Я сум наливаю у келихи днiв...
Я тчу полотно iз печальних думок...
Я грiюсь у спогадах згаслих вогнiв...
Душа лине з вiтром, -  опавший листок...
Облуда смiється, пiймала кураж...
Пустi обiцянки... Безглуздi слова...
Цей свiт... Свiт, - вiн наш, чи не наш?
Чому зло не згине i пiдлiсть жива?
Питання... Питання... Як сумно менi...
Хто вiдповiдь дасть? А пророкiв немає...
Я сум наливаю у келихи днiв...
Отрута... Не хочу... Але, - випиваю...
Так! Смуток, - отрута! Та, мозок ще в русi...
Вiд смутку, печалi загине, чи, - нi?
Облуди, брехнi, а не смертi боюся...
Я сум наливаю у келихи днiв...