте допомогти стати в iншу колiю, затративши ваш час та енергiю, це буде лиш частково їхньою колiєю, це буде лиш миттєва вiдлига. А тепер подивiться на себе: хiба ж не та сама панорама? А цi пухнастi звiрi, що звуться недолiками, живуть та паразитують у равлику, на горбi людини, й нiхто не зможе їх звiдтiля викурити, окрiм самого власника. Безумовно, можуть допомогти, наприклад дати мiтлу, однак мести прийдеться самим.

Таким чином, кожен носить свою власну шкаралупку та крутиться в нiй, як курчатко пiд квочкою (Омофором), до пори до часу. Але про це пiзнiше.

Отже, iснує двi оболонки: одна в часi а iнша... Ось тут i виникає проблема сприйняття. Адже зрозумiти й описати це потрiбно складовими, якi є в часi, а це майже неможливо. Та спробуємо.

Уявiмо собi життя людини, яко землю. Все життя людини, як землю, що потрiбно пройти. Тобто, є пункт народження, далi - деяка вiдстань прожитого життя та пункт завершення земної подорожi. Два пункти є однаковими, хоча й не iдентичними - це мiсце входу та виходу, вхоження в тiло (прийом) та прощання з ним (вiддача). Шляхи, якими людина йде мiж цими двома полюсами, можуть бути рiзноманiтними, та вони не безмежнi, бо обмеженi оболонкою землi, її поверхнею. Ми можемо ступати лиш по поверхнi. Таким чином у нас є полюс входу у життя та полюс виходу, альбо запуск фiзичного часу та його зупинка, прихiд та повернення душi в мiжчасся. У нас утворилась модель життя людини, яка є дуже подiбна на сферу Землi. Уявiмо собi, що ми є краплиною води i знаходимось на Пiвденному полюсi, а час звязаний iз внутрiшнiм рухом, час вступає в силу лиш над рiдинним станом. Отже, в замороженому станi час якби й не iснує, малюнок замерзлої води незмiнний. Так ось, в одну прекрасну мить шматочок вiдколюється вiд вiчної мерзлоти мiжчасся та починає свiй дрейф. Далi тане, набуваючи iснування в часi, включаються сили, що дiють у часi. Пройшовши життєвий шлях, частинка притягується до Пiвнiчного полюсу, де все проходить iз точнiстю до навпаки. Ось тепер питання: а що формує людину, що є тiєю оболонкою (оболонками), тими формами, в якi вливається час, вливається життя. Однак давайте не забiгатимемо наперед, а прослiдкуємо шлях оболонки, мешканця оболонки в мiжчассi.

Отже, досягнувши полюсу зупинки часу, йде вiддiлення оболонки вiд носiя. Носiй, як i має бути, повертається туди, звiдкiля вийшов, а оболонка, наповнена досвiдом, пiдходить до роздорiжжя. Далi є два шляхи i вони оба подiбнi тим, що йде пiдвищення температури. Одначе... В одному випадку, це пiдвищення має внутрiшню природу, а в iншому - зовнiшню. Коли внутрiшня температура переходить певний порiг кипiння, досвiд переходить в газоподiбний, або крилатий стан, душа досягає внаслiдок накопиченого глибокого духовного досвiду, що й пiдносить її, наче на крилах, у духовну Атмосферу, в Омофор, що обiймає своєю Любов'ю все живе на планетi, та й не тiльки... Зазначимо, що такий високодуховний злiт є великою рiдкiстю, хоча всi душi, без винятку, рано чи пiзно злетять у Височiнь.

Бiльш класичним є приклад, коли душа, обтяжена "важким" досвiдом, йде в глиб землi, як вода скрiзь пiсок. Негативний досвiд йде на переплавку... Потрiбно зазначити, що слово "негативний" не є зовсiм влучним, бiльш влучно сказати "дисгармонiйний", "лукавий", "оманливий". Душею цей досвiд бачиться як чужорiдне тiло, як скалка, яку "лiкарi" допомагають людинi вийняти, що й пiде пiзнiше на переробку. Робота "лiкарiв" є дуже делiкатною та потребує неабиякої майстерностi, адже iндивiдуальна складова повинна залишатись неушкодженою, залишатись цiлiсною. Ох, як же часто людину буквально пронизує хиба, хибне бачення свiту! Вона iндентифiкує себе з недолiком та впускає його, наче вiстря темряви, терня серця, занадто глибоко. Як i всяка лiкарська робота, лiкування душi хоч i не є приємним пацiєнту, та все ж наповнене лiкарським "не зашкодь".

Таким чином, душа, пройшовши очищення, вичитавши бiблiотеку свого минулого життя, звiльняється, переглядає своє ставлення до самої себе, змiнюючи таким чином свою внутрiшню конструкцiю. А нове, як вiдомо, хоче вступити в боротьбу зi старим та утвердити свою життєздатнiсть. Отже виникає потреба в новому досвiдi, в новому втiленнi, i ця сила виштовхує душу на поверхню Пiвденного полюсу, де й вiдбувається вiдбiр необхiдного тiла. Треба також зазначити, що iнколи душа затримується на деякий часовий перiод. I не тому, що там є час, а тому, що на землi продовжуються деструктивнi процеси, спонуканi цiєю душею. Це своєрiдна в'язниця, душа залишається звязаною своїми попереднiми вчинками. I доки закладений iмпульс не припинить iснування, загнана в неї колючка тримає душу в пiдземеллi. Безумовно, iснує допомога та вона є обмеженою й подiбна до того, як лiкарi обмежують рацiон хворих. Як правило, допомога надходить вiд iнших душ, що втiлюються. Це, як правило, вiдбувається ввiснi, в станi, коли ваше повсякденне "я" спочиває.

У свою чергу, омофорськi, ангельскi душi, душi, котрi досягли свободи злету, вже не є пiдвласними колесу втiлень та все ж втiлюються за покликом душi. Їхня мотивацiя вже є зовнiшньою, а не внутрiшньою, як у випадку з душами, що проходять пiдземелля. Вони мотивованi Любов'ю зовнiшньою, а не внутрiшньою, у них уже немає мушлi-хатинки на плечах, а є КРИЛА...

Отже, вiддiлившись вiд цiлого, в момент втiлення, частинка душi покидає Омофор й поринає в оману буденного, тимчасового "я", забуває, хто вона є, звiдкiля прийшла та куди прямує. Функцiя забуття з успiхом виконується цим рутинним "я", що є iлюзiєю, бутафорською пiдмiною реального стану речей. У цьому й закладена одна з найцiкавiших таємниць життя - пiзнати себе. I хто б вам, i що б не говорив, пiзнавши це, ви вже нiколи не будете равликами, адже там, де виростають крила, вже немає мiсця черствiй шкаралупi, немає мiсця блуканню в лукавствi.

I це так є!

21-грудня-2015

Для того, щоб продовжити нашу оповiдь, надалi ми повиннi внести розумiння того, що стоїть за почуттям гармонiї. Це напряму повязано з балансом, а у фiзичному планi - зi здоров'ям.

Отож вiзьмемо музику. Втiм, для початку, - про вiбрацiю. Якщо ви уважнiше придивитесь до всього, що вас оточує, то побачите, що тим єдиним, що об'єднує все суще, є вiбрацiя, котра пронизує все i вся. Все вiбрує! Навiть якщо ви вiзьмете те, що вважаєте iстиною в останнiй iнстанцiї та думаєте, що вона є незмiнною... Наприклад, поняття Батькiвства. Коли ви самi станете батьками, то це поняття в цiлому не змiниться, а змiниться ваш погляд на нього. Отже, все находиться в русi, все вiбрує. Коли ви дивитесь на природу, на Всесвiт, вас охоплює неабияке почуття гармонiї, спокою, щастя... I тепер, увага! Отже, все не просто вiбрує, а iснує гармонiйно!

Тепер повернемось до музики, яким чином iснує гармонiя. Чому одна й та ж мелодiя сприймається по-рiзному в рiзний час, чому одна й та ж нота, акорд в рiзнi моменти звучать по-рiзному... Адже звучать, вiбрують вони однаково, але по-рiзному. Тут ключовим є те, що в одних випадках ця рiзнiсть є бiльш гармонiйною, а в iнших - дисонансом. Звучання те ж саме, однак погляд на нього iнший. Саме завдяки цьому поглядовi у нас i виникає вiдчуття гармонiї або дисонансу. Одне й те ж саме в одному випадку викликає почуття наповненостi, радостi щастя, а в iншому - нi... Тобто, ми приреченi на те, щоб постiйно вiдшлiфовувати свою майстернiсть спiву, вiбрацiї, адже, як ви здогадались, життя i є цей спiв. Кожна людина, живучи, звучить тим чи iншим чином. Можна сказати, що тiло є тим iнструментом, на якому грає душа людини... Ось тут i виникає важливий момент: вiд того, як настроєний iнструмент, залежатиме те, якою буде гра. Вiд того, наскiльки людина має здорове тiло, здоровi iнтереси, здоровi стосунки з навколишнiм свiтом, i залежить, як чисто вона зможе взяти наступний акорд свого життя. Якщо баланс порушений, якщо немає здоров'я (не плутайте з процесом старiння тiла), то думки та дiї вже є обтяженими обставинами. Можна просто все списати на випадковiсть, а можна придивитись уважнiше, та спробувати розiбратись у корiннi проблеми. Коли ви пройдете причинно-наслiдковий ланцюжок, то вийдете на фiльтр, точнiше, - на закупорення, тромб у фiльтрi. Всi речi перед тим, як вiдбутися, матерiалiзуватись, проходять фiльтрацiю за принципом кращого з можливих. Тобто, зi всiх можливих варiантiв, що проходять через фiльтр, обирається кращий. Так от, закупорення обмежує цей вибiр, надщерблює почуття гармонiї. I вiдбувається це недарма. Всi цi блокування є наслiдком наших попереднiх дiй, нашого вибору. Всi тi колючки, якi з нашого духовного тiла були вийнятi опiсля смертi фiзичного тiла, нiкуди не зникають, вони повертаються до нас у виглядi цих самих блокувань. Вони знаходять необхiдну, спiвзвучну вiбрацiю чи блокують її, викликаючи, таким чином, вiдчуття дисонансу. Очевидно, рецiпiєнт бажає позбавитись некомфортностi, але будь-що, не пов'язане зi змiною загнаної в душу скалки, що є роботою над собою, призводить, в лiпшому випадку, лиш до тимчасового забуття, а в гiршому - до загострення хвороби. Отже, є прямий iнтерес працювати зi скалкою, колючкою в душi по мiрi її надходження.

Потрiбно зазначити, що даний механiзм наповнений розумною доцiльнiстю - людинi не дають бiльше того, що вона може винести. Але... Все це дається у визначенi часовi промiжки. Iснують деякi контрольнi вузловi переходи, коли одна проблема змiнюється на iншу, i якщо попередня не вирiшена, то це вiдiб'ється на якостi проходження наступної. Iнколи людинi тяжко розiбратись у тому, що вiдбувається. Ось тут i приходить на допомогу це почуття гармонiї, вiдчуття щастя вiд одного простого факту, що ти iснуєш.

Спочатку було Слово... Господь спiвав його й спiває донинi...

29-сiчня-2016

I поглянув я на людей, та побачив їхню недосконалiсть... Стало менi сумно, та морок почав огортати мою душу: "Хто таке може витримати?". I раптом вiдчув подих крил, Ангел стояв передi мною, стояв, але погляд його якимось дивовижним чином свердлив глибiнь землi. Менi стало трiшки не по собi, я раптом вiдчув ту печаль, що охоплює Ангельське єство, коли Ангел бачить людську недосконалiсть. Я повторив своє запитання:

- Хто таке може витримати?

Наступила пауза, вiн дивився углиб землi, а я пробував дивитись йому у вiчi. Раптом я вiдчув шелест його крил... Крила... Ну звичайно ж, як я ранiше їх не помiчав! I тут я зрозумiв, навiщо Ангелу крила. Вiн ними обiймає, вiн ними захищає, вiн... Вiн стояв передi мною та мовчки крилами остуджував той жар, що вiдбувався там, всерединi землi, всерединi мого серця. Вiн на хвильку перевiв свiй погляд на мене, на те, як у мене здiймались при подиху груди. Раптом я вiдчув, як мiй подих збiгається з помахом його крил. Вiд неймовiрного пiднесення у мене шалено забилось серце, виникло вiдчуття чогось до болю знайомого, i вiн промовив:

- Ти знаєш - це ЛЮБОВ!

- Так, але ж як це все можна витримати: зраду, пiдлiсть, недосконалiсть...

- Чи ти не знаєш, що Любов всепрощаюча?

- Так, але як пробачити того, хто навiть не бачить своєї провини? Того, хто, очевидно, завтра знову вчинить те ж саме?

Ангел вiдвiв погляд, знову занурився у глибiнь землi i продовжив:

- Людинi осягнути це неможливо...

I мене знову огорнув смуток, та тепер iнший... Тепер я побачив недосконалiсть людську у собi, я побачив себе у недосконалостi людськiй. Мене почав охоплювати жаль та смуток за недосконалiсть людської природи, за невивчений урок... Я заглибився у надра своєї душi.

Раптом я зловив себе на думцi, що вже не дивлюсь на Ангела, а так, як i вiн, черпаю невiдомi менi почуття з надр землi. Я поволi перевiв погляд на груди Ангела i вiдчув всiм своїм єством, як нашi серця вiдлiчували вiчнiсть одночасно. Наступної митi я вiдчув, що Ангел уже не дивиться у глиб землi, я вiдчув його погляд на собi, я вiдчув, як дивовижне свiтло пронизувало всю мою сутнiсть. I я зрозумiв: залишився останнiй крок - подивитись йому у вiчi... Раптом все, що я вiдчував, все чим, ким я був, залило яскраво-бiлим та чистим свiтлом, сяйвом усього сущого. I Ангел мовив:

- Любов неможливо осягнути, нею можна лишень стати...

Наступило якесь невiдоме провалля у часi та просторi, я вiдчував, як втрачаю землю пiд ногами, i невiдома менi сила несе мене подiбно хмарi, i я вже не стою на землi, а ширяю над нею. Раптом все змiнюється, i я бачу одне-єдине лице Ангела, обличчя, образ, що заполонив всесвiт вiд краю до краю... Я вдивляюсь у нього i... впiзнаю себе як у дзеркалi... Мимоволi у мене виривається запитання:

- Хто я?

- Ти - це я в минулому...

- А хто ти?

- Це ти в майбутньому...

Мiй розум починає менi зраджувати.

- Як таке може бути?

- Ми вже сказали, цього неможливо осягнути людським розумом, цим можна лиш стати.

- Ми?!?

- Так, коли ти любиш, "Я" вже не iснує, є лишень МИ...

Раптом все закрутилося наче кiнострiчка у зворотньому напрямку, i я знову себе побачив з тими ж думками, у тому ж самому положеннi, як i перед розмовою з Ангелом. I, здається, нiчого не змiнилося, проблеми не стали меншими, десь там, у глибинi душi, я так само почував, шо проблеми цi не в змозi вирiшити, вони менi не по силi... Але натомiсть прийшло вiдчуття - МИ зможемо! I стало свiтло та радiсно на душi...

Як добре, що iснують Ангели, як добре, що МИ - є...

7-березня-2016

Сафронов Юрий Викторович : другие произведения.

Омофор - Житiє Ангельське 1

Оставить комментарий © Copyright Сафронов Юрий Викторович (ysafronov@yahoo.com) Размещен: 25/03/2016, изменен: 24/03/2017. 100k. Статистика. Эссе: Иллюстрации/приложения: 1 шт. Скачать FB2		Ваша оценка: