Серце скакало

Сіло пташє на піддашє
Та й собі щибєчє,
А мій милий чорнобривий
Схиливс’ ми на плече.

Він мині оповідає,
Єку журу має:
Єк редбулу віпиває -
Гет всьо забуває.

Забув зрання, шо корову
Треба вігонити
І, шо малим поросєтам
Треба дати пити.

Їму ноги си трусили 
І серце скакало,
Звони в голові звонили
І вуха заклало.

Кажу єму: то дурниці,
Треба  шос робити.
Їхаймо до бОлниці
Жулудок промити.

А єк тебе там віверне
До лєстої тріски,
Може тогди бог поможе:
Віддаст твої мізки!