Сингалевич Сергей Васильевич : другие произведения.

Погляд "людини комунiзму" на сьогодення i шлях у майбутнє

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

  Як часто ми чуємо вiд людей, хто пережив чи чув розповiдi, що їх вабить Радянський Союз. Навiть сьогоднi, коли на сходi розпочато АТО у 25 рiчницю невмирання України, де до лав "терористiв" (сепаратистiв) огульно скинутi, в першу чергу - робiтники великих промислових пiдприємств, якi через євроiнтеграцiю мають втратити робочi мiсця. Продукцiя, типу крокуючих екскаваторiв вiд Краматорських машинобудiвникiв, в силу гiгантських розмiрiв орiєнтована на величезнi кар"єри, як то Новокузнецький залiзорудний комбiнат вiдкритого способу добичi копалин. Аналогiчних прикладiв гiгантоманiї для українського сходу - хоч вiдбавляй! Тiльки метушня iз газом не дає можливостi оцiнити справжнi еквiваленти взаємних розрахункiв Україна - Росiя - СНД. Прикро при цьому бачити скептичну посмiшку респондента, а то й репортера, якi зачарованi свiтовим лiбералiзмом, в iдеологiї якого особа, iндивiд, вирваний з родини для максимальної його експлуатацiї, пiд час розмови про позитиви СРСР. I в той же час всi прагнуть манни вiд нашого керiвництва держави.
  Держава ж є механiзмом захисту приватної власностi. Але при всiх чарах капiталiзму iз навалою закордонних товарiв на прилавках магазинiв чи лоткiв, головними здобутками українцiв є совiсть i вiдмiнна, вiд загальноприйнятої у свiтi, точка зору. Маючи можливiсть спiвставляти, при прагненнi кращого, радянська освiта i виховання дозволили зробити висновки. В цьому i є сенс, вiдомого з радянських часiв "виховання" людини комунiзму: що в iнших умовах, перiоду адаптацiї до Свiту пiсля рокiв самоiзоляцiї, така людина зможе знайти шлях у майбутнє. "Небесна сотня" i сотнi павших, з обох бокiв, на сходi України нащадкiв трудового селянства й робiтничого класу свiдчать, що людей ошукали захiдними гаслами про заможнiсть поодинцi, але в першому бою загинули дiти з юридичною освiтою, якi й не звикли цiнувати вагу слова.
  Шок заангажованого суспiльства-глядачiв вiд демонстративного побиття студента бiйцем "беркуту", який захищав власнiсть приватну, не дотягує за цинiзмом прикладу виховання шанування приватної оселi власником нiчного кафе пiд Богородчанами, в якому ним же закритi на нiч дружина й донька. Проходячи повз кафе нiяк не збагнеш: працює воно чи нi. I варто лише захтiти сiрника, торкнутися ручки дверей пiд яскравим лiхтарем, що манить здалека, як на дзвiнок мобiльного, вже мчить 5-тонна вантажiвка iз амбалами у кабiнi i, ледь живого вiд побиття, тебе кидають ще й у "воронок"... А потiм звичайна процедура: вiдбитки, протокол, акт. Спробуй ослухатися, i все почнеться знову, за гiрших обставин... А так тобi просто припишуть дрiбне хулiганство..?
   За Конституцiєю України верховенство права за приватною власнiстю. Та проблема не у власностi, а у парканах. Адже для спiльного не потрiбен власник, а достатня лише довiра, i вмiння розподiляти вiдповiдальнiсть, а задля цього потрiбна мова, нова, вдосконалена (при всiх суперечностях), бо на сходi що думають, те й говорять, а що говорять - те й роблять. А на Прикарпаттi ж: думають одне, говорять друге, роблять третє. Може тому сколихнули мене слова-вивiска над входом у дитячу бiблiотеку в Коломиї, де викарбуванi двi iз восьми строк вiрша Ужгородських "Карпат" видання 1967 року, бо майже сiм рокiв прагнув заснування Технологiчного Парку "Новiтнє село" та впровадження Загальнодержавної комплексної соцiально-економiчної програми "Новiтнє село через децентралiзацiю трудових ресурсiв регiонiв", що орiєнтована на воз"єднання родин i спiльне комфортне проживання чотирьох поколiнь у однiй оселi, чого прагнула майже третина сiмей (за статистикою Мiнiстерства сiм"ї, молодi та спорту за 2010 рiк). Тарас Мельничук з барельєфу промовляв: "Менi не треба десять сонць, живу тобою Україно!" Непiзнаного надто багато, але свiтова масова культура нарощує темпи бiготнi в нiкуди.
  Прикриваючись словоблуддям пiд словосполученням "корупцiя" пора вiдверто, у голос, сказати, що всiх псують грошi готiвковi, в першу чергу - пенсiйнi. Та достатньо всi пенсiї зробити картковими, без обмеження заробiтної плати пенсiонером чи iнвалiдом, надавши їм робочi мiсця, i про слово "корупцiя" почнуть забувати. У захватi опинився я, стоячи пiд червоною калиною-глодом, що заввишки у десять поверхiв довколишнiх житлових споруд Кривого Рогу. Щойно возложивши букети з одинадцяти квiточок, якими в цю пору всипана вся земля, до трьох монументiв: Монументу загиблим на площi Перемоги, Монументу загиблим шахтарям та Алеї Слави, бiля якої зiбрав у, щойно придбаний, пакетик, iз привiтанням до 8 березня, пригоршню червоних плодiв, якi розсипано по величезнiй територiї у 100 на 100 метрiв площi бiля обласної лiкарнi. Не менший захват я отримав й вiд iнiцiатив соцiального партнерства по розвитку торгової мережi "АТБ" та благоустрою мiкрорайонiв. Не дивно, що реклама ТМ "АТБ" з телеекрану так вабила українця, де словосполучення "А Тебе" було доречним i його розумiнням, i тлумаченням, i прихованим змiстом. Ми живемо по-новому...
   Всi роки Незалежностi нам допомагають з реформами радники вiд ЄС та США, що мали власнi кабiнети у кожному мiнiстерствi та вiдомствi (адже до 2006 року на рiзних посадах працював на державному пiдприємствi). Тож знаю це iз перших вуст. Зараз США активно допомагає у проведеннi АТО (може прагне долi у видобутку сланцевого газу). Та може спочатку треба почати вiдвертi перемовини на засадах двомовностi з питать протистояння у суспiльствi, коли передвиборний заклик Президента України "Жити по новому" буде адресований саме йому, а не народовi, бо знає, що новiтнє село газу не потребує (Проект i матерiали Програми "Новiтнє село" ним вивчалися у перiод очолення Мiнiстерства економiчного розвитку та торгiвлi). Адже заклики "Героям Слава!" та "Слава Українi!" - чи це не той самий "одобрямс", а ламати завжди легше. То може треба вже зараз почати зводити на селi автоматизованi мiнi-ферми й мiнi-виробництва з переробки молока, обладнання для яких планувалося виробляти на Луганщинi. У таких мiнi-комплексах, у кожному селi, селяни тримали б своїх корiв й телиць, для яких не потрiбен виокремлений власник, а достатньо балансоутримувача. Колективної власностi за законами України не iснує. А хiба потрiбен таким мiнi-комплексам директор, адже автоматизацiя зовсiм не означає придбання енергоносiїв. Залишилось почати говорити правду, вiдверто, та й розумiти сказане.
  То ж почнемо з житла. Потреба у вiльнiй робочiй силi та її мiграцiї сформували поняття квартири, чим закрiпили розрив сiмейних зв"язкiв. Сучасна свiтова криза - є кризою перевиробництва, кризою моралi, кризою сiмейних вiдносин. Десятилiття становлення нової України в очiкуваннi привабливих iнвестицiй показали неспроможнiсть руху вперед без вирiшення проблем села, проблеми батькiвства та виховання молодi. Сучасний розвиток технологiй дозволяє докорiнно змiнити уклад життя на селi через створення умов комфортного проживання в однiй квартирi чотирьох поколiнь. Iснуюча на Заходi тенденцiя до коттеджного способу поселень, яка вслiпу копiюється забудовниками довкола столицi, обумовлена великою рiзницею у доходах i нiде не застосовується до бiльшостi населення. Через високу щiльнiсть населення в Українi вже сьогоднi деякi села розкиданi на десятки кiлометрiв, що створює значнi транспортнi та комунальнi проблеми. Практика слiпого перенесення принципiв мiського будiвництва квартир на селi не прижилася через повну невирiшеннiсть соцiально-побутових умов сiм"ї та якостi проживання.Практика створення великих "селоутворюючих" сiльсько-господарських комплексiв та виробництв має позитивну тенденцiю розвитку. Та тiльки досвiд сусiдiв з розвитку молочних мiнi-ферм та мiнi-заводiв дозволить державi, за рахунок впровадження енергозберiгаючих заходiв, поставити "на поток" зведення мiнi-комплексiв iз забезпеченням мешканцiв села повним асортименомжиттєвонеобхiдних молокопродуктiв, iз реалiзацiєю надлишкiв, завдяки вищiй рентабельностi.
   Серiйне впровадження на селi комплексної хутiрської забудови iз зведенням багатоквартирних автономних будинкiв, що об"єднанi у єдину енергомережу iз молочною мiнi-фермою на 45 дiйних корiв i мiнi-молокозаводом переробки 1000 кг молока, забезпечить суттєво вищу якiсть життя та умови добровiльного з"єднання родин. Хутiрська забудова забезпечить вирiшення транспртної проблеми. Принципи енергозбереження, закрiпленi патентом України Љ40183 "Комплексна система забезпечення побутових i технiчних потреб багатоквартирного автономного будинку", в поєднаннi з "ноу-хау" щодо теплової ефективностi будiвлi, забезпечують найкращу ефективнiсть використання нетрадицiйних джерел електроенергiї i повну вiдмову вiд використання природнього газу. Впровадження при комплекснiй забудовi бiотехнологiй забезпечить високий рiвень екологiї довкiлля i гармонiзацiю життєвого середовища.
  Програма "Новiтнє село через децентралiзацiю трудових ресурсiв регiону" отримала схвалення на державному рiвнi. Одночасно вона потребує розвитку машинобудiвної галузi промисловостi України для виробництва низьковольтного силового електронного обладнання та перетворювачiв, нетрадицiйних генераторiв та джерел електроенергiї, високоефективного кухонного обладнання та холодильної технiки на менш витратних принципах дiї, широкого залучення для побуту вуглецевих тканин та вуглепластикiв, технологiєю виготовлення яких володiє Україна. Доречним було б i вiдродження Львiвського заводу газової апаратури, обладнання якого вiдзначалося високою надiйнiстю, для роботи на бiогазi, що виробляється з каналiзацiйних стокiв 15-ти квартирного будинку, у бiореакторах, в межах технiчного поверху. Впровадження нових швидкiсних принципiв житлового будiвництва через поточне використання бетонiв марки 600 та 700 при зведеннi на селi багатоквартирних автономних будинкiв, в проектi яких передбаченi всi необхiднi примiщення (комори, гаражi, майстернi), дозволить на бiльш високий рiвень пiдняти сiмейний фактор як основного джерела виховання наступних поколiнь, забезпечення роботою вразливих верств населення, вiдродити справжню українську сiм"ю й вiдродити Україну.
  Тож замiсть грандiозних вiче i чисельних жертв АТО пора зупинитися, i спробувати зрозумiти, чому перше Євангелiє "Нового завiту" проголошує першопричиннiсть слова i його значення у долi України. Мало хто в Українi, i за її межами, цей бiблiйний вираз вiдносить до проблем сiм"ї, батькiвства i дитинства. Дехто свiдомо замовчує цей зв"язок. Багато хто в Українi знав про сталi чоловiчi традицiї мiста Миколаєва, в якому гармонiйно iснували мовнi традицiї Росiї та України, де мовi мешканцiв характерний правильний, виважений, шанобливий i дбайливий пiдбiр слiв при спiлкуваннi, особливо з особою протилежної статi. I такий пiдбiр слiв не лише запорука щасливої долi сiм"ї та шлюбу, а й вiдкрита дорога у довге щасливе життя. ...I найкращий лiкар, особливо вiд "чоловiчих хвороб", для лiкування яких свiтова фармацевтика виробила безлiч "Супер..." i т.п. "лiкiв". На порозi нової ери у життi людства бiльш важливим є не погляд у минуле, як того прагнуть I.Фарiон, Д.Гринчишин та iншi, а зосередження уваги на розвитку мови як засобу спiлкування i порозумiння, в першу чергу на рiвнi родини, на рiвень якої державою перенесено основний важiль виховання наступних поколiнь. А в такому вiдповiдальному ракурсi всi спроби сприйняття мови, як гру слiв, доцiльно вiдкинути. Найбiльш актуальне це для Державної Української Мови.
   Мiсяць тому в ефiрi радiостанцiї "Свобода" бiля години тривала дискусiя на тему пiднесення української мови iз недвозначними натяками на неправомiрнiсть Закону України "Про засади державної мовної полiтики". Людина-респондент, приїхавши 20 рокiв тому iз Сибiру в Україну, не знаючи українську мову, почала її вивчати i зараз безапеляцiйно заявляє про недосконалiсть росiйської мови порiвняно з українською. Один з респондентiв висловив твердження про суржик, як мовне з"єднання росiйської й української лексики. Та попри всi такi розмови i "Свобода", i палкi захисники академiчностi української мови далекi вiд сутностi Державної Української Мови, яка мала б покласти край чварам у багатонацiональному українському суспiльствi, особливо на фонi об"єднавчої, мiж Заходом i Сходом, мiсiї України.
   Тож для початку декiлька вiдомих тез. В основi росiйської мови - слово друковане. "Прорубуючи вiкно" у Європу i Свiт, за поданням Петра I, росiйська мова збагачувалася iншомовними термiнами, i велич росiйської мови як у мiжетнiчному порозумiннi, так i в спiльному iз Свiтом науковому i професiйному визначеннi слiв, витонченiй фразеологiї. А згодом i Катерина II запросила до Росiї нiмцiв як вчителiв-просвiтян, i як посередникiв. Про їх посередницьку роль - трохи пiзнiше. Українська ж мова - переважно розмовна i, в силу тривалої боротьби за власну державнiсть, - ще й iзольована, самобутня, а вiд того, в бiльшостi випадкiв, малозрозумiла, може тому й так багата синонiмами тих чи iнших понять, уособлених численними виразами схожих за змiстом слiв. Може тому побутує твердження, що де два українця - там три гетьмани. Яке ж тут може бути примирення, а тим паче любов. Не говорячи вже про стосунки чоловiка й жiнки, котрих Бог створив рiвними (за своїм прообразом), та в наш час, на рiвнi гендеру, мiж якими iснує суттєва нерiвнiсть.
  Пiвроку тому в "прочтєнiях" радiоканалу "Релакс-радiо" почув вислiв iзраїльського письменника АлюсаОза: "Дружба мiж чоловiком i жiнкою (не в розумiннi подружньої пари) - рiч доволi рiдка i набагато бiльш дорога, нiж любов: любов, за сутнiстю, рiч доволi груба i не надто витончена порiвняно iз дружбою. Дружба уособлює в собi i певну душевну витонченiсть, i щире вмiння вислухати, i досконале вiдчуття мiри". Не випадково мною зроблено вставку при перекладi з росiйської висловлювання, яке зачепило багатьох слухачiв, особливо жiнок. Адже для багатьох жiнок любов - облуда. Адже з давнiх часiв жiнка прагнула обрати за батька своєї майбутньої дитини фiзично сильного i розумово здорового чоловiка. Не дивно, що росiйська мова звеличує чоловiка, мужа, вiдсуваючи жiнку на другий план. Українська мова ж звеличує жiнку-матiр. Поклонiння перед її муками народження та виведення у свiт нової людини вiдзначено численними статуями Дiвi Марiї на заходi України.
  Та не випадково вся країна здригнулася вiд звiстки про жорстоке згвалтування дiвчини, у тому ж Миколаєвi, славетному мiстi корабелiв, де як нiде в Українi шанували жiнок, не залежно вiд вiку. Приємнi враження залишили висловлювання екiпажу однiєї з маршруток, у стареньких ПАЗах, першого поколiння, про їхню безпеку саме для перевезення жiнок. Адже, коли з моря подув холодний мусон, в новенького "Богдана", що так подобається Iвано-Франкiвцям, за один круг мiським маршрутом розсипалося шасi. I там не побачиш дитину на окремому сидiннi, як i жiнку, що стоїть, чи пенсiонерку, що платить за проїзд. Така шана жiнки формувалася й нiмецькою дiаспорою Миколаєва. Та треба хоч трохи знати iсторiю, аби зрозумiти - звiдки коренi тої дiаспори, що несла миротворчу мiсiю на фронтi взаємин протилежних статей суспiльства. Вони з тих земель повз Волгу, яким хлiб України 1932-1933 рокiв врятував життя, потомкiв нiмецьких родин з часiв Катерини II. Вiсiм рокiв тому донька, навчаючись у безкоштовнiй магiстратурi унiверситету Бремерхафена, познайомилася iз Сашком, з того ж Миколаєва. Його батьки за програмою об"єднання родин приїхали до бабцi, що родом з берегiв Волги (адже Україна пiд тиском нацiоналiстично налаштованих патрiотiв i заокеанських радникiв визнала голод тих рокiв голодомором!). От i скiнчилося нiмецьке посередництво, мiж чоловiками i жiнками, i в Росiї, i в Українi. А що ж далi?
   Найважливiшим, об"єднавчим мiж заходом i сходом, є українське слово "кохання". ВахтангКабуладзе: "Найважливiшi людськi переживання натомiсть можна виразити лише метафорами. Кохання - це метафора. Вона надає певним щоденним жестам, рухам, словам i вчинкам унiверсальний сенс, що його не можна звести до цих конкретних жестiв, рухiв, слiв i вчинкiв. Вимога однозначностi зводить нанiвець сенс кохання, перетворюючи його на товар, що має на ринку певну цiну". Здавалося б є позитивним на противагу росiйському слову "отношенiя" вжиття українською мовою синонiмiв: "вiдносини" i "стосунки", але якраз в питаннях порозумiння мiж чоловiком i жiнкою, особливо поєднаних любов"ю, це вносить суттєвi перепони, адже поняття "отношенiя" багато ширше, охоплює весь комплекс рiзних за вагою значення взаємин. Коли жiнки любовнi почуття вiдносять на рiвень душi, чоловiки ж, в переважнiй бiльшостi, - на рiвень "грiховнiх" стосункiв. Чи не тому Степан Харлан, дописувач одного з росiйськомовних видань, "Теорiю українського кохання" М.В.Томенка грубо зводить до рiвня еротики i сексу. Особливо гостро вiдчуваєш цю рiзницю у розмовах iз вихiдцями Карпатських гiр, передусiм iз гуцулами, для яких слово "кохання" напряму пов"язане iз чуттєвими, iнтимними стосунками з коханою.
   З розмови iз захисником української мови: "...треба вклонитися жiнцi, бо вона тримає три кути в хатi...", ...а то й всi чотири, як батько в бiгах. Легко бездумно вештатися по свiтах у погонi за грошима, а потiм ще й продавати своїм нащадкам вкрадене в тебе ж, через твою щирiсть, та подане у гарнiй обгортцi твоїми ж панами. Блиск срiбла затьмарює очi, особливо коли проблеми виховання дiтей тебе не обтяжують (на то є жiнка, матiр). Вона нагодує...Багато схожих батькiв "мають роботу", вiд якої частенько дружина бездумно витрачає грошi та їздить у дорогому авто. А дiти мають нервовi розлади. Адже вони, як нiхто, вiдчувають загальну байдужiсть до їх долi, за горами "памперсiв" та фото "коханих малюкiв" на шпальтах яскравих журналiв. Та яка користь нащадкам вiд тої "роботи", передусiм байдужих до чужих дiтей "батькiв". От i тiкають вiд вiдповiдальностi хоча б ще за "один кут" тi, хто за своїми "роботами" забув про справжнiй "труд": труд пахаря, труд вихователя, труд слюсаря чи верстатника... по закордонах, дивуючись просуванню на захiднi землi України донечан та луганчан, для яких розмитого поняття "праця" нiколи не iснувало. Легко "валити лiс" на пiвночi Росiї або "давати чотири норми" на фарбуваннi, заручившись пiдтримкою майстра та завскладом. А потiм, вiдкривши власний магазин бiля школи, уповатися своїми здiбностями з обдирання сусiдiв, через жагу дiтей до ласих тiстечок та напоїв.
  Та рiшення просте: замiсть розмов про любов, треба кохати i власним прикладом вчити дiтей вмiнню вiдчувати це високе почуття. А таке однiй жiнцi не по силах. Бо в коханнi обоє рiвнi, а де нема рiвностi - нема й кохання. Прикрiсть принижуючого висловлення АлюсаОза про любов у стосунках чоловiка й жiнки в невизначеностi термiну та розмитостi поняття. Навiть слова "дружба", адже росiйською - це понiманiє (сопереживанiє, спiвчуття), коли як українською - дружба передбачає розумiння, й пошук шляхiв усунення проблеми. I тiльки українське, точнiше - гуцульське, тлумачення слова "кохання" - спроможне внести лад як в українськi, так i в росiйськi, i не тiльки, сiм"ї.
  Маючи нагоду, об"їздив усi регiони України, вивчаючи попит i спiлкуючись з людьми. I дiйшов висновку, що вся суть протирiч саме у материнськiй мовi. I проблема в тiм, що вихованi матерями дiти у часи буремних змагань, здебiльшого без батькiв, так i не змогли привнести в наш вiк мужнiсть i силу своїх батькiв, їхнього слова. I ця проблема значно ширша питань двомовностi. М"яка українська мова, мова споконвiчних захисникiв своїх кордонiв, привнесла в українськi словники слово "кохатися", яке за брутальнiстю не поступається росiйському матiрному аналогу, нiвелюючи високiсть почуттiв, прихованих за словом "кохання". Виховувати ж вмiнню кохати треба з пелюшок. А для цього дитина б нiколи не мала б чути сварок мiж батьками, чи то приниження гiдностi будь-кого в очах дитини. Адже нiхто так болiсно i гостро не сприймає образу чи приниження когось з батькiв, як дитина. А це можливе лише за умови суцiльних компромiсiв мiж батьками. Та компромiс можливий лише мiж рiвними: як у ролi батькiв, у ролi вихователiв, так i у справах любовних. Спори, навiть мiж пов"язаними любовними узами, з того чи iншого приводу неодмiнно виникають, та потрiбна справжня мужнiсть, з пiклуванням про молодших в першу чергу, знайти спосiб розрiшенню спiрних питань взаємостосункiв поза зоною досягнення спостережливою i чутливої пари очей та вух дитини.
   З давнiх часiв, на просторах Гуцульщини, закоханi "любилися" помiж собою (за висловом вчительки, яка у 1946 роцi була направлена на роботу у гуцульське село). Усамiтнившись у гаю чи серед високих трав численних галявин довкола села, за численними милуваннями, розмовами, мрiями i фантазiями люблячi серця знаходили шляхи порозумiння. А потiм ставали на рушник перед образами, вiдкриваючи для себе дорогу у кохання довжиною у життя. Тож не випадково гуцули пiд словом "кохання" розумiють iнтимнi стосунки люблячих сердець, коли важливо не тiльки уважно вислухати, а й зрозумiти душевне прагнення чи бiль, i тактовний пiдбiр слiв у розмовi швидше загоїть рани (адже слово - не горобець, а як багато розбитих сердець через тих "горобцiв"). Та найважливiшою ознакою кохання є довiра i вiдчуття єдностi за словом "ми". Може тому у росiян жiнка за чоловiком, а в українцiв - чоловiк за жiнкою, що нема мiж ними того дорогоцiнного "ми". Бо "кохання" начебто похiдне вiд "кохати". В польськiй мовi - це можливе, в українськiй же, а тим паче в Державнiй Українськiй Мовi, не має мiсця похiдному. I тлумачення слiв мають нести вантаж вiдповiдальностi i порозумiння, а не сваволю i облуду.
  Не випадково мною наведений приклад вживання слiв "отношенiя", "стосунки" i "вiдносини", бо Державною Українською Мовою слово "кохання" мало б мати чiтке визначення, як "iнтимнi отношенiя люблячих сердець протилежної статi, поєднаних пристрастю", бо тiльки застосування росiйськомовного слова дає можливiсть визначити ту багатограннiсть нiжностi, любовi i вiдповiдальностi закоханих, що так зневажливо нiвелюється iзраїльським автором. Адже високiсть почуття "кохання" не передати навiть правильним наголосом вжиття слова "любов" мiж чоловiком i жiнкою, мiж парубком i дiвчиною, мiж батьком i матiр"ю. А в такому ракурсi виважене з"єднання, симбiоз двох величних мов, органiчне їх поєднання у єдину Державну Українську Мову, мало б дати Свiту взiрець сiмейного порозумiння та родинного виховання наступних поколiнь прикладом взаємного шанування, любовi i поваги, давши пiдставу i для дружби, i для любовi до ближнiх, й не тiльки. I для довгої дороги у щасливе майбутнє багатьом "МИ".
  Доречним було б i привнесення в україномовне середовище слiв росiйською, що несуть собою вiдчуття пiднесенностi. Андже якою важкою є ноша, яку Ти взяв на себе, а ще важче - як її на тебе поклали. Але яку гордiсть i легкiсть вiдчуває той, хто "возложив" на себе вiдповiдальну справу i обов"язок люблячого чоловiка, дбайливого батька i тактовного вихователя, i пiклувальника. Адже, як не прикро, при всiй мелодичностi української мови, через тяжкi випробування, що витримав український народ, так мало в нiй пiднесенностi, торжества. Отож доцiльним було б вжиття Державною Українською Мовою симбiозу: де в одному рядку тлумачного словника були прописанi слова українською абеткою мовою українською, i мовами нацiональних меншин у виглядi:
   "Чорниця, Чернiка, Афени"
   ...
   "Отношенiя, Вiдносини, Стосунки"
   ...
   "Возлагати, Доручати"
   ...
   I тiльки слово "Кохання" не мало б симбiозу!
  
   Надихати Україну позитивом варто з гiмну. Не випадково, другого дня жалоби за "Небесною сотнею", респондентка з Харкова в ефiрi 112.UA висловила тезу "У Гiмнi України присутнє слово "ще не вмерла", от країна i не вмирає, i не живе". Прикро що чоловiк, ведучий, її не зрозумiв. Українi дуже потрiбне позитивне мислення. Бо тiльки позитив у мисленнi, у вчинках, у словах дозволить скласти зброю i порозумiтися. Нема дивного, що у першу Чеченську вiйну "за свободу" проти Росiї, на боцi чеченцiв воювали українськi батальйони. Що ж дивуватися, що на сходi на боцi росiйськомовних бiйцiв, "вiдстоюючи мовну гордiсть", кладуть голови вiдчайдушнi чечени. А Спiкер i Прем"єр у одну дудку спiвають: "...в Українi нема мовних проблем".
   Словники Державної Української Мови, розробленi Iнститутом Української Мови НАН України дозволять вiдкрито, ширше глянути на Свiт, та й на себе в ньому. Усунути недолiки легше, коли розумiєш де вони i в чому, коли поняття дружба трансформоване у добросусiдство прийде на замiну високим частоколам, i мир та злагода запанують у славнiй ВКРАЇНI.
  
  Лiтература:
  1. Закон України "Про засади державної мовної полiтики".
  2. Проект ВВС.102-02-2012 "Автономний 15 квартирний житловий будинок".
  3. УДК 81.27.00.161.1/.2.045.05 "Державна Українська Мова".
  Сингалевич С.В. - "людина комунiзму" за вихованням, покликом i любов"ю до обидвох воюючих сторiн.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"