Вона звичайна меломанка. Музика має для неї найбільше значення в житті. Ніщо не є такими важливим як музика.
Вона залежить від того що лунає з її плеєра. Вона не може дочекатись кінця робочого дня аби втекти з нудного офісу, ввімкнути свого найкращого друга і поплестись додому, дорога не далека й не близька але вона може послухати так багато. Нажаль взимку і восени треба їздити додому бо занадто холодно, але нічого вона хоч щось може послухати!
Аби тільки не чути шуму міста, контролеру, що в маршрутці лається з пасажиром, шуму центральних вулиць, розмов компаній повз які вона проходить.
Коли вона йде додому то нікого не бачить.
Вона думає що не красива, навіть не симпатична. Симпатична але коли закрити очі і в темряві дивитись на її красу.
А вона красива, надзвичайно. Її душа горить. Вогнище маленьке але воно горить, періодично його намагаються загасити, але все частіше знаходяться люди які підкидають в нього дрова, і воно розгорається.
А вона цього не відчуває, вона склеює свою вазу, яку щойно розбили, ваза дешева, але красива, витончена. Вабить до себе незвичним кольором та формою.
Вона не бачить як дивляться їй в слід хлопці, як з нею хочуть заговорити.
Не заговорюють бояться, а коли заговорюють то в розмові з"ясовується - вагались, бо надто незалежно, не самотньою і навіть гордою вона виглядає з своєю музикою.
Музика не зраджує її ніколи. Ніколи не каже хто вона і що має робити. Музика відносить її у незвичний світ де вона живе насправді. Там вона романтична і агресивна, сором"язлива і сексуальна. У тому світі не має нічого негативного.
Котиться сльоза по щоці - вона сумує.
Вона самотня.
Музика не замінить тепла людини, вона шукає того хто зрозуміє музику її життя.
Таких мало, вона таких ще не зустрічала.
У неї не просто дні - стерео дні, бо все її життя пронизано музикою, чужими почуттями, думками, переживаннями.
Ранок починається з однієї пісні. Завжди одна й таж вже більше 50 стерео днів.
Дякую богу за неї.
Бо там тонка межа і та особлива людина, той ангел що принесе музику в її серце.