Тiльки мить... Тiльки подих... I хвиля
Почуттiв полонила... I звабила душу...
Чи Ти вiдьма? Чи випив я зiлля?
Як тепер iснувати я мушу?
Твої очi, як море, безоднi...
А вуста... Зачаровують... Манять...
Чи Ти вiдьма? Я iнший сьогоднi...
Чистим аркушем дихає пам'ять ...
Поцiлунок... Я випив отруту?
Неймовiрно! Твiй погляд... Цi очi....
Вiдродити вiками забуту
Тiла магiю... Терени ночi...
Доторкнутись.... А потiм... Вiдчути...
Я, мабуть, зачарован Тобою
Й знову... "Бути? Не бути? Чи бути?"
Чи, - собою? Твоєю судьбою, - 
Я... I... Бути? Не бути? I де
Нашi душi  зiлляються навiчно,
Як тiла у ночi... Нiч краде...
Безсоромно краде, механiчно,
Наше дихання, звуки i пiт...
Вiн стiкає, як сенс... Як єднання...
Зачарований я... Зачарований свiт...
Тiльки магiя! Тiльки КОХАННЯ!