Аннотация: Вересень 1942 року. Повiтряна вiйна над Азовським морем.
Осiння бора
...Технiки давно пiдготували лiтаки до вильоту i тепер сидiли бригадами бiля своїх "грифонiв", не залишаючи нi на хвилину готовi до бою машини. Крила винищувачiв вiдкидали скупу тiнь, i даремно було шукати пiд ними прохолоди. Зате лiченi секунди пiсля команди - i технiки запустять турбiни.
Найгiрше було, мабуть, пiлотам. Їм доводилося чекати в повному льотному обладунку i тут, на землi, було нестерпно вiд спеки i незручно. В будiвлi чергової змiни крутилися два вентилятори без зупинки. Льотчики, затягнутi i зашнурованi у висотнi протиперевантажувальнi костюми, сидiли, вiдкинувшись на твердi високi спинки пластмасових крiсел. Нiхто не пiдвищував голос, не робив рiзких рухiв. Зате, в разi потреби, за кiлька секунд вони добiжать до своїх лiтакiв i займуть мiсця в кабiнах...
По радiостанцiї на СКП через перешкоди i шум важко було розiбрати повiдомлення пiлотiв першої хвилi, як вилетiли для удару по ворожим кораблям. Але досвiдченi офiцери штабу розумiли з пiвслова i пошепки коментували: "Вийшли на цiль...", "...вступили в бiй... потопили одну БДБ... ...двоє пiдбитi, йдуть на аеродром... горить ще один БМО...", "...вступили в бiй з винищувачами противника".
Тридцять хвилин... сорок... аеродром завмер, погляди всiх прикутi до горизонту. "Повертаються!" - темна цяточка на фонi синього неба. Лiтак швидко наближається, за ним тягнеться тонка ниточка диму. Завиваючи сиренами до злiтної смуги несуться червонi пожежнi машини. Лiтак торкається колесами бетонки i за ним спухає чорна хмарка спаленої гуми, а людям здається, що вiд машини несе пороховим жаром. Гойднувши крилами, "грифон" пробiг по смузi i зупинився неподалiк вiд червоних машин. Саме вчасно - корпус лiтака охоплюють легкi язики полум"я, але пожежнi їх негайно заливають пiною.
Ще двi темнi цяточки з"явилися з прозорих хмар на горизонтi. Командирська "Бойова Машина Волинi" мчить в кiнець бетонної смуги, де, готуючись вимкнути двигун, гуркотiв турбiною "грифон", який щойно приземлився. Ще два лiтаки, приглушивши турбiни, пiшли на зниження i м"яко торкнулися смуги. Ще п"ять хвилин... десять, один за одним, ланками повертаються лiтаки ударних груп i груп прикриття. Льотчики нiмо лiчать машини i зiтхають полегшено - всi повернулися, побитi, пошкодженi, але всi!
Рiзко стрiляючи мотором, до стоянки чергових машин пiдкотила смiшна триколiсна коляска - вантажний моторолер "Мураха" - на нiй велично красувався рум"яний хлопець в синiй льотнiй пiлотцi i бiлiй кухарськiй куртцi. Вiн розвозить морозиво i каву з льодом по стоянках - для тих, хто сидить в розпеченiй кабiнi лiтака це справжнiй порятунок вiд спеки. Всюди, де зупиняється моторолер, лунає смiх.
А стартовий пункт все ще мовчить. Четверо пiлотiв другої ланки сидiли в кабiнах, сонце припiкало, i по спинам стiкав пiт. Обличчя Ляховського аж ряснiло вiд поту. Стукалов пiднявся по драбинцi i розкрив над льотчиком саморобну парасольку, тепер тiнь падала на Леонiда i стало легше. Лейтенант вдячно посмiхнувся своєму технiку. П"ять хвилин... десять... Зараз, мабуть, вилiт...
I дiйсно, вiд смiшного картатого будиночка в небо знялася червона iскра: "Тривога!"
Спалахнула ще одна ракета: "Бойовий вилiт..." Гучномовець на СКП прокашлявся, прочистив металеву свою горлянку i над лiтовищем пролунало:
- "Беркутам", "двiйка" - злiт!
На бетоннiй смузi, де щойно безмовно дрiмали срiблясто-сiрi "грифони", все зашумiло i зарухалося. Автомобiлi сновигали, як жуки-водомiрки, ревiли авiацiйнi турбiни, пара за парою вирулювали на старт. "Грифони", три ланки, один за одним пронеслися по бетоннiй смузi i з ревом вiдiрвалися вiд землi. Набираючи висоту, вони швидко зменшилися в розмiрах i невдовзi розтанули десь бiля горизонту...
Чомусь земля звiдси, з висоти чотирьох кiлометрiв, здавалася йому особливо знайомою: кожен гайок, кожна стежина, пагорби i ручаї, якi вiдсвiчували в променях полуденного сонця вiдблиском води.
I на все це зазiхає захланний ворог. Але хай тiльки спробує сюди потикнутися!
Час вiд часу гострi носи "грифонiв" четвiрки Ляховського прошивають наскрiзь легкi обривки хмаринок. Погляд в перископ - пара Амет-Хана тримається позаду i праворуч машини командира ланки. Лiтаки, зв"язанi єдиною волею, виконують маневри злагоджено i чiтко.
"Чорна довга смужка - кримська автомагiстраль, далi - залiзниця i мiст через Кальмiус... Йдемо вздовж неї. Праворуч - Марiуполь..." Зблиснуло блакитно-синiм - пiд крилом лiтакiв Азовське море.
"Розворот, йдемо в бiк конвою, який вiдходить до Єйська... Он вони!"
На рiвнiй поверхнi моря чiткий стрiй кораблiв, якi на повнiй швидкостi йдуть в двокiльватернiй колонi на пiвдень. Двi ланки винищувачiв С-250, якi трималися вище строю "грифонiв" на повнiй швидкостi виходять вперед - їм належить розчистити повiтряний простiр для ударних лiтакiв. Безпосереднє прикриття ударної групи тепер виконує третя ланка загону капiтана Тарана - вони тримаються вище на двiстi метрiв i трохи позаду: для важкого i iнертного "грифона" основний спосiб повiтряного бою з "яками" i "мiгами" удар згори i вiдхiд на повнiй швидкостi. Вести маневрений бiй з легкими винищувачами "червоних" можуть тiльки досвiдченi льотчики, а їх всього четверо в загонi i троє наносять удар по ворожим кораблям. I до того часу, поки їхнi лiтаки не звiльняться вiд ракет, для "червоних" асiв вони - мiшенi.
Цiлi було розподiлено заздалегiдь, ще до вильоту по даним розвiдника, який супроводжував кораблi "червоних", i Ляховський вже помiтив двi БДБ, якi має атакувати його ланка. В прицiл, на вiддалi чотирьох кiлометрiв, кораблi противника здаються товстенькими рисками на блакитнiй поверхнi моря.
- Увага, "двадцять третiй"! Атакуємо праву БДБ! - Передав вiн команду Амет-Хану. Ведений Ляховського займає мiсце праворуч, вiдтiсняючи другу пару. Ланка перешиковується в стрiй правого пеленга.
Пригадався новий "грифон", якого бачив пiд час випробувань на "нитцi". Мимоволi Леонiд пожалкував, що у нього немає такого обладнання, як у того реактивного лiтака. Нова машина мала не тiльки новий двигун, але й нову далекобiйну зброю i нове прицiльно-навiгацiйне обладнання, зокрема, телевiзiйний прицiл. Випробувачi похвалялися, що з його допомогою можуть прицiльно стрiляти не тiльки по самому кораблю, але й по вибранiй частинi цього корабля. Напевне, за рiк така зброя вже надiйде на озброєння, але поки що... Його роздуми перервав сигнал радiодалекомiра - зумер в навушниках шоломофону i червоне ромбiчне коло навколо вибраної цiлi. Отже, лiтак вийшов на рубiж пуску ракет.
Час! Ляховський натиснув на кнопку пуску. З-пiд площин з iнтервалом в соту долю секунди одна за одною вирвалися двi вогнянi стрiли i пiшли, залишаючи за собою димнi слiди, до кораблiв "червоних". За якусь мить збоку пройшли ще чотири темнi риски, з яскраво-синiм полум"ям у хвостi.
Противник помiтив, що його атакують, занадто пiзно i вiдкрив зенiтний вогонь, коли лiтаки вже виходили з атаки. Вибухи зенiтних снарядi за виттям двигуна було чути ледь-ледь, але Леонiд побачив, як навколо його машини повисли темнi пасма диму. Енергiйний рух ручкою керування i лiтак бойовим розворотом виходить з атаки. Розриви зенiтних снарядiв залишаються позаду, веденi чiтко тримають стрiй.
В перископ заднього огляду Леонiд бачить, як здiймаються високi фонтани води навколо атакованого його ланкою корабля. Одна ракета, здається, влучила прямо в рубку. Крiзь сiро-бурий дим пробиваються червонi пасма полум"я.
Амет-Хан прослiдкував поглядом за польотом своїх ракет i вiд досади аж смикнув головою. Обидвi ракети в цiль не влучили! Хоч близький розрив, без сумнiву, завдав ворожому кораблю шкоди. А от його ведений був щасливiший - одна його ракета влучила в носову частину БДБ i частину правого понтону вiдiрвало аж по мiдель. Вогонь зенiтних автоматiв з корабля вiдразу ж пригас.
Однак БДБ залишається на плаву. Не дивно, понтони мають по вiсiм герметичних вiдсiкiв i кожен вiдсiк з внутрiшнiм заповненням. Навiть пряме влучання важкої бомби не завжди може вiдправити на дно таку посудину. Але коли розбити платформу, яка з"єднує цi два понтони... От тодi корабель може зробити оверкiль.
Позбавлений своєї ношi на пiдвiсцi, лiтак знову став легким i слухняним. Лейтенант зiтхнув з полегшенням - повзти по небу неповоротким коритом, було обтяжливо i тривожно - а що, коли раптом лiтак атакує зненацька якийсь "червоний" винищувач! Зараз iнша справа - лiтак знову може вiльно ширяти, вiдновив свою маневренiсть, знову може впасти на цiль, як беркут на вибрану жертву.
Вибухи зенiток залишилися далеко позаду Ляховський повiв свою ланку на другий захiд. Дамо на прощання по цих шаландах з гармат!
По плану, коли цiль не буде потоплено, його ланка мала завдати повторний удар. Та й везти назад боєкомплект чотирьох гармат також не хочеться. А вiд винищувачiв "червоних", коли раптом їхнi аси все-таки прорвуться через заслон С-250, вiдiрвемося на швидкостi!
- "Двадцять тертiй", iдемо в розворот. Ще захiд, влупимо по головному з гармат. - У вiдповiдь Амет буркнув щось нерозбiрливо, погоджуючись з Леонiдом. Йому теж кортiло потопити хоч один ворожий корабель. Навiть такий, як БДБ. - Пiсля атаки вiдхiд на пiвнiч. Вiдходимо змiйкою...
Ляховський вiдшукав поглядом iншi лiтаки загону. У них також порядок.
Перша ланка на чолi з капiтаном Тараном бiльш вдало вiдпрацювала по своїй цiлi. Швидкохiдна баржа з зенiтними установками горiла вiд носа до корми. Масний чорний дим пiднiмався клубами вгору i крiзь той дим проривалися яскраво-жовтi язики полум"я.
Ляховський доповiв командиру загону, що йде на другий захiд, i повiв ланку вгору. Четвiрка роздiлилася, щоб атакувати з двох напрямкiв. Пара Ляховського заходила з носа, пара Амет-Хана - з корми...
Азарт бою ще бушував у кровi i повторний захiд був сприйнятий лейтенантом, як належне. Дiї в цьому випадку були вiдпрацьованi заздалегiдь i вiн повiв свою пару вгору i вбiк, займаючи позицiю для атаки. Пiдкоряючись командиру, "грифони" зникають в слiпучих сонячних променях, пропадають в їхньому нестерпному яскравому блиску. Вогонь швидкострiльних зенiтних автоматiв залишається позаду.
Лiтак слухняно входить у вiраж, розвертається. Група перешикувалася i тепер пари розходилися в протилежних напрямках. В лобовому склi - сiро-блакитна поверхня моря з палаючою БДБ.
Повторне виявлення цiлi завжди легше, в зоровiй пам"ятi залишається образ цiлi, сотнi її деталей, за якими повторна зустрiч вже не є несподiваною. Перемикач зброї - на бортовi гармати. Радiодалекомiр, балiстичний обчислювач, автопiлот, прицiл - все об"єднано в єдиний прицiльно-навiгацiйний комплекс.
Зараз балiстичний обчислювач бортового прицiльного комплексу отримує данi вiд далекомiра i перераховує їх в параметри упередження для стрiльби з гармати. На склi колiматора висвiчується зелене ромбiчне коло, воно показує куди влучать снаряди, коли натиснути на гашетку зараз. А вони пройдуть значно нижче цiлi, отже, потрiбно пiдiйти ближче. Коли зелене коло стає червоним - лiтак на вiдстанi прицiльного вогню - цiль обрамлюється ромбiчним колом-багатокутником. Значить, не менше половини снарядiв влучать в середину цього багатокутника.
- Атака. Б"ємо по ближнiй БДБ. - Азарт бою паморочить голову, тiло вiд надмiру адреналiну стає легким i веселим. А руки пiлотiв звично роблять свою справу, виводячи лiтак на лiнiю атаки.
Зенiтники побачили атакуючi лiтаки i вiдгородили вiд них корабель стiною загороджувального вогню. Амет натискує кнопку на ручцi керування i з обох бокiв кабiни запульсувало полум"я пострiлiв. Гуркiт гармат глушиться склом i ревом турбiни, лiтак трясеться вiд потужної вiддачi i до ворожого корабля тягнуться товстi траси-джгути 30-мiлiметрових снарядiв. Трохи нижче правої площини лiтака Амет-Хана проносяться траси гармат веденого.
Вода навколо цiлi скипає i пузириться, нiби пiд час зливи. Летять вгору уламки рубки, палубного настилу, понiвеченi частини зенiтних автоматiв. Вiсiм тридцятимiлiметрових гармат зараз працює по однiй цiлi - сто двадцять снарядiв в секунду, лавина вогню. Гармати лiтакiв викидають стiльки металу i вибухiвки, що на палубi, здавалося б, вцiлiти не зможе нiхто.
Але смiливцям таланить в цьому нещадному вихорi смертi. Чудом вцiлiла одна установка МЗА i зенiтники люто садять довгими чергами по парi Ляховського, тiльки всi снаряди мимо, мимо, мимо...
Лiтаки виходить з атаки, навiдник не встигає розвернути свою установку, щоб дати прощальну чергу навздогiн, i в цей час над конаючим кораблем проносяться "грифони" пари Амет-Хана. Лiтаки слухняно лiзуть вгору i до них тягнуться яскраво-помаранчевi траси зенiтних снарядiв...
Проносячись над палаючою "бедебешкою", Амет-Хан в якусь мить помiтив установку МЗА, яскравi спалахи пострiлiв, i, вже йдучи вгору, кинув свою машину в широку розмашисту "бочку" - зараз це допомагало уникнути двадцятимiлiметрових снарядiв палубної зенiтної установки.
Вiн вiдчув легкий струс лiтака i вiдразу ж машина стала помiтно гiрше слухатися керування.
"Влучив? Чи це звичайна бовтанка? Влучив!" - скакали гарячково думки. В навушниках запищав сигналiзатор, пiдтверджуючи, що з двигуном не все в порядку. Лiтак продовжував обертатися i Амет-Хан додав обертiв турбiнi, намагаючись вийти в нормальний полiт. Краєм ока вiн помiтив, що Ляховський заходить в нову атаку на БДБ, мабуть, намагаючись подавити зенiтну установку.
"Нiчого-нiчого, - беззвучно бурмотiв про себе Амет-Хан, - долечу, я долечу... тiльки б не загорiтися..." Страху не було. Але турбiна ревнула надсадно i вiдразу ж оберти упали. Рiзким рухом Амет-Хан перекрив подачу палива до двигуна, який вiдмовив, i всi зусилля зосередив на виводi лiтака в нормальний полiт. За кiлька секунд упрiв, нiби на ньому плуга тягали, але вирiвняв лiтак.
Крiзь шоломофон Амет чув, як стих двигун. Залишилася тiльки тиша, тiльки свист повiтряного потоку за склом кабiни. Але це за склом лiхтаря, а тут, в кабiнi, в цiй маленькiй капсулi, надiйно iзольованiй вiд зовнiшнього середовища, тут тихо i свiй мiкроклiмат: тиск, температура, все пiдтримується в належнiй нормi. Поки що пiдтримується...
За короткий час вiн встиг забратися досить високо i тепер летiв... Куди вiн летить? Потрiбно повертати додому. Попри всi думки, руки i ноги, якi лежали на важелях i педалях керування, робили все самостiйно - десятки годин в реальних польотах i сотнi, проведених в кабiнi тренажера не пройшли даремно. I хоч Амет-Хан працював рулями iнстинктивно, його дiї були саме такими, якi потрiбнi були для керованого планування лiтака. Стрiлка висотомiра невблаганно бiжить влiво, авiагоризонт вiдмiчає хистке становище машини.
- "Двадцять третiй", - почув вiн у навушниках шоломофону спокiйний голос Ляховського, - як там у тебе? - Швидкий погляд навсiбiч - ведений прилаштувався позаду, пара Ляховського вгорi.
- Погано. Двигуну - хана, керувати не можу, добре, хоч пожежi немає.
- До берега кiлометрiв п"ятнадцять. Дотягнеш?
- Нi, не дiйду. - Лiтак клюнув носом i Амету коштувало немалих зусиль вирiвняти пошкоджену машину. - Мабуть, буду катапультуватися.
- "Двадцять третiй", намагайся тягнути на пiвнiч. Спробуй посадити машину на воду. "Каченята " поблизу баражують, вони пiдберуть...
- Зрозумiв. - Амет-Хан подивувався власному спокоєвi. - Буду пробувати сiсти на воду.
"Грифон" похило йшов донизу, i Амет-Хан мiг тiльки подовжити шлях до води, то трохи розганяючи лiтак, то пiдсмикуючи його вгору.
Лейтенант спробував було запустити двигун, але нiчого з цього не вийшло. В головi неслися, як переляканий табун коней, думки: "Стрибати? Але куди мене може вiднести вiтром? Купол парашута досить помiтний в повiтрi, а потрапити в прицiл якомусь "краснопузику" зовсiм не хочеться. Значить, доведеться саджати лiтак на воду. До води... скiльки до води?"
До води залишалося пару десяткiв метрiв. Проносяться внизу дрiбнi хвильки. Погляд вперед - чи немає там чогось, нiби нiкого, перепон немає. Гвинт позаду не обертається, вiн зафлюгенований, не так сильно буде гальмувати лiтак, коли доведеться приводнятися. Висота зменшується неймовiрно швидко, пiлот пiдсмикує машину, як коня перед подоланням бар"єру. Гвинт чiпляє воду i рiзкий клювок донизу.
Поштовх! Каскади води заливають лiхтар, льотчика кидає вперед, але прив"язнi ременi стримують його вiд удару об приладову дошку i прицiл. I ось машина зупиняються. Тиша...
"Грифон" на подив добре тримається на водi. Втiм, це гарантується виробником, машина має не менше, нiж п"ятихвилинний запас часу, щоб льотчик встиг вибратися з кабiни. Однак, баритися не треба!
Амет-Хан вiдкриває лiхтар i якусь мить вагається. За iнструкцiєю, йому належить в таких обставинах задiяти систему самознищення радiоелектронної начинки лiтака. Але льотчику шкода губити майже цiлу машину, її ще можна пiдняти - глибини тут, а Азовському морi, мiзернi - i вiдремонтувати. А що, коли "червонi" виявляться спритнiшими за наших? I лейтенант рiшуче вдаряє кулаком по захисному склу i висмикує чеку системи самознищення. Рiзке шипiння i з-за спини в кабiну наповзає смердючий дим.
Амет-Хан стає на сидiннi, викидає за борт помаранчевий пакунок. Негучний хлопок i за пару секунд поруч плаває легенький човник. Лейтенант обережно, щоб не перевернутися, переступає в нього, захопивши сумку з НАЗом. Вiдштовхується вiд лiтака, загрiбаючи схожими на тенiснi ракетки веслами.
"Грифон" ще якусь хвилину тримається на водi, а потiм, задерши вгору гострий носовий обтiчник, хвостом вперед, зникає пiд водою. Короткий, миттєвий вир, i ось вже тiльки широкi райдужнi плями авiацiйного гасу позначають мiсце, де щойно зникла пiд водою крилата машина.
В тому, що його будуть шукати i обов"язково знайдуть, льотчик не мав сумнiву. За годину, максимум двi, його пiдберуть. Командир вживе всiх заходiв, щоб витягти його ще до настання темряви.
Так розмiрковуючи, вiн не вважав, що потрапив у халепу. Сидiв у човнику зовсiм спокiйно, спираючись на його помаранчевi боки, навiть радiв: "Живий, чорт забирай, живий! Живий i цiлий!"
А що? Дорiкати собi нiчого, все було зроблено правильно. Поки дозволяли висота i залишалася надiя врятувати машину, вiн боровся. В бою теж не пас заднiх i не постраждав: руки-ноги цiлi... Настрiй був пiднесеним. Усвiдомлюючи, що дiяв розумно i чiтко, вiн ще вiдчував легке збудження пiсля бою...
Високо над ним, курсом на пiвденний схiд пройшли двi дев"ятки бомбардувальникiв пiд прикриттям двох ескадрилiй винищувачiв. "Пiкiрувальники..." - визначив Амет-Хан. Йдуть добивати рештки загону кораблiв "червоних". Вiн спробував пiдвестися в човнику, але той загрозливо захитався, ледве не перекинувшись, i лейтенант поспiшно сiв, вiрнiше, наполовину лiг, у тiсне помаранчеве ложе.
Човник був тiснуватим, довелося пiджимати ноги. А море, здавалося, почало не на жарт розходитися - поштовх, ще один, нiби знайшло собi веселу забаву: шпурляти його човник. Хвилi почали перехлюпувати через борт i одяг, який миттю промок, неприємно холодив тiло. Амет-Хан невдоволено пересмикнув плечима.
Море... Зблизька воно зовсiм не таке, яким бачиш його з висоти польоту, пролiтаючи над хвилями в ясний сонячний день. Навiть на пароплавi... та що там на пароплавi - на шлюпцi з веслами приємно здiйснювати прогулянку по морю, коли на ньому штиль. Але зараз, коли сидиш, майже торкаючись води руками, в якомусь смiшному гумовому пузирi, море - навiть оце Меотiйське болото - зовсiм не добре i ласкаве.
Десь з заходу почувся гул авiацiйних двигунiв i над льотчиком пройшов двомоторний лiтак. Човноподiбний корпус, поплавки на кiнцях площин i блiстери за центропланом - характерний обрис "лiтаючого човна". Десятки таких випускає Севастопольський авiазавод i побачити їх можна будь-де на Чорному та Середземному морi чи тут, на Азовському.
На фюзеляжi характерна емблема: смiшна качка з виводком каченят - пошуково-рятувальна служба Вiйськово-Морських Сил України, "веселi каченята " на жаргонi морських льотчикiв.
В вантажному вiдсiку вiн виявився не один такий врятований. На дюралевiй пiдлозi скоцюбилися бiля борту двоє радянських льотчикiв, мокрi i нещаснi. Їх "веселi каченята" також витягували з води - пiлоти завжди в цiнi, тим бiльш, майбутнiй Росiйськiй армiї льотчики будуть вкрай потрiбнi, тому команди ПРС отримали суворий наказ рятувати i "сталiнських соколiв", по можливостi, цiлими i неушкодженими.
Амет про це чув вiд командира загону, тому подiлився з врятованими аварiйним запасом спирту. (Здавати цю "воду життя" на склад пiсля аварiйного покидання лiтака вважалося у морських льотчикiв дурним тоном. Зазвичай, аварiйний запас дiлили мiж врятованим i рятувальниками, але цього разу екiпаж лiтака i рятувальна команда вiдмовилися - врятованих було стiльки, що до вечора нiхто б не дотягнув.) Полоненi "сталiнськi соколи" не стали гнути кирпу i настрiй у них враз покращився...
Пiсля удару по ворожим кораблям Морську авiагрупу повернули назад на аеродром базування. Наказ про повернення на свiй аеродром група отримала ще в повiтрi i пiсля удару льотчики Клiмова взяли курс на Керченський пiвострiв. Так само, пiсля удару, туди ж повернувся i загiн капiтана Тарана. Тому Амет-Хану не довелося довго добиратися до своєї частини - рятувальна служба базувалася в Керчi i вже за годину вiн був на своєму аеродромi. Але Амет-Хан доповiв своєму командировi про повернення тiльки пiсля того, як отримав новий лiтак. Його на легкому двомiсному гелiкоптерi пiдкинули до Сiмферополя, прямо на заводський аеродром. Оформлення паперiв не зайняло багато часу, - заводчани розумiли, що зараз кожен лiтак на вагу золота i кожна хвилина дорого коштує, - це питання життя i смертi для тих, хто вiдбиває радянську навалу. Одним словом, за пiвтори години Амет-Хан вже доповiв про своє повернення...
***
Планом, розробленим ще до початку вiйни, передбачалося пiсля вiдбиття перших ударiв радянської авiацiї по українськiй територiї нанесення ударiв у вiдповiдь по аеродромам "червоних".
На Морську авiагрупу покладалася задача завдати удару по виявлених розвiдкою аеродромам штурмової авiацiї на Таманському пiвостровi. I вiдразу пiсля повернення частини на аеродром базування пiдполковник Клiмов отримав наказ приступити до виконання плану "Чорноморське танго ".
Планом "Чорноморське танго" для авiагрупи Клiмова передбачалося кiлька варiантiв нанесення ударiв по виявленим аеродромам противника, в них передбачався склад видiлених сил, бойове завантаження лiтакiв i порядок нанесення ударiв з урахування можливої протидiї протиповiтряної оборони об"єкта удару. Всi цi варiанти пророблялися на навчаннях льотчиками Морської авiагрупи заздалегiдь.
Наказ був доставлений офiцером зв"язку разом з фотопланшетом аеродрому, де базувався радянський штурмовий авiаполк. Для пiдготовки вильоту потрiбно було тiльки уточнити розташування лiтакiв противника на аеродромi i врахувати метеоумови на час завдання удару...
Для Ляховського i пiлотiв його ланки вiдпочинок пiсля бойового вильоту виявився коротким. Не встиг Леонiд ступити на землю, як його викликали на командний пункт групи. На душi у лейтенанта було свято: бiй позаду, удар по кораблях противника удався на славу, повiтряного бою вдалося уникнути i всi повернулися назад. Навiть втрата лiтака не засмутила - Амет-Хан залишився живим i неушкодженим, а лiтак вже через голину вiн отримає новий. А раз так, то це вже перемога.
Радiсть не могло затьмарити i поранення його нового веденого лейтенанта Удовиченка в плече i голову: лейтенант хлопець рослий, сидiв у кабiнi високо i осколки снарядiв вiд передньої бронеплити двигуна рикошетом увiйшли до кабiни i влучили по лiвому плечу пiлота та пошкрябали йому голову.
Ляховський, коли той доповiв про поранення, порадувався за нього: "Жилавий хлопець! Це ж треба так - руку розбратало у двох мiсцях, а вiн навiть не поскаржився."
Спитав пiсля приземлення:
- Як же ти терпiв?
- А що робити? Жити захочеш, витерпиш i бiльше.
- Ну-ну. Спасибi за терпiння. А тепер давай на перев"язку.
Лейтенант, на його бiду, потрапив в медчастинi до рук молоденької стажерки i та накрутила на нього стiльки бинтiв, що шоломофон на голову не налазив. А Амет-Хан, побачивши Удовиченка, весело хрюкнув i сказав, що тепер у них в загонi є свiй власний мулла. I всi пiлоти дружно посмiялися, хоч нiхто ще не здогадувався, що тепер це прiзвисько приклеїлося до лейтенанта назавжди...
Пiсля доповiдi i розбору, коли зiбралися командири загонiв i ланок, пiдполковник Клiмов сказав:
- Отримано наказ завдати удару по аеродрому Курчанський. Удар наказано здiйснити не пiзнiше сiмнадцятої години. Штабом групи запропоновано обрати варiант удару одночасно по двом аеродромам: основний - по аеродрому штурмового авiаполку бiля станицi Курчанської, допомiжний - по аеродрому винищувачiв на схiд вiд станицi Сєвєрний Сад. Авiарозвiдкою флоту на чотирнадцяту годину встановлено базування понад сорока штурмовикiв Iл-2 i до п"ятнадцяти лiтакiв iнших типiв на аеродромi Курчанський. На аеродромi Сєвєрний Сад базується до тридцяти винищувачiв Як-1 i до десяти винищувачiв I-16.
Для нанесення основного удару видiляється двi групи.
Перша ударна група - двi ланки першого загону з запалювальними баками по чотири на машину i по шiстсот кiлограмiв осколково-запалювальних бомб. Винищувальне прикриття здiйснює ланка третього загону. Друга ударна група - третя ланка другого загону. Удар завдає разовими бомбовими контейнерами, спорядженими осколковими боєприпасами. Винищувальне прикриття забезпечує однiєю ланкою також третiй загiн.
Одночасно з основним ударом другий загiн наносить допомiжний удар по аеродрому Сєвєрний Сад однiєю ланкою. Розрахунок сил i винищувальне прикриття, капiтане Таран, ви забезпечуєте власними силами.
В районi аеродромiв дiє розвiдгрупа Азовської флотилiї. Розвiдники повiдомили, що на вiсiмнадцяту годину "червонi" планують нанести удар по об"єктам в Керчi, мiсту, заводам i порту. Ми повиннi зiрвати цей удар. Питання є?
- Є пропозицiя, товаришу пiдполковник. - Ступив вперед командир другого загону.
- Так, слухаю вас, Петро Андрiйовичу.
- Пропоную видiлити демонстрацiйну групу, яка б вiдволiкла на себе винищувачi противника. Вони обов"язково будуть нести чергування або в повiтрi, або в готовностi до негайного вильоту на землi. Коли не радiолокатор, то вже пости повiтряного спостереження неодмiнно будуть розгорнутi по всьому узбережжю i нас виявлять ще на пiдходi. Потрiбно винищувачi "червоних" направити на хибну цiль. Це забезпечить свободу дiй для основної групи.
- Що ж, це доречно. - Пiдполковник задумався всього на мить. - Кого ви пропонуєте для виконання цього завдання?
- Ланку лейтенанта Ляховського.
- Добро. - Погодився Клiмов. - Готуйтеся до вильоту, лейтенанте.
До лiтака Леонiд йшов з тривожним вiдчуттям. Летiти йому явно не хотiлося. Вiн ховав вiд iнших свою тривогу, але сам себе запитував: "Що це - передчуття чи забобони?" Усмiхнувся i вирiшив вiдповiдi на це "або" поки що не давати. Турбував малий склад демонстрацiйної групи. Нi бiй провести, як годиться, нi по землi вдарити вiд усього серця. Але що поробиш, сили групи не нескiнченнi, потрiбно було летiти...
Технiчний склад авiагрупи ще не повернувся з аеродрому Олександрiвка i пiдготовку лiтакiв до вильоту проводили допомiжним складом i скороченими екiпажами. Разом з технiками працювали i льотчики - часу було обмаль i кожна людина була на облiку. Разом зi зброярами, поплювавши на руки, вони вручну - пiдйомникiв в батальйонi технiчного обслуговування не вистачало для одночасного обслуговування всiх машин авiагрупи - пiдвiшували п"ятидесятикiлограмовi осколково-запалювальнi бомби.
Транспортний лiтак з технiками приземлився, коли майже половину роботи було зроблено. Технiки вiдразу ж включилися в роботу i за пiвгодини машини були готовi до вильоту...
Перемога або поразка, життя або смерть, печаль для одних i радiсть для iнших - реальна дикiсть вiйни - зараз вони летiли на групу Ляховського зi швидкiстю близько двохсот метрiв на секунду. Майбутнiй успiх чи майбутня поразка визначалися багатьма чинниками. План бою може виявитися неспроможним i тодi потрiбен буде, як в музицi, експромт, iмпровiзацiя, з тiєю рiзницею, що нотними рядками на небесному полотнi будуть гарматнi i кулеметнi траси, а замiсть нот на них - лiтаки. Життя i смерть зустрiнуться в контрапунктi, i може статися так, що заключним акордом цiєї какофонiї вiйни виявиться удар одного або кiлькох лiтакiв об землю чи воду...
Попереду з"явилася темна смужка берега. "Червонi" виявили лiтаки ще на пiдльотi i вiдкрили вогонь, коли четвiрка Леонiда тiльки перетнула берегову лiнiю. Двi батареї 85-мiлiметрових гармат вели вогонь звiдкись з правого борту, намагаючись збити лiтаки з курсу.
Додали обертiв i вийшли з-пiд обстрiлу.
Чисте повiтря моря залишилося позаду i лiтаки повисли над рiзнокольоровим килимом кубанських плавнiв. Над головою - яскраве сонце, а внизу зелений килим очеретiв, з блискучими жилками ручаїв i дзеркальцями плес. Тепер вся увага - землi. Нi машин, нi вiзкiв, нi людей. Коли б не чiткi квадрати обробленої землi, можна було б подумати, що пiд ними мертва земля. Попереду i праворуч - аеродром радянських винищувачiв. Потрiбно якнайшвидше знайти пiдходящу цiль, щоб вiдволiкти їх вiд основної групи...
- Я - "двадцять перший", на зв"язку. - Серце пропустило удар i застукотiло частiше. Почалося...
- "Двадцять перший", на зв"язку "Касандра". - Це був позивний начальника розвiдвiддiлу Азовської флотилiї. В навушниках тепер iнший, але теж знайомий голос. - Ваше мiсце, "двадцять перший"...
- Квадрат ..., - Леонiд глянув на карту, припасовану до ноги резинкою, - курс сто сiмдесят, висота триста... В районi цiлi буду через двi хвилини.
- Добре. - Голос полковника аж повеселiшав. - "Двадцять перший", потрiбна допомога. В квадратi ... мої хлопцi потрапили у велику халепу. Пiдтримайте їх з повiтря, щоб група встигла вiдiйти...
Ляховський глянув на карту, до вказаного квадрату всього хвилина льоту.
- Вас зрозумiв, "Касандра", за хвилину буду на мiсцi.
- Добре. Група позначить себе "зеленими ланцюжками"...
- Увага, "Беркути", слухай наказ... - Леонiд коротко поставив завдання i з задоволенням вiдмiтив, як чiтко i злагоджено виконали його веденi маневр. Ланка тепер йшла в строю пеленга, вiдшукуючи цiль.
Леонiд довернув машину праворуч. На зелено-жовтому тлi земної поверхнi з"явилася колона критих вантажiвок. Автомобiлi стояли, а вiддалiк вiд них на ходу перешиковувалися в ланцюг групи пiхотинцiв. I цей ланцюг охоплював пiвколом довгий рiвчак, що тягнувся до лиману. Там, де рiвчак робив поворот майже пiд прямим кутом, у повiтря здiйнялася сигнальна ракета i розсипалася у вишинi ланцюжком зелених iскринок. Слiдом за першою, з рову стрельнули в бiк лiтакiв ще однiєю ракетою.
- "Двадцять третiй", пiднiмайся вище i слiдкуй, щоб нас "червонi" не пiдловили. - Ляховський крутнув на всi боки головою, повiтря було чисте. - "Мулла", робиш захiд зi мною, але холостий. Слiдкуй за падiнням бомб. - Касетнi бомби не призначенi для точкових ударiв, вони накривають велику площу i Ляховський потерпав, щоб не зачепити розвiдникiв. - Лейтенант перемкнув радiостанцiю на аварiйну частоту - на нiй працювала рацiя розвiдгрупи, - i викликав її командира. - Хлопцi, увага, кидаю РБК...
- Давай, Лях, - командир розвiдникiв знав Ляховського особисто i пiзнав його по номеру лiтака та говiрцi, хоч радiо спотворювало голос, - i якомога ближче, цi "пейзани " майже впритул пiдiбралися.
"Грифон" опустив свiй гострий нiс до землi i ринув на групу пiхотинцiв. Коли мигнув свiтлодiод прицiлу, натиснув кнопку скидання. I рiзкий ривок вгору. А касетна бомба понеслася до землi. На висотi ста метрiв спрацював автомат розкриття i оболонка контейнера розпалася на чотири частинки, нiби крильця хруща. Вперед понеслася хмара з п"ятисот пiвкiлограмових осколкових бомб - вона накриє площу розмiром з футбольне поле, винищуючи все живе довкiль. Секунди атаки закiнчилися i лiтак вийшов з пiкiрування. Перед рiвчаком, метрiв за сто, здiйнялися в небо чорно-сiрi шапки вибухiв. Стелився низько пил розривiв, його миттю пiдхоплював вiтер i зносив убiк. "Червоних" там бiльше не було.
Арканна петля бойового розвороту на 180 градусiв, швидкий погляд навсiбiч - небо поки що чисте. Невже "червонi" не помiтили i не викликали винищувачi? Доведеться робити ще один захiд.
- "Двадцять другий", бачиш, де нашi?
- Бачу. - Доповiв Удовиченко.
- Тодi по вантажiвкам двi бомби... - Група "червоних" кинулася бiгти назад, до автомобiлiв. Цiлком можливо, що там у них були зенiтнi кулемети. Їх потрiбно зупинити. - Прикрию, працюй спокiйно.
- Зрозумiв. - "Грифон" Удовиченка вийшов вперед. Лiтаки знову неслися до землi в смертельнiй для ворога атацi. Ляховський спостерiгав, як вiддiлилися вiд тримачiв двi "сигари". Проводив їх поглядом аж поки контейнери не розкрилися, засипаючи все довкола смертоносними "апельсинами ".
Наступний захiд робив знову Ляховський. Противник залiг i вiн скинув всi три РБК, якi залишалися. Дав турбiнi повнi оберти i почав розворот. "Грифон" заревiв, задер носа до рiдких хмаринок i круто лiг на лiве крило...
"Винищувачiв не видно... Що ж це вони такi тюхтiї!" Лейтенант аж розсердився на неповоротких радянських командирiв, якi дозволяли українським лiтакам у себе пiд носом бомбити беззахисну пiхоту.
Зробив змiйку, щоб пересвiдчитися у вiдсутностi повiтряного противника. Все чисто.
Помiнялися з Удовиченком. Лейтенант знову завдав удару по автоколонi - всi шiсть "студебекерiв" горiли весело i завзято: водiї, якi ще якось намагалися рятувати свої вантажiвки, порснули вiд палаючих машин навсiбiч - подалi вiд грiха.
Ручку на себе i лiтаки вийшли з атаки.
- Спасибi, хлопцi. - Земля радiсно пiдтвердила влучання. - Ще пару хвилин їх притримайте...
- Добре. Вiдходьте спокiйно, притримаємо.
Тепер настала черга працювати парi Амет-Хана. Ляховський разом з веденим пiшов вгору, ближче до хмаринок, щоб був кращий огляд, та й маневрувати, маючи запас висоти, значно легше. Хвилина польоту i завершилася чергова "вiсiмка ". А пара Амет-Хана добивала ворожу пiхоту.
На другому заходi Ляховський помiтив, як на близькому аеродромi "червоних" поповзли вгору хвости пилу. Ну, нарештi!
Амет-Хан з веденим поспiшно звiльнилися вiд бомб i теж потягли свої "грифони" вгору - починається те, задля чого i закрутилася вся ця карусель. "Червонi" пiднiмають на перехват ланки Ляховського три шiстки винищувачiв. Легкi "яки" стрiмко набирають висоту i круто розвертаються в бiк "грифонiв".
Все правильно, тепер на пiкiруваннi наберуть швидкiсть i вдарять згори. Досить забаритися, i бiльш iнертний "грифон" не встигне вискочити з-пiд атаки червонозоряного аса. Ляховський вiдчув, як його охоплює приємне збудження: доля дає йому завидну можливiсть зiйтися в двобої з противником одного з ним рiвня - а що бiльшого потрiбно льотчику для самоствердження?
"Що ж, помiряємося!"
Вiн дав турбiнi максимальнi оберти i "грифон" помчав вперед, як пришпорений кiнь. Короткий погляд в перископ заднього огляду - лiтаки ведених прилаштувалися за ним, шикуючись ромбом. До "якiв" менше кiлометра, швидкiсть лiтакiв на цiй висотi максимальна - майже сiмсот кiлометрiв. Тепер ручку на себе - i вгору! Хто забереться вище, то й i пан!
Нервово смикається i перескакує з однiєї подiлки на iншу секундна стрiлка лiтакового годинника - до удару основної групи по аеродромах "червоних" лишилося сiм хвилини. Лiтаки авiагрупи пiшли на свої цiлi, лиш тiльки Ляховський кинув в ефiр умовний сигнал.
- Увага, група. Вогонь зi всiх стволiв по правiй трiйцi "якiв". - Наказав лейтенант. Згори на його ланку пiкiрує шiстка "червоних", видно, вони вiдразу ж пiшли вгору, щоб отримати перевагу.
Чотири "грифони" - це шiстнадцять тридцятимiлiметрових гармат проти трьох двадцятимiлiметрових "швакiв" i трьох великокалiберних кулеметiв, шквал вогню! "Червонi" змушенi будуть вiдвернути, або всi будуть пошматованi на дрiбнi клаптi.
Очевидно, радянським льотчикам вже доводилося зустрiчатися з "грифонами", вони вiдвертають вiдразу, ледве до них потяглися першi снаряднi траси. Ляховський ледь не засмiявся радiсно: зелень проти нього зараз дiє, зелень пузата ...зовнi нiби все гаразд, а зiбраностi, внутрiшньої готовностi до бою нинiшнi його вiзавi не проявили. Пасивнi дiї, вiдсутнiсть смiливих, руйнiвних атак. Пропустили нас на висоту, поступилися дорогою, дiєвої небезпеки цi противники не являли: битися в повiтрi не було з ким.
Лиш один з них, судячи по почерку, був достойним противником i Ляховський подумки вибрав його для поєдинку - з таким не соромно буде схрестити шпаги в небi над Кубанню!
Шiстка "якiв" пронеслася мимо, донизу i Ляховський вiдразу ж, переворотом через крило, пiшов за ними. Пара Амет-Хана пiшла вище - на другу шiстку.
Тепер кого удача бiльше любить!
Перетворивши весь запас енергiї у висоту, "грифони" неслися вниз. Леонiд бачив в прицiлi, як стрiмко наближається силует лiтака, камуфльованого свiтлими i темно-зеленими смугами i плямами. На кiнцях його тонких крил добре було видно червонi зiрки.
"Пора!" - Ляховський натиснув гашетку. На його очах "як" вибухнув, розлетiвшись на безлiч уламкiв. Другого "яка" з трiйки пiдбив Удовиченко, лiтак рiзко пiшов до землi, тягнучи за собою тонку смужку диму. Дивитися, що з ним далi сталося, часу не було i коли через пiвхвилини Ляховський вiдшукав його у небi, виявилося, що пiлот "яка" на бриючому iде до свого аеродрому.
Радянський ас, втративши ведених залишився один. Всi iншi учасники бою десь подiвалися, тiльки пара Амет-Хана ще крутилася в собачiй бiйцi з ланкою "якiв" та ведений Ляховського тримався позаду, прикриваючи спину лейтенанта. "Грифон" з бiлою цифрою "21" на фюзеляжi i золотим тризубом в синьому п"ятикутному щитi на високому гострому кiлi порiвнявся з "яком" i Леонiд роздивився пiлота - чорний шолом, окуляри, не смикається, не нервується, серйозний хлопець. Знаками показав: зiйдемося?
Той ледь повагався i кивнув: згода!
..."Як" знову силою iнерцiї закинуло в небо вище "грифона". Радянський ас ще раз намагався атакувати згори, але Ляховський енергiйно розвернувся на нього i повнiстю зiрвав задум противника. Великий i маленький лiтаки виписували у повiтрi кола i нiхто не мiг сказати напевне, кому дiстанеться перемога. За мить "як" блиснув блакитним низом площин i фюзеляжу, перевернувся через крило i пiшов до землi, щоб зайняти вихiдне положення для нової атаки. "Грифон" лейтенанта проскочив вперед i Ляховський лiг у вiраж, щоб використати свою перевагу у горизонтальному маневрi. Лiтак не летiв, а плазом, всiм животом i крилами пресував повiтря.
I впертiсть Ляховського була винагороджена - "як" не втримався i почав виходити вперед, все бiльше випереджаючи розлюченого "грифона". Пройшло три, п"ять секунд i стало зрозумiло, що ось український льотчик зменшить крутизну повороту i його винесе у хвiст радянського винищувача. Пiсля цього можна навiть без прицiлювання натискувати на гарматну гашетку i вiруючi змушенi будуть поставити свiчку в пам"ять про убiєнного...
Це зрозумiв i радянський ас. I вiн зробив єдине з того, що мiг: кинув "як" в круте пiке, щоб потiм рiзко вивести його в горизонтальний полiт вже над самою землею. Лiтак смикнувся i, задираючи нiс в небо, показав блакитний низ фюзеляжу. Земля неслася всього за пiвсотнi метрiв.
Крило. Бiльше половин правої площини заломилося вгору i обiрвалося. "Як" обертало вже мотором донизу. Мить - i лiтак вдарився об землю. Льотчик так i не вистрибнув...
Ляховський розгублено дивився на клубок диму i спалахи полум"я, що пiдiймалися вгору i вiдчував не радiсть перемоги, а безпораднiсть i досаду - ось тобi й поєдинок! Розчарування було таке велике, що вiн навiть не намагався себе утiшити...
- Увага, група. - Вiн ледь-ледь промовляв слова. Погляд на годинник на приладовiй дошцi, удар по аеродрому вже закiнчився, отже, пора i нам. - Йдемо додому... Додому, хлопцi. Додому...
...Двi ланки загону капiтана Тарана вийшли на цiль щiльним строєм. Позаду, на вiдстанi двох кiлометрiв прямували основна частина Морської авiагрупи пiдполковника Клiмова. Їх вiв сам командир. На цiль ударнi групи виходили вздовж пiвнiчно-схiдного, заболоченого берега Курчанського лиману. Ланка лейтенанта Ляховського вiдволiкла на себе черговi винищувачi i небо над аеродромом було чисте.
Льотчики групи добре вивчили по великомасштабним аерофотознiмкам аеродроми штурмовикiв i винищувачiв, i добре вони знали де знаходяться об"єкти їхнього удару. Штурмовики були розосередженi по краях свого аеродрому, а на аеродромi винищувачiв ще тiльки влягався пил вiд злету чергових лiтакiв. На обох аеродромах все було спокiйно. Мабуть, у "червоних" нiхто не сподiвався на повiтряний удар з боку української авiацiї.
Пiд час першого заходу ланка капiтана скинула бомби на черговий будиночок i стоянку лiтакiв, якi стояли в готовностi до вильоту. Пiд час другого обробили цiлi вогнем з гармат, а потiм пiшли над аеродромом по колу. На землi палали чотири вогнища. Горiли три лiтаки i черговий будинок. Нижче ланки пройшли лiтаки першого i третього загонiв i скинули бомби i запалювальнi баки на стоянки штурмовикiв.
...Раптом поряд з лiтаками, якi виходили з атаки, спухли вибухи зенiтних снарядiв. Лiтак Клiмова проскочив через хмарку вибуху, який на мить затьмарив сонце. Зенiтки вiдкрили вогонь хоча й з запiзненням, але досить влучно.
- "Беркут-3", бачите звiдки стрiляють цi хлопавки? - Звернувся вiн до командира третього загону.
- Бачу.
- Обробiть їх. - Пiдполковник помiтив, що два винищувачi на стоянцi запустили мотори. - I атакуйте винищувачi, якi готуються до зльоту.
Одна пара з ланки, що прикривала атаку першого загону, круто розвернулася i спiкiрувала на схiдний бiк аеродрому. Ще одна пара звалилася на винищувачi, що готувалися злетiти. За хвостами "iшакiв" стояли стовпи куряви, знятi гвинтами, якi оберталися. Один з I-16 рушив з мiсця i почав розбiг, намагаючись злетiти прямо зi стоянки. Гарматнi черги наздогнали його вже на вiдривi. "Iшак" завалився на крило i вибухнув. Зенiтки замовкли було на мить, а потiм знову ожили. "Атакуємо батарею!" - передав командир третього загону i одна ланка круто спiкiрувала на позицiю зенiтних гармат.
Ударнi лiтаки завершили роботу, яку розпочали льотчики третього загону. Унизу палали склади палива i боєприпасiв, на стоянках горiли не менше двох десяткiв штурмовикiв, бомбардувальникiв i транспортних лiтакiв. Над аеродромом Курчанський здiймалися в передвечiрнє небо стовпи чорного диму. Такi самi дими стояли над сусiднiм аеродромом винищувального авiаполку "червоних"...
...Цей удар по двох аеродромах радянської авiацiї був лише початком великої повiтряної битви, яка розпочалася в небi над Кубанню, Таманським пiвостровом та Азовським морем i тривала до кiнця жовтня сорок другого року. Саме тут був зламаний хребет радянським вiйськово-повiтряним силам...
...Перед заходом сонця Ляховський зiбрався до моря, щоб скупатися пiсля важкого бойового дня. Вiд аеродрому до берега було кiлометра три i за вечерею, вiддавши товаришам свої сто грамiв, вiн поспiшно випив склянку чаю i, вiдпросившись в капiтана Тарана, квапливо почимчикував до моря...
Вода була тепла i вiн лiг на спину, розкинувши руки. Хвилi легенько пiдiймали його вгору-вниз, заколисуючи. На заходi сонце опускалося за обрiй забарвлюючи обрiй в червоний колiр i берег Арабатської Стрiлки чiтко вирiзнявся на тлi багряного небосхилу. Леонiд перевернувся i наввимашки поплив до берега. Тепер хвилi вже не хлюпали дружньо по пiску, вони накочувалися передвiстям близького шторму.