Картина що вiдкривалась iї зору була настiльки неймовiрною, що вона не вiдразу почула гуркiт. Цей гуркiт дедалi ближче перекривав потiк мови, вона не вiдразу зрозумiла що цей гуркiт то є iї переповнене почуттями серце. Посмiшка осяяла обличчя i завмерла в щасливих очах. Брукiвка стелилась попiд ногами, вся її сутнiсть плила в такiй рiднiй для неї течiї. А всього декiлька годин тому вона навiть не здогадувалась як це коштувати свою рiдну мову, плисти в нiй, дихати нею. Мова - яка вона? Що вона для неї, для суспiльства? В її країнi нажаль спiлкування рiдною мовою не є чимось буденним, особливо в цi складнi часи. Вона сама не здогадувалась про те як мова може дати вiдчуття захисту, вiдчуття дому, безпеки, любовi. I зараз, дозволяючи своїм кросiвкам нести ii крiзь потiк маленьких вуличок, пахощiв щойно завареною кави та мокротиння дощу, вона несмiло пробувала мову на язик, коштувала iї вiдтiнки, крок за кроком поринала в неї все глибше та глибше, дозволяючи стати своїм повiтрям, частиною неї самої. Тепло її країни наповнювало її серце, душу, вiдчувалось поколюванням у кiнчиках пальцiв. Легкий смiх злетiв у повiтря. Хто ж знав якi саме почуття викличе її подорож. Вона закрила очi i поринула у гомiн людської балаканини. Так саме балаканини, де iнде вона була безглузда, але переповнена усiма вiдтiнками веселки, смакувала кавою, теплотою, залишала пiсля себе легкий присмак квiтучих полiв, червоних макiв, перекликалась у повiтрi народним спiвом, прискорювала дихання. Хотiлось нести це почуття крiзь цей тяжкий час, дозволяти промiнням рiдної мови вiдкривати кольори, давати захист, почуття що ти справдi в своїй країнi, що не просто одинак, ти частина чогось великого, чогось що крок за кроком не звертаючи на бiль, на кров навкруги, на смiх колись рiдних людей, пiдiймається ї йде далi. I з кожним кроком павутиння одної мови переплiтається з iншою, нi не знищує її, а надає чистий вiльних шлях поряд.
Лише скоштуйте i вам сподобається ...
Мова, вона твоє єство, ти перебираєш маленькi але такi важливi для тебе миттєвостi життя, чуєш слова любовi вiд рiдної для тебе людини, ти живеш i вона живе не поряд з тобою, в тобi, вона є твоїм серцем, легенями, твоїм смiхом, болем, веселкою кольорiв, потрiбно лиш вiдкритись i поринути у цей дивовижний свiт почуттiв.