Сафронов Юрий Викторович : другие произведения.

Омофор - Житiє Ангельське 3 (пам'ять)

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:


Омофор - Житiє Ангельське

частина третя - Пам'ять

(аудiо версiя: https://www.youtube.com/watch?v=ejnuouW6aaw)

  
   Всiм вiтання у третiй частинi нашої роботи Омофор.
   Ми пiдiйшли до надзвичайной цiкавого i воодночас важливого моменту переходу вiд втiлення на землi до повноцiнного входження в лоно Омофору. Як зрозумiло з попереднiх праць такого поняття як раптовий обрив життя i раптове зародження не iснує, є перехiд, перехiд з одного стану в iнший, який супроводжується вiдповдповiдними процессами, а якщо точнiше iнструментами. Один з важливих атрибутiв - є iнструмент пам'ятi. Недарма кажуть - поки жива пам'ять рiдних та близьких, також людина жива. Тут необхiдно додати один немаловажливий момент - поки жива пам'ять, то i людина живе... Звернiть увагу поки iснує пам'ять то i власник цiєї памьятi живий. Поки у вас є неушкоджена комп'ютерна память, достатньо її запустити на наступному комп'ютерi i ви можете продовжити роботу над незавершеним матерiалом. Ключовим тут є момент неушкодженностi, не корумпованостi. Що є вiрусом який може пошкодити пам'ять? Це - ЛУКАВСТВО. Опiсля смертi фiжичної оболонки, вся пам'ять, весь накопичений досвiд вiдправляється не фiльтрацiю. Подiбно ренгену духовне тiло просвiтлюється на предмет лукавства, i так як ви бачите занозу пiдсвiтивши тканини фiзичного тiла пiд джерело свiтла, так видно i лукавство, яке гострим вiстрям пробує якомога глибше зануритись у мякiть тiла. Благо коли воно не пустило метастаз i сусiднi органи неушкодженнi, тодi боляче та без наслiдкiв виймається непотрiб. Багато складнiше коли приходиться вiдтинати ушкоджене разом iз здоровою частиною, та i це не найгiрше, адже у духовному станi немає такого поняття як втрата кiнцiвок, а є втрата можливостей, повернення на початок уроку знову i знову. В духовному це сприймається як рiст за рахунок скалок-лукавства, i опiсля їх вийняття духовне тiло набуває попередньої форми. Iндивит вертається в першочерговий стан втративши всi надбання зв'язаннi з лукавством... Та це не найгiрший варiант, так як набувається деякий досвiд i поволi та рух продовжується. Багато гiрше коли хиба заполонила людину сповна i вона бачить свiт у перевернутому станi, де чорне є бiлим та навпаки. У цьому випадку позбутись лукавства стає неможливим i людина переходить у безперспективну гiлку розвитку. Як правило в цьому напрямку людину тримають у станi виживання, їй нiколи пiклуватись про майбутнє, у неї немає часу пiдняти погляд та подивитись у вiчi майбутньому. В даному випадку лудина носить у собi зерно можливого одужання, але їй i тiльки їй належить ключик вiд сховища де покоїться це зерно. В любому випадку, рано чи пiзно наступає момент прозрiння i людина вертається до моменту зачаття, моменту початку свого перевернутого стану, вона прокручує життя за життям аж доки її душа не насититься та не вiддасть сторицею i буде прийнята в лоно Омофору на рiвнi зi всiма.
   Отже повторимось лоно Омофору покриває все i вся, рiзниця заключається лиш у тому що однi це прийняли та живуть цим, а iншi непiдозрюють про подiбне iснування. В любому випадку, коли по смертi фiзичного тiла є зiбраний урожай досвiду, вiн опiсля обмолочення переходить у засiки пам'ятi.
   Уявiть собi що ви "раптом" потрапили на грядку у полi i ви непам'ятаєте звiдки прийшли, що у вас є рiднi та близькi що допомогали вам збиратись у в дорогу. От так ви прожили на цiй грядцi та "померли", покинули її... В цей момент на вас як водоспад обрушується колосальний об'єм пам'ятi, знань. Вас переповнює надзвичайна радiсь вiд вiдчуття домiвки, i ви хочете якомога швидше показати ваш урожай рiдним та близьким. Подiбно як ви миєте збiжжя у полi, так i свiй власний досвiд, що у комору, а що на стiл. I все перетреться та все перемелиться, i буде пирiг урожаю, i буде святковий стiл, i будуть усi як одно - i буде велика радiсть яко на висотах тако i на низах.
  
   11 серня 2016
  
  
   Для того щоб зрозумiти що вiдбувається далi, давайте розглянемо яким чином працює пам'ять. Ми розглянемо роботу комiрчини пам'ятi.
   Її робота дуже подiбна до фотографiї, до знимки. Знiмається вiдтиск подiї, зрiз на стовбурi часу. Та неспiшiть з висновками вiдносно спрощенностi роботи пам'ятi. Хоча вона i подiбна до фотографiї та це лиш зовнiшня подiбнiсть. Перша вiдмiннiсть яка кидається у вiчi - це те що комiрчина пам'ятi є "живою"... У нiй щось вiдбувається як у рекламному ролику фiльму, залишилось лишень натиснути старт. Коротенькiй iнформацiйний змiст комiрчини крутиться по колу i якщо є бажання можна пiрнути у прогляд. У випадку запуску подiй ви станете безпосереднiм учасником подiй все повториться, лишень з тiєю рiзницею, що подiї вже незмiнити. Тобто все буде спостерiгатись як зi сторони, ви будете дивитись не з точки зору що робити, а чому вiдбулось те що сталось. Ви будете пробувати розiбратись у тому що вiдбулось з точки зору - а чи було це каще з можливого i що явилось причиною пхибки, коли подiя непiшла по найкращому сценарiю.
   Наступна разюча вiдмiннiсть, комiрчина знаходиться в постiйнiй динамiцi змiн. Ви можете заперечити, адже це пам'ять, як вона може змiнитись? Та непоспiшайте. В дiйсностi вмiст не змiнюється, та iде постiйна змiна вiдношення до змiсту. Тобто так як з часом тускнiють старi фотографiї так i тут, за винятком що цей процесс не є звязанний з часом напряму а з вiдношенням. Якщо урок не вивченний, то його актуальнiсть є не меншою, а часами i бiльшою. Вiдношення також має двi складовi - внутрiшню та зовнiшню. Внутрiшню - це як ви вiдноситися то подiї i зовнiшня, як iншi учасники реагоють на те що вiдбулось. Далi увага, якщо учасники подiй продовжують свiй шлях у часi i ця подiя продовжує по iнерцiї впливати на подiї то комiрчина памятi дописується. Як китицi по краю уже зiтканого килима, так iншi подiї зв'язують память рiзноманiтними нитями.
   Для того щоб розiбратись у хитросплитiннях можливих зв'язкiв потрiбно згадати чакральну будову тiла (дивись роботу тiло). Якщо коротко у людини є сiм чакор, три нижнiх - тiлесних, три верхнiх духовних, та серединна, яка подiбно пiсчаному годиннику об'єднує все у єдине цiле. Всi цi пласти - свiти i можуть бути домiнантою у зв'язках з комiрчиною пам'ятi.
   Наведемо кiлька прикладiв:
   Якшо проблеми стосуються базового здоров'я тiла то зв'язок iде до червоної, першої чакри.
   При роботi творiнням, коли ви працюєте в станi дуальностi, та подiляєте себе на двi половинки щоб утворити третю, то у вас зв'язок з помаранчевою, оранжевою, другою чакрою.
   У зовнiшньому свiтi коли iде процесс звязаний з часом, матерiалiзацiя та демотерiалiзацiя, коли попереднi двi чакри в балансi i гармонiї, у вас вiдкривається можливiсть роботи з третьою, жовтою чакрою.
   Тепер перекинемось на ментальний рiвень i почнемо з верху.
   Якщо ви обробляєте обдумуєте аналiзуєте, витягуєте iнформацiю з комiрчин памятi, обмiнюєтесь, то це вiдбувається у сьомiй, фiолетовiй чакрi.
   Коли ви працюєте з балансом помiж правою i лiвою пiвкулею, логiчним та художнiм мисленням, у вас вiдкривається можливiсть бачення сутi речей, у вас є можливiсть вiдчинити третє, духовне око. Ми говоримо про шосту, темно синю чакру.
   Якщо попереднi двi чакри в балансi та гармонiї то висловлювання набувають неабиякої ваги та твердостi. Iнформацiйне оповiщення вiдбуваєтся у п'ятiй, голубiй чакрi.
   На остаток четверта серединня чакра, зеленого кольору, як урiвноважує все i вся своєю любовiю, її ще називають сердечною чакрою i вона подiбно серцю об'єднує весь органiзм.
   Отже ця структура розповсюджується не тiльки на людину, але i на будову всесвiту в цiлому. Торкаючись тих чи iнших струн ми вiбруємо в резонанс, наша пам'ять вiбрує...
   I це так Є!
  
   Для того щоб зрозумiти чому все вiдбувається таким чином. Чому коли людина є воплочена вона є пiдвласна вiтрам дуальної сятеми добро/зло а коли вiдходить в мiжчасся стає стороннiм споглядачем, стороннiм суддею. Пiд час воплочення у людини замикають iнформацiю покривалом забвення. А коли покривало зняте вiдчуття єдностi, вiдчуття цiлостностi вертається, вiдповiдно коррiнним чином змiнюється момент мотивацiї вчинкiв. Наприклад пiд час захворювання вiдшукується джерело хвороби i у першому випадку iде спроба ампутацiї, хворої, чужої частини, а у другому все розглядається як єдина система та вiдповiдно лiкування полягає не у вiдсiканнi хворої частки а шляхом находження кореня хвороби та змiни органiзму у цiлому що призводить до подальшого одужання. Звернiть увагу перше є часткою другого, локалiзацiя хвороби не є одужанням навiть коли ви ампутували хвору кiнцiвку, остаточне одужання виникає лиш опiсля змiни в цiлому. У першому випадку думка як позбутись небажанного, у другому питання чому це виникло i що потрiбно щоб це бiльше неповторювалось. Безумовно в першому випадку теж вiдслiдковується причинно-наслiдковий ефект, та лишень з точки зору окремостi, у другому все охоплюється як цiле. Тому коли є цiлiстнiсть судження при поглядi на комiрчину пам'ятi уже не може бути iндивiдуальним. Людина яка досягла цiлостного рiвня свiдомостi вже при життi набуває iнший мотивацiй окрас, який ззовнi виглядає як дивацький. Кожен повинен пройти свiй шлях у кожного своє покривало пам'ятi...
   Тепер ви можете зазначити що в данному випадку людину можна розглядати як комiрчину памятi чогось багато бiльшого, багато грандiознiйшого, i ви не помилитесь. Але непоспiшайте з висновками, непоспiшайте оголювати таємницю, оголювати те що неможливо оголити, адже це повинен зробити кожен персонально. Кожен повинен зрозумiти що вiн мандрує не у зовнiшньому а у внутрiшньому свiтi. Дуже складного з безлiччю хитросплетiнь та всеж-таки внутрiшньому свiтовi де все вирiшує все, де всi вирiшують за кожного та кожен за всiх, де iндивiдуальнiсть має багато глибше значiння анiж тимчасове покривало цiлостностi.
  
   Тпер ми пiдiйшли до моменту чому недолiк бачиться як заноза у духовному тiлi. Спочатку вернемось до комiрчини памятi. Якщо ви придивитесь уважнiше то побачита окрiм бокових звязкiв з навколишiм свiтом ще-й внутрiшнi. А бациться це так що внутрiшнє минуле як iнший шар пiд основним, тобто вiн подiбний та iнший, а майбутнє як туманоподiбне утворення над основним шаром. Тобто урок повторюється знову та знову, як правило цi повторення вiдбуваються в рiзнi втiлення, виняток складають душi якi осягнули процесс навчання та свiдомо спiвпрацюють з вчительською складовою. Тепер розглянемо як виглядає життя людини, це нагадує спiралеподiбну пружину. Опусля смертi фiзичного тiла спiраль втрачає "пружиннiсть" та валиться в подобу диску. Володар сприймає цей процесс як перегляд усього життя в одну мить. Далi диск формує кiльце яке лягає зовнiшнiм шаром в особисту комiрку. Увага, персональний iнформацiйний банк є подiбний до кiлець на деревi, де кiльця символiзують прожитi життя. Останнє життя лягає зовнiшнiм кiльцем. По периметру розмiщеннi своєрiднi фотографiї, комiрчини пам'ятi, якi ми описали вище. Пiд кожною такою часовою рамочкою є попередня, що носить у собi те подiбне що вiдбулось у попередньому життi, а пiд нею вiдповiдно iз iнших життiв до того i так далi. Можна прослiдкувати коли та чи iнша проблема виникла i як вона росла альбо спадала на протязi прожитих епох. I цей процесс розширення та звуження проблеми на кiльцях пам'ятi, i виглядає як заноза, як конiчна структура. Коли лiкарi виймають заноу вони тим самим допомагають позбутсь недолiкiв. Коли людина народжується знову вона не має памьятi попереднiх хиб. Тепер ви розумiєте чому є важливо утримувати покривало забуття, коли особа вийде на бiльш високий рiвень самоорганiзацiї, то потреба забуття вiдпаде сама собою.
  
   19 серня 2016
  
  
   Виникає закономiрне питання, а що вiдбувається з тiлом, яким чимом пам'ять впливає на тiлесну будову. Як наявнiсть духовних вад впливає на тiло.
   Перед тим як розглянути вiдповiдi на цi запитання, потрiбно зрозумiти що є тiло. Тiло являється iнструментом для душi для виконнаня функцiй якi пов'язанi з вiдокремленнiстю, з закупоркою деякого iнформацiйного накопичення з подальшим iнкубацiйним перiодом i результатом - урожаєм. Сказавши простiше, тiло - це полiгон iдей душi про саму себе. Можна також сказати що комiрчина людської пам'ятi також є своєрiдним тiлом... Це не зовсiм так, у тiлi присутнє закупорювання, забуття, а у домi душi є усвiдомлення зв'язку iз всiм сущим що призводить до постiйного iнформацiйного та енергетичного обмiну, повноцiнного, цiлостного обмiну. Потрiбно зазначити що тiлестнiсть можна образно роздiлити на духовну та фiзичну складовi. Вплив наявних хиб є рiзний. У духовному тiлi це вiдслiдковується яко занози в нижнiх кiнцiвках. Зазначимо одразу що тут присутнiй символiзм так як духовне тiло не є обмежено формою фiзичного тiла. Людська душа по смертi продовжує думати про себе як тiло i вiдповiно вона утворює очiкувану реальнiсь, але наявнiсть хиб присутня яко її частина над якою вона не владна, це чужинна територiя, яка непiдвласна їй внаслiдок чужинного походження. Позбавитись данної чужинностi можливо лишень внаслiдок досвiду, внаслiдок життя, коли вада закупорюється у фiзичне тiло та проживається, переживається перетворюється у власну очищену територiю. Отже чому потемнiння, занози, бачаться у нижнiх кiнцiвках духоного тiла. Душа завжди є крилатою та наявнiсть хиб приземлюють її... Тому, коли людина потрапляє у нематерiальний свiт є потреба очищення, але остаточне очищення вiдбувається внаслiдок роботи самої душi. Безумовно говор'ячи про самiсть душi, потрiбно згадати шо все вiдбувається завдяки допомозi когось, i все вiдбувається для когось, потрiбно пам'ятати про єднiсть всього. Отже перейдемо до фiзичного тiла, яким чином вади впливають на його будову. Потрiбно зазначити що прямого зв'язку помiж вадами духовними та фiзичними неiснує, та iснує прямий звязок помiж процессом одужання вiд хиб та будовою тiла. Будiвництво тiла майбутнього втiлення вiдбувається по прамiй залежностi вiд одужання душi. I тут потрiбно зазначити що закладається не лишень будова тiла, а звучання у часi, нотна грамота, яку ми розглядали у попередньому другому роздiлi працi Омофор - "Ноти".
  
   23 серня 2016
  
  
   Ми пiдiйшли до завершення роздiлу пам'ять. Хоча залишилось небагато iнформацiї, та вона має надзвичайну важливiсть, так як дозволяє пiдняти завiсу невiдомостi, дозволяє розширити, точнiше вiдновити пам'ять. Та все по черзi.
   Давайте замислимось на мить про важливiсть пам'ятi у життi. Ми якось не даємо собi думки що пам'ятi може небути. I в дiйсностi чого варта людина коли у неї немає пам'ятi? А що коли її тимчасово зачинили у коморi, чи ще бiльш витончинiше - пiдмiнили пам'ять. Тут можна багато розмiрковувати, та давайте розглянемо як це працює, яким чином виникає iллюзiя втiлення, iллюзiя "Я".
   Iснують двi рiзних пам'ятi, та одна iсторiя розвитку подiй. Пiд час втiлення основна комiрчина пам'ятi покривається завiсою невiдомостi i на сцену виходить тимчасова, бiльш примiтивна пам'ять, яка i пiдмiняє реальний стан речей. Iлюзорне "Я" бере верх над особистiстю та починає свiй вiдлiк з чистого аркушу. Потрiбно зазначити що та iнша пам'ять яка є захованною вiд денної свiдомостi, продовжує свiй паралельний запис, вiлiк подiй у часi. В момент смертi фiзичного тiла вiдпадає потреба у тимчасовiй, примiтивнiй пам'ятi. Покривало забуття спадає i на особу подiбно гiганському водоспаду обвалюється шалений потiк iнформацiї та вiдповiдно енергiї. Виникає враження що запалюються тисячi сонечок в замiну одинокiй свiчечцi. Душу переповнюють колосальнi почуття та еммоцiї, радостi та ейфорiї. Вся потуга знання сяє всiма можливими барвами. Вiд цього i виникає почуття дому, так як людина возєднується з своєю пам'яттю, з тим що є всiм i вся, бо iншого вона не знає. Реiнкарнацiйне забуття дає унiкальну можливiсть пiзнати нове та доповнити себе новим кристаликом свiтла. Зрозумiло що в такому станi перегляд минулої iнкарнацiї вiдбуваєть з iншим, бiльш ширшим поглядом як це було до того.
   Звернiмо увагу на рiзницю мiж двома типами пам'ятi на бiльш простих прикладах. Уявiмо що вам потрiбно запам'ятати номер телефону. Iлюзорне "Я" буде це робити досить примiтивним способом в силу своєї обмеженностi, воно буде старатись запам'ятати цифри як абстрактнi, не зв'язанi з супутнiми подiями. Вiд цього в наявностi буде лишень мiнiмальний об'єм iнформацiї. Iнша пам'ять, пам'ять вищого Я закарбовує все до дрiбниць, подiбно до запису кiнострiчки, де присутнiй не лишень номер телефону та-й вся супутня iнформацiя - де, коли, як. Тому коли iде перегляд книги життя опiсля втiлення то при переглядi виникає вiдчуття безпосередньої участi. Символiчна, тимчасова пам'ять, не в змозi вiдтворити подiю у всiх барвах, часто густо вiдсутнi елементи домальовуються фантазiєю спотворюючи хiд подiй. У пам'ятi вищого "Я" немає проблеми у вiдсутностi iнформацiїї, якщо об'єм пам'ятi однiєї особи неє достатнiй налаштовується зв'язок з iншими комiрчинами. Таким чином утворюється велетенське iнформацiйне поле Омофору, де кожен володiє бiльш нiж достатнiм об'ємом пам'ятi, осяжнiсть яку важко осягнути будучи у тiлесностi.
  
   Не лишнiм зазначити що знявши щити iллюзорного "Я" людина отримує доступ до своєї комiрчини в Омофорi та колосальних можливостей. Та перед тим як це вiдбудеться потрiбно навчитись Любити, бути Любовью - Лiтати!
   I це так є!
  
   Надалi стає дуже важливим зрозумiти що стан МИ накладає вiдбиток на все. Там де ранiше ви бачили рачi у свiтлi Я та iнший свiт тепер бачиться МИ, а iнший свiт втрачає барви чужого, iнше приймає форму непiзнаного. Фундамент Омофору є Любов i цього достатньо, якщо хиба бере верх i людина втрачає усвiдомлення Ми, та випадає в стан Я, тодi на допомогу можуть прийти традицiйнi цiнностi/заповiдi/закони. Коли людина знаходиться у станi МИ, у станi усвiдомлення Омофору, все iнше втрачає необхiднiсть. Рано чи пiзно все людство перейде цей рубiж усвiдомлення себе частиною бiльшого, рано чи пiзно ми усвiдомимо нову вiдповiдальнiсть що ляже на нашi плечi. Можливо декому може здатись що можна повернутись в шкарлупку "Я", та пам'ять не дасть вам цього зробити :)
   Пам'ять - це те що не дасть вам повторювати старi помилки.
   Пам'ять - це фундамент вашого дому.
   Пам'ять - це карта майбутнього.
   Пам'ять - це те що у вас залишається коли все iнше вiдiйде у небуття.
   Пам'ять - це корiння вашого єства.
   Пам'ять - це те звiдкiля ви прийшли i куди ви повертаєтесь.
   Пам'ять - це те що незмiнне та в одночас те що ви будуєте.
   Пам'ять - не буває поганою чи доброю, вона просто Є.
   Пам'ять - це те що наповняє Любов.
   Ми безмежно Любимо вас - МИ безмежно пам'ятаємо вас.
  
   I це так є!
  
   23 вересня 2016

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"