Аннотация: Рейд розвiдувального загону в радянський тил
Атака
В сiрих передсвiтанковим сутiнках нового вересневого дня горбкувата рiвнина здавалася вимерлою, найпильнiше i досвiдчене око не помiтило б довкiль i тiнi руху, але командир танкової роти старший лейтенант Iгор Iльченко, здавалося, фiзично вiдчував величезне напруження могутнього життя, яке притаїлося тут, готове заявити про себе по одному слову його команди. Це напруження вiддавалося в ньому нетерпеливим очiкуванням i гострою тривогою, якi гнали геть втому i сон. Iльченко поки не розрiзняв своїх танкiв. Вкритi пилом пiсля довгого нiчного маршу, вони розчинилися в сутiнках, злилися з сiрою землею.
Рота стоїть в сторожовiй охоронi головних сил танкової бригади на схiд вiд Горобiвки, попереду розгорнутих пiдроздiлiв другого танкового батальйону майора Слюсаренка. Мости, захопленi ворожою розвiдкою в Горобiвцi цiєї ночi, були взятi з ходу, навiть стрiляти не довелося. А налаштовувалися на бiй.
Спрацювала цього разу традицiйна українська хитрiсть. При евакуацiї з прикордонної смуги вивозили геть чисто все. Але був один виняток: залишали незайманими i навiть не мiнували горiлчанi магазини i склади з алкогольними запасами. I "червонi визволителi" потрапляли на гачок! Потрапили на нього i розвiдники радянської танкової бригади, якi захопили напередоднi мости через рiчечку в районi Голубiвки. Звичайно, п"яних, таких, що геть залили горiлкою очi, не було - радянськi командири також не були дурнями, але все ж напiдпитку були всi, а тому службу червоноармiйцi несли не досить пильно. Крiм того, заспокоювало "визволителiв" i те, що українськi вiйська вiдходили, не приймаючи великого бою i нiде не переходили в контратаки, щоб вибити загарбникiв зi своєї землi. А тому розвiдники резонно вирiшили, що й тут нiчого особливого не станеться. I вони можуть дещо розслабитися, поки розвiддозори десь попереду шукають противника, який досi не чинив "визволителям" значного опору. Тому на далеку стрiлянину, коли один з розвiддозорiв наразився на взвод сержанта Литовченка, просто не звернули уваги - далекувато було, i ця пальба нi червоноармiйцiв, на їхнього командира нiяк не стривожила. Така логiка була справедливою, хоч i хибною. Танковий взвод сержанта Литовченка атакував мости з ходу i пiхотинцi, взятi на броню, пов"язали "червоних" без усякої стрiлянини, тi й опам"ятатися не встигли, як опинилися в українському полонi. За пiвгодини вся двадцять восьма танкова бригада полковника Черняхiвського зосередилася в невеличкому гайку на схiд вiд цiєї самої Горобiвки та в самому селi. Пiсля нiчного маршу механiкам-водiям потрiбно було вiдпочити - грядущий день обiцяв бої i, по всьому, мав бути важким...
"На вiйнi найбiльш небезпечний час - на свiтанку", - згадав старший лейтенант слова свого першого командира, який на початку своєї вiйськової кар"єри встиг зачепити краєчок Свiтової вiйни, а потiм побував i в Iспанiї, i на Близькому Сходi, коли вибухнув Суецький конфлiкт. Мав рацiю старий солдат, тривожнi свiтанки на вiйнi. I не тому тiльки, що разом з ними приходить час атаки. Все-таки вночi обстановка змiнюється не так часто i так помiтно, як вдень, тому на свiтанку i трапляються найбiльш небезпечнi несподiванки. А нинi, пiсля важкого маршу, коли всю нiч не зiмкнули очей, молодим солдатам легко було задрiмати, пропустити ворожу розвiдку, прослухати сигнал - ось тому i гризла ротного тривога.
З ранкових сутiнкiв проступили висоти попереду i Iльченко бачив свої танки, поставленi так, щоб прямо з мiсця вони могли розгорнутися в бойову лiнiю фронтом на схiд i вiдкрити вогонь у будь-якому напрямку. Противник десь попереду, комбат повiдомив, що авiарозвiдка виявила пiдхiд його танкових частин до рубежу рiчечки Павлiвка. Але всi мости через Павлiвку ще першого дня вiйни висадили в повiтря пiдривники Бiлопiльського загону самооборони - ним командував батько Iгора полковник Вiталiй Максимович Iльченко, - тож подолати цю рiчечку супостату без мостiв буде важко, i сапери противника, без сумнiву, вночi не соплi чували, наводили мостовi переправи, пороми ж йшли разом з танками в першому ешелонi i розвiдка його переправилася на пiвденний берег Павлiвки без проблем. А за розвiдкою i основнi сили "червоних" на нашому березi з"являться. Принаймi, так мусить припускати командування нашої бригади i армiйської групи, ставив себе на мiсце комбрига Iльченко.
Але ти повинен також думати i за противника, навiть коли ти командир всього-на-всього роти. Навiть, коли тобi поставлена конкретна задача в сторожовiй заставi i гуркiт нiчного бою на пiвнiчному заходi за Бiлопiлля-Ворожбу i пiвденний берег Сейму пiд ранок вгамувався i притих-затаївся. I особливо, коли попереду нiкого немає i можна чекати удару танкових пiдроздiлiв "червоних" кожної хвилини.
Двадцять восьма танкова бригада полковника Черняхiвського цiєї ночi квапилася на допомогу захисникам Бiлопiлля. "Червонозорянi" полки штурмували це мiсто, i ще вночi здавалося, що його захисники не втримаються i танковiй бригадi доведеться вранцi вiдбивати Бiлопiлля назад. Але минулося. Командувач Сумської армiйської групи перекинув на гелiкоптерах до Бiлопiлля зi свого резерву два батальйони десантно-штурмової бригади, i нiчний штурм радянських вiйськ вдалося вiдбити. А тому й бригадi Черняхiвського вже на пiдходi до Бiлопiлля змiнили бойову задачу. Тепер танкiсти готувалися вiдбити можливий прорив ворога на схiд вiд Бiлопiлля. Тут мiсцевiсть була сприятливою для танкового прориву ворога i у радянських "визволителiв" був шанс захопити мiсто, або принаймi кiлька кварталiв його, з ходу.
Так сказав командир батальйону майор Слюсаренко, але яка тепер задача поставлена бригадi, не повiдомив. Звичайно, комроти не таке велике цабе, що генеральськi "планти" знати, образився Iльченко. Але ж думати нiхто не забороняє. По всьому виходило, що будуть вони чекати, коли супостат сам вдарить. А це старшому лейтенанту було не до вподоби. Танковий бiй - це маневр, несподiванка, раптовiсть! А тут сиди i чекай коли тобi по макiтрi сокирою влуплять. Нi, це не для нього. Одне втiшало - нi комбат, нi комбриг до затятих "оборонщикiв " не належали. I чекати, коли їх по головi битимуть, не стануть, вони самi кого хочеш першими лупануть по черепу! Крiм того: наказ вимагав дати вiдпочинок механiкам-водiям та командирам танкiв, як цiєї ночi здорово попрацювали. Отже, коли попереду бiй, вони повиннi бути свiженькими, бо з важкою пiсля такого маршу головою, не дуже-то покомандуєш! I вiрне рiшення теж не вiдразу знайдеш. Добре було б запитати комбата, подумав старший лейтенант, що чекає його роту попереду, чи скоро пiдемо вперед. Але виходити у радiоефiр з таким запитаннями до комбата ротний не мав права...
...Взвод сержанта Литовченка був назначений в сторожову охорону. Зайняли позицiї на висотi за Горобiвкою i сержант поставив задачу командирам танкiв i приданого взводовi пiхотного вiддiлення:
- ...орiєнтири: перший - поворот автомагiстралi Суми-Бiлопiлля бiля хутора Головачi, другий - перехрестя автомагiстралi i дороги з селища Максимовщина, третiй - перехрестя польових дорiг, четвертий - пiвденна околиця Максимовщини. - Вiддав наказ взводу пiсля рекогносцировки Литовченко. - Поява противника можлива з напрямку Капiтонiвка, висота 186,3, Рiчки, а його розвiдувально-диверсiйних груп - з пiвнiчного i пiвнiчно-схiдного напрямку.
Наш взвод з мотопiхотним вiддiленням i постом хiмiчного спостереження - сторожова застава. Задача: нести сторожову охорону в смузi Головачi, висота 186,3, перехрестя автомагiстралi i дороги, Максимовщина, своєчасно виявити противника i попередити батальйон, стiйко захищати зайняту позицiю i не допустити проникнення в розташування батальйону розвiдувально-диверсiйних груп противника. Основну позицiю зайняти на висотi 179,8 i її пiвнiчно-схiдних скатах, запасну - праворуч основної п"ятсот метрiв.
Танк Љ 54 молодшого сержанта Адаменка - черговий, основна позицiя - ..., запасна - ..., сектори обстрiлу: основний - ..., додатковий - ... Бути готовим висунутися до виїмки бiля захисної лiсосмуги для ведення вогню по противнику, який буде висуватися з пiвнiчно-схiдного напрямку з боку мiстечка Рiчки.
Танк номер п"ятдесят три - основна позицiя ... Танк номер п"ятдесят п"ять - основна позицiя ...
Командиру мотопiхотного вiддiлення видiлити по два бiйцi для безпосередньої охорони танкiв, рештi разом з командиром вiддiлення знаходитися в бронетранспортерi в готовностi до дiй в якостi дозору в напрямку мiстечко Рiчки, селище Максимовщина оглянути мiсцевiсть i мiсцевi предмети i попередити заставу вiд раптової появи противника. Пост хiмiчного спостереження обладнати за моїм танком, вести хiмiчну розвiдку i спостереження в пiвденному i пiвденно-схiдному напрямку.
Дiлянка зосередженого вогню: номер один - пiвденна промоїна байраку, номер два - поворот автомагiстралi бiля хутора Головачi. Окремi групи противника захоплювати в полон або знищувати вогнем танку номер п"ятдесят чотири за моїм сигналом. При пiдходi значних сил противника вогонь вести з основної вогневої позицiї по моїй командi, далi самостiйно. Всiх осiб, якi прямують через позицiю i не знають пропуску, затримувати i доставляти до мене.
Сигнали - за таблицею. Радiостанцiї тримати на черговому прийомi. Пропуск - "гармата", заступник - сержант Адаменко. Приступити! - Сержант захлопнув планшет, завершивши цим вiддачу наказу.
Командири танкiв та механiки-водiї притьмом кинулися до бойових машин. Заревiли потужнi дизелi i танки та бронетранспортер розповзлися по вказаних позицiях. Завдання полегшувалося тим, що окопи для танкiв були виритi заздалегiдь, ще лiтом. (Правда, дядьки, якi мали тут угiддя, немало попсували кровi батькам-командирам, але то вже iнша iсторiя...) Отож, рити окопи танковим бульдозером не довелося. Та й вiдпрацювання дiй в сторожовiй заставi останнiй раз проробляли майже на цiй самiй мiсцевостi...
Оскiльки наказ комбата вимагав дати вiдпочинок в першу чергу механiкам-водiям та командирам танкiв, то вони - не дурнi, либонь! - вiдразу ж захропли на танковому брезентi, розстеленому в кущах. А в кожнiй машинi залишилися тiльки навiдники та заряджаючi, та ще по парi бiйцiв з мотопiхотного батальйону несли караульну службу по обидва боки вiд танкiв. А через двi з лишком години, ще до шостої ранку, кухарi притарабанили термоси зi снiданком. Заступник комбрига по тилу, полковник Шрайбан, знав справу туго, своїх тиловикiв тримав у чорному тiлi, але бiйцiв бойових пiдроздiлiв годував вчасно, смачно i ситно.
Пiдкрiпилися, чим Бог послав, - а послав вiн танкiстам цього разу рисову кашу з м"ясом i рiзною городиною, та чай з консервованим вишневим варенням з бригадних запасiв, - трудилися танкiсти над своїми казанками квапливо, а ну як супостат вдарить в такий зовсiм непiдходящий для вiйни момент! (Вiйна вiйною, а снiданок - за розкладом! Не нами було придумано.) Проте довкiль все було спокiйно i тому знову повкладалися спати на свiжому повiтрi, залишивши в кожному танку по одному спостерiгачу.
Але вже за якусь годину - було саме чверть на сьому - спокiй нового дня здимiв, як сон...
Дмитро Адаменко пiсля снiданку змiнив свого навiдника i разом з заряджаючим, Женькою Гончаром, вiв спостереження за пiвнiчним i пiвнiчно-схiдним напрямками. Гончар сам не захотiв поспати пiсля нiчного маршу, заявивши, що виспався на боєукладцi, коли всi iншi витрiщалися крiзь прилади нiчного бачення в морок цiєї ночi. Це було вiрно, ТПНа для заряджаючого танковi конструктори не передбачили. Але вiдносно того, що вiн виспався пiд час маршу, то тут Євген лукавив. Але Дмитро не став заперечувати - коли так хоче, то нехай! Сам сержант вiв спостереження за допомогою свого командирського приладу, а заряджаючий через вiдкритий люк, поклавши на його край бiнокля. I першим помiтив куряву за висотою. Вiрнiше, куряву вiн помiтив потiм, а спочатку почув неясний шум танкових моторiв.
- Дiмка, глянь-но, здається, до нас гостi чимчикують. - Вiн пiрнув у башту. - Орiєнтир три...
Дмитро розвернув командирську башточку i помiтив сiру хмарку, що легкою тiнню вилася над висотою на пiвнiчний схiд вiд позицiї застави. Крiзь розкритi люки вухо вловлювали комарине дзижчання автомобiльних i танкових двигунiв. Ось воно! Вiдпочинок закiнчився i вiн вiдчув приємне збудження.
- Екiпаж, до бою! - Механiк i навiдник теж почули гул ворожих двигунiв i самi знали що робити. - "Третiй", "третiй", я - "четвертий". З боку Рiчки чути сильний шум двигунiв i спостерiгаю рух технiки, видно хмару куряви над висотою 186,3. В районi орiєнтира чотири бачу групу цивiльних з трьох осiб.
За якусь хвилину бронетранспортер приданого взводу Литовченка вiддiлення пiхоти вже курiв пилюкою в напрямi до групи цивiльних, якi виходили з гаю на висотi. Дмитро розвернув командирську башточку, щоб не пропустити чого, але не встиг додивитися, що ж там вiдбувалося далi, саме вiдкрився командирський люк - це сержант заскочив на броню i зазирнув всередину танка.
- Ну, орли, готуйтеся до бою. - Комвзводу весело глянув на своїх танкiстiв. - Розвiддозор помiтив за висотою танк i бронеавтомобiль "червоних". Тобi, Дмитре, задача буде. Наказую висунутися до вимоїни i, як тiльки вони вийдуть з-за висоти, знищити вогнем з мiсця. Вiдхiд на основну позицiю по сигналу "555".
- Зрозумiло. - Кивнув Адаменко. Сержант зiскочив на землю i побiг до свого танку. А Дмитро переключився на внутрiшнiй зв"язок, i скомандував екiпажевi. - По мiсцям! Заводь, прямо, курган, вперед.
Механiк додав обертiв i танк поволi вибрався по апарелi з окопу, так само поволi поповз вперед.
- Прискорити рух! - По широкiй дузi машина Адаменка виходила до вимоїни. - Механiк, стiй!
Свiтанок нового дня був у самому розпалi, сонце осявало бойовi машини, якi готувалися до бою...
- ...екiпаж, посилити спостереження в своїх секторах. - Адаменко розвернув командирську башточку, напружено вдивлявся в хмару пилу, яка поволi обходила з пiвночi висоту i просувалася в напрямку лiсозахисної смуги вздовж польової дороги, що вiдходила вiд шосейки з Рiчок до автомагiстралi. Дмитро глянув на навiдника, той вчепився в пульт, аж кiсточки побiлiли. Теж нервується, бiдолаха, поспiвчував подумки сержант своєму пiдлеглому, не дивно, все-таки перший серйозний бiй! Нiчна сутичка - забавка!
З-за висоти виринув бронеавтомобiль i жваво покотив в напрямку до шосе, перетнув його i курив собi далi польовою дорогою. Дозорний БА-10 поминув позицiю танка, не помiтивши його у вимоїнi, коли з-за висоти вийшли, нарештi, танки "червоних" - один за одним три нових Т-34. Вони не дуже таїлися - паралельно шосе йшла ще одна посадка i дерева добре маскували танки "червоних" вiд спостереження.
Замовляти артилерiйське меню, вочевидь, було зайвим, гармата i так була заряджена тим, чим слiд. Ледь Дмитро вимовив "вогонь!", масивний замок танкової гармати смикнувся назад i вже потiм з-за бронi пролунав грiм пострiлу. Передня тридцятьчетвiрка смикнулася i застигла. Червона риска трасуючого снаряда згасла в лобовiй бронi корпуса. Тридцятьчетвiрка смикнулася ще раз, ще i зупинилася остаточно. В танку нiбито починалася пожежа, над моторним вiддiленням почав куритися легенький сiрий димок, проте особливо видивлятися, що ж там з пiдбитим танком "червоних" вiдбувається, нi командиру "четвiрки", нi навiднику було нiколи - з-за першого танка виповзали другий i третiй. Встигай лише крутитися!
- Бронебiйним, вогонь! - Гримнув пострiл i снаряд влучив у башту тридцятьчетвiрки, зiрвав її, але не зупинив танк. Безголова машина продовжувала свiй рух, навiть не намагаючись маневрувати. Але, як противника, її можна було списати з рахунку. Третiй раз брязнув затвор, ковтаючи новий снаряд, i третiй раз смикнулася гармата. Цього разу снаряд влучив у моторне вiддiлення. Тридцятьчетвiрка зупинилася, вiдкрилися люки i звiдти полiзли танкiсти в чорних комбiнезонах i шоломофонах. З танками все, покiнчено. Все вiдбувалося, як на показовому навчаннi. А "беашка" куди подiвалася? Дмитро розвернув командирську башточку, пошукав, куди встиг вiд"їхати бронеавтомобiль. Ага, ось вiн де!
- Бронебiйним, 52-00, бронеавтомобiль, тисяча, вогонь! - Довгий ствол гармати жваво повертався в бiк корми. Застиг i за мить гримнув новий пострiл. Снаряд ввiйшов ззаду праворуч у корму БА-10 i прошив його наскрiзь. Сила удару була такою, що бронеавтомобiль перевернуло. За три-чотири секунди груду понiвечених броньових листiв охопило веселе полум"я з пробитих бензобакiв.
- Дiма, глянь, червонопузi драпають! - Навiдник розвернув башту в бiк пiдбитих танкiв i дав довгу чергу з кулемета по танкiстах, якi перебiжками, вiд схованки до схованки, тiкали назад. - А-а, гади!
- Антон, кулемет! - Адаменко згадав, що "язик" завжди потрiбен. - Спробуй зупинити. "Язик"...
- Та зрозумiв я, зрозумiв! - Задорожний пiдвiв кутовик прицiлу вище голiв ворожих танкiстiв i натиснув кнопку кулемета на пультi керування. Спарений кулемет весело застукотiв, жуючи стрiчку.
Трасуючi кулi пройшли над головами втiкачiв, але "червонi" не зупинилися i друга черга била на ураження, двоє упали i не пiдводилися. З двох "червоних", якi лишилися, один був, мабуть, поранений, бо сам не мiг пересуватися, йому допомагав товариш. Видно було, що без сторонньої допомоги йти не може. "Коли кине свого, уб"ю гада!" - вирiшив про себе навiдник, тримаючи на кутовику прицiлу цих двох. Але ворожий танкiст, не кидав свого товариша, хоч майже нiс його на спинi. Тодi навiдник дав ще одну чергу понад головами. "Та стiй уже! - з досадою подумав навiдник "четвiрки", - повбиваю ж, дурнiв!" На цей раз "червонi" зрозумiли, чого вiд них хочуть. Танкiст зупинився i високо пiдняв над головою руки.
- Отак би вiдразу! - Задоволено промовив Адаменко. - "Третiй", я - "четвертий", завдання виконано. Танкiсти, якi зосталися живими, не втiкають. Один стоїть з пiднятими руками.
- "Четвертий", взяти полонених. 555! - Литовченко наказував повертатися на основну позицiю.
- Механiк, вперед! Женя! - Гончар зрозумiв сержанта з пiвслова, вiдкрив люк i вибрався на броню з компактним пiстолетом-кулеметом ПКВ , зробленим саме для екiпажiв i розрахункiв групової зброї...
...Коли брали полоненого, Дмитро не вiдмовив собi у задоволеннi подивитися по ходу справи на результати роботи танкової гармати. Бо до цього вiн тiльки теоретично знав, на що здатен калiберний бронебiйний снаряд "Рапiри-Т ". В порiвняннi з реальними умовами справжнього танкового бою, стрiльби на полiгонi навiть по списаним танкам були дитячою забавкою. Перший снаряд влучив у люк механiка-водiя i просто упресував його всередину танка разом з нещасним механiком. Вибуховий заряд спрацював уже за бронею i екiпаж вибило осколками, якi рикошетили вiд броньових стiн з усiх сторiн. Тiло снаряда зникло у вогненному клекотаннi вибуху, але голова ще жила. I потужностi бронебiйної болванки вистачило на те, щоб прошити наскрiзь двигун i коробку передач, зiрвати з болтiв верхнiй кормовий лист i вiдкинути його геть вiд танка метрiв на п"ять. Бакiв з пальним снаряд не зачепив, та й пiдпалити солярку важко, це не легкозаймистий бензин, тому пожежi не сталося.
Друга тридцятьчетвiрка, якiй снаряд зiрвав башту, проїхала недалеко, скотилася в яму i там застрягла. Снаряд влучив у верхнiй бронелист корпуса, зрикошетивши, знизу вгору вдарив у башту i зiрвав її з погону. Кiлькатонна башта валялася неподалiк вiд першого пiдбитого танка, разом з останками трьох радянських танкiстiв, якi мали нещастя в цей момент в нiй знаходитися. Видовище не для людей зi слабкими нервами, розiрванi тiла i потрощенi голови - ось вiн, зворотнiй бiк будь-якої вiйни. Механiк-водiй цiєї тридцятьчетвiрки також не вцiлiв - його вбило осколками, що вiдкололися вiд верхнього бронелиста корпусу, куди влучив бронебiйний снаряд.
А ось екiпажу третього танка пощастило - снаряд танкової "Рапiри" прошив борт танка, розтрощив двигун i трансмiсiю, але танкiстiв не зачепив. I коли б червоноармiйцi вiдразу здогадалися пiдняти руки, а не втiкати, навiдник i механiк-водiй залишилися б живi, а не загинули б пiд вогнем танкового кулемета. А так в полон взяли тiльки командира танкового взводу та заряджаючого.
I ось тепер обидва полоненi, один з трьома червоними кубиками в чорних петлицях, другий з самотнiм трикутником, обидва блiдi вiд страху i отриманого стресу, постали перед командиром другого батальйону. Правда, стояв тiльки один, єфрейтор-заряджаючий з голеною до слiпучого блиску головою. I вiн так перепудився, потрапивши в полон, що аж трясся вiд страху, бив його крупний дрож. Єфрейтор зовсiм не був героєм. А от червоний командир, старший лейтенант з перебитими кулеметною чергою ногами, мовчав i тiльки злiсно блискав очима на всi боки. Видно було, що говорити нiчого вiн не буде, щоб там не робили, i дремене при першiй можливостi.
- Старший лейтенант Чєкмарьов, Володимир Альбертович. - Прочитав майор Слюсаренко у посвiдченнi червоного командира. - А вашого пiдлеглого як звати? А то документiв у нього не виявлено. Чи то боєць Червоної Армiї, чи то бандит з великої дороги в червоноармiйськiй формi, не зрозумiти...
- Борис Орлов. - Похмуро промовив лейтенант. - Только он ничего не знает и ничего не скажет.
- Не знає i не скаже? - Слюсаренко нiби аж здивувався. - А от зараз я подивлюся i дiзнаюся...
Вiн дiстав з кобури пiстолет i приставив до голеного лоба єфрейтора. Той зблiд, аж посинiв, впав на колiна, обiйнявши бруднi черевики комбата, i заволав нелюдським голосом, нiби його живцем палили в печi. Було так гидко, що Дмитро аж сплюнув вiд бридливостi. Не солдат, ганчiрка!
- ...за свiдченнями полоненого противник готується розвинути наступ у пiвденно-схiдному напрямку силами тридцять шостої танкової бригади. - Доповiдав майор Слюсаренко командиру бригади. - Вирiшив: вислати по маршруту руху батальйону розвiдувальний загiн з задачею вести розвiдку у смузi: праворуч - Барило, Капiтонiвка, Яструбине, Ободи; лiворуч - Рiчки, лiвий берег ручаю Крига, Павлiвка.
Майор замовк, кiлька хвилин слухав, що говорив йому полковник Черняхiвський.
- Вас зрозумiв, "Айстра-15". Кiнець зв"язку. - Командир батальйону вiддав шоломофон зв"язкiвцю, який сидiв у бронетранспортерi i повернувся до Iльченка. - Доповiдайте.
- Рота зосереджена на пiвнiчному узлiссi гаю. Запаси палива поповненi. Другий взвод здав мотопiхотi сторожову охорону i зараз поповнює запаси снарядiв i палива. Кодованими картами, переговорними таблицями, таблицями сигналiв i радiоданними для зв"язку рота забезпечена...
Командир батальйону заслухав доповiдь старшого лейтенанта Iльченко до кiнця, стурбовано промовив:
- Слухай уважно, Iгор Вiталiйович...
Не стiльки по стурбованому тону командира, скiльки по цьому довiрливому "Iгор Вiталiйович" старший лейтенант зрозумiв, що завдання його ротi випало не зовсiм просте.
- Обстановка така. - Майор зробив паузу, щоб Iльченко дiстав i розгорнув карту. - Повiтряною i наземною розвiдкою бригади встановленi роботи противника по наведенню мостiв через рiчку Павлiвка i зосередження на правому березi рiчки тридцять шостої танкової бригади "червоних". Бригада продовжить марш о 9.10 з задачею атакувати з ходу противника, який веде наступ з рубежу рiчки Павлiвка. Ваша рота - розвiдувальний загiн бригади. Рота посилюється двома розвiдувальними моторизованими групами, взводом самохiдних мiнометiв, взводом зенiтних кулеметiв i вiддiленням саперiв. Розвiдку вести в смузi: праворуч: Барило, Капiтонiвка, Яструбине, Ободи; лiворуч: Рiчки, лiвий берег ручаю Крига, Павлiвка з задачами: до 10.00 встановити наявнiсть, склад i характер дiй противника в районi Рiчки, Яструбине, Павлiвка; до 10.10 визначити наявнiсть i координати артилерiйських пiдроздiлiв в районi висоти 190.4; до 11.00 вийти на лiвий берег рiчки Павлiвка i встановити наявнiсть i характер iнженерного обладнання позицiй на пiвнiчному березi Павлiвки, дiлянки рiчки, зручнi для форсування, склад i характер дiй резервiв противника, якi висуваються з глибини радянської територiї; до 12.00 захопити мiст, наведений противником, i утримувати його до висадки тактичного повiтряного десанту. Вихiдний пункт - вiдгалуження польової дороги вiд автомагiстралi в районi висоти 179.8 - пройти о 9.00. Зв"язок по радiо. Про виявленi артилерiйських пiдроздiлiв противника, висування його резервiв, а також про захоплення мосту i встановлення зв"язку з десантом - доповiдати негайно. Пропуск - "Лiтак", вiдгук - "Львiв". Питання?
- Питань немає. - Старший лейтенант захлопнув планшет. - Дозвольте виконувати?
- Приступайте! - Майор жестом дав зрозумiти, що ротний може вирiшувати виниклi питання по забезпеченню розвiдувального рейду роти з тиловими службами батальйону...
Ще коли старший лейтенант отримав наказ прибути на КСП батальйону, вiн викликав старшого технiка роти, командирiв взводiв, старшину та санiнструктора, щоб не гаяти часу пiсля отримання задачi. Разом з офiцерами на нього вже чекали i командири приданих ротi на час розвiдки пiдроздiлiв.
- Всi зiбралися? - Старший лейтенант глянув на своїх офiцерiв. - Наша рота, посилена двома розвiдувальними моторизованими групами, взводом мiнометiв та зенiтним кулеметним взводом - розвiдувальний загiн батальйону. Задача - вести розвiдку в смузi ..., - Iльченко дiстав карту, показав смугу розвiдки. - ...задачi: виявити наявнiсть, склад i характер дiй "червоних" в цьому районi; характер iнженерного обладнання їхнiх позицiй на пiвнiчному березi Павлiвки; дiлянки рiчки, зручнi для форсування, захопити до 12.00 мiст, наведений противником через Павлiвку i утримувати його до висадки гелiкоптерами десанту...
Командири взводiв розкрили планшети i уточнювали на картах маршрути своїх пiдроздiлiв, квапливо позначали кружечки, ромбики, овали, стрiлки - лаконiчну мову тактичної обстановки.
- Командирам взводiв довести до особового складу отриману задачу i до 8.30 пiдготувати його до ведення розвiдки. - Продовжував командир роти. - До 8.10 зiбрати у особового складу документи, особисте листування, нагороди, а з машин формуляри, iнструкцiї та описи i здати старшинi роти. До 8.20 отримати у старшини додатково боєприпаси, сухий пайок на три доби i поповнити запаси питної води. До 8.30 перевiрити i пiдготувати до дiї озброєння, технiку i засоби зв"язку. Всiм машинам пройти контрольний огляд. Коли є хворi, передати їх до медичного пункту батальйону. До 8.35 поповнити боєприпаси до 2 боєкомплектiв i створити запас для стрiлецької зброї та кулеметiв - половину боєкомплекту, РПГ - один боєкомплект, ручних гранат - по двi на кожного, реактивних гранат - по три штуки на машину. Командирам другого i третього взводiв бути в готовностi дiяти в розвiдувальному дозорi.
Старшинi роти прийняти машини з боєприпасами i продовольством, з командиром взводу забезпечення органiзувати їх видачу. Прийняти документи у особового складу i до 8.35 здати їх в штаб батальйону. Хворих разом з санiнструктором пiдготувати до вiдправки i о 8.35 передати їх до БМП .
Старшому технiку роти негайно приступити до пiдготовки технiки до виконання бойової задачi. З 7.55 до 8.10 заправити машини пальним та мастильними матерiалами. Провести контрольний огляд танкiв та приданої технiки, особливу увагу придiлити на пiдготовку машин до подолання водної перешкоди.
Санiнструктору роти хворих передати до БМП. Перевiрити i при необхiдностi доукомплектувати аптечки на бойовiй технiцi, видати особовому складу iндивiдуальнi пакети та аптечки. Поповнити запаси медикаментiв та перев"язочних засобiв до двох норм. Доповiсти про виконання о 8.30.
Всiм командирам доповiсти про виконану роботу о 8.30. Приступити!
А сам ротний зосередився над картою, оцiнюючи обстановку.
"Так, що вiдомо... Противник... "червонi", незважаючи на понесенi при штурмi Бiлопiлля втрати, не вiдмовилися вiд захоплення мiста, тiльки цього разу удару завдаватимуть вже з тилу. Основнi зусилля свого наступаючого угрупування радянськi командири зосередили на ударi в бiк Путивля, а резервна танкова бригада повинна ударом з пiвденного сходу захопити Бiлопiлля i Ворожбу, поки основнi сили захисникiв скованi на пiвнiчних рубежах оборони. Нашу бригаду "червонi", скорiше за все, що не виявили i зустрiчного удару не чекають. Мiннi поля, встановленi дистанцiйно ракетними залповими системами, самолiквiдувалися, а вiдновити їх в тилу i на флангах захисники Бiлопiлля не встигли. Тому противник вважає обстановку для себе сприятливою i, навiвши через Павлiвку мости, вiн сподiвається захопити мiсто з тилу. Знищений танковий взвод дiяв у якостi окремого розвiдувального дозору, а тому треба чекати зустрiчi з авангардом "червоних" на рубежi ручаю Крига, або Петровське-Дiгтярне. Наведення мостiв противник почав о п"ятiй годинi i на час пiдходу роти до рiчки Павлiвка вони вже будуть наведенi. Оскiльки ми не зацiкавленi в знищеннi мосту через Павлiвку, необхiдно швидко вийти до нього i захопити.
Висновки. Основнi зусилля зосередити на розвiдцi в районi вiд Рiчки-Яструбине до рубежу рiчки Павлiвка. Загiн вишикувати в такому порядку: другий танковий взвод з першою моторизованою розвiдувальною групою (розвiдувальний дозiр Љ1), перший танковий взвод, третiй танковий взвод (розвiдувальний дозiр Љ2), зенiтний кулеметний взвод, взвод самохiдних мiнометiв. Маршрут руху головних сил: розвилка бiля висоти 179.8, ставок, висота 181.8, брiд через ручай Кригу, Бондарiвщина, Катеринiвка, Павлiвка, далi по обстановцi. Зустрiч з пiдроздiлами противника, якi переправилися на пiвденний берег Павлiвки, можлива на рубежi Петровське, висота 190.4, Дiгтярне.
Мiсцевiсть... В смузi розвiдки переважає сильно пересiчена мiсцевiсть, напiвзакрита. Дорiг мало, це польовi i ґрунтовi дороги, йдуть, в основному з пiвнiчного сходу на пiвдень i захiд. Лiсових масивiв, коли так можна говорити про гайки та перелiски, небагато. Основнi природнi перепони - ручай Крига та рiчка Павлiвка. Мости через ручай та рiчку висадженi в повiтря ще в першу годину вiйни. Ширина ручаю в смузi розвiдки до 6 метрiв, глибина до метра, береги пологi, броди через нього розвiданi ще до вiйни пiд час навчань. Ширина рiчки Павлiвка до 10 метрiв, але глибина досягає двох з половиною-трьох метрiв, береги болотистi непрохiднi. Мiсцевiсть вiд ручаю Крига до рiчки Павлiвка позбавлена природних укриттiв. Майже повна їх вiдсутнiсть утруднює рух i маневр загоном. Тому цю дiльницю потрiбно пройти на великiй швидкостi по низинам мiж висотами. В ходi руху огляд мiсцевостi обмежений висотами i можливий в межах 1.5-3 кiлометрiв, мiсцями i менше. На рубежi Петровське-Дiгтярне з висот мiсцевiсть проглядається до державного кордону i далi. Це дозволяє вести спостереження на глибину до десяти кiлометрiв. Населенi пункти на нашiй територiї зайнятi мiсцевими загонами самооборони чисельнiстю вiд взводу до роти i є суцiль замiнованими. Краще обходити їх на вiдстанi двох-трьох кiлометрiв. Смуга мiсцевостi вздовж державного кордону також суцiльне мiнне поле шириною до трьох кiлометрiв. Противник змiг проробити вузькi проходи в мiнних полях вздовж кордону тiльки на дiлянках головних ударiв.
Висновки. Природне укриття вiд повiтряного i наземного спостереження лише одне, це гай в районi Бондарiвщини. Маршрут головних сил: розвилка, брiд через ручай Крига, Катеринiвка, Павлiвка. Колону розвiдувального загону мати: до ручаю Крига - розвiдувальний дозiр Љ1, пiсля проходження ручаю дозiр Љ1 нацiлити на ведення розвiдки з висоти 109.4, а дозiр Љ2 на ведення розвiдки з висоти 196.2. Пiдступи до мосту в районi рiчки Павлiвки вiдкритi, захват мосту можливий тiльки фронтальною атакою.
Свої пiдроздiли... Рота повнiстю укомплектована особовим складом i бойовою технiкою. Ротi приданi двi моторизованi розвiдувальнi групи з розвiдувального взводу батальйону, взвод зенiтних кулеметiв i взвод самохiдних мiнометiв. Особовий склад добре знає мiсцевiсть, має достатню бойову пiдготовку, але не має бойового досвiду. Сил i засобiв для виконання задачi досить. Матерiальними засобами рота i приданi пiдроздiли будуть поповненi до 8.35.
Висновки. Розвiдувальний загiн буде використовуватися командиром батальйону i в якостi передового загону для захоплення наведеного противником мосту через Павлiвку. В розвiдувальний дозiр Љ1 назначити другий танковий взвод з першою моторизованою розвiдувальною групою, в дозiр Љ2 - третiй танковий взвод. Колону головних сил вишикувати в такому порядку: машина командира роти, другий танковий взвод, перший танковий взвод, третiй танковий взвод, взвод зенiтних кулеметiв, взвод самохiдних мiнометiв. Безпосередня охорона - придана ротi друга моторизована розвiдувальна група.
Рiшення... Розвiдку почати на дiлянцi Максимовщина, Головачi. Розвiдку мiсцевостi i противника вести двома дозорами. Розвiдувальний дозiр Љ1 вислати пiсля проходження рубежу Максимовщина, Головачi з задачею вести розвiдку в напрямку висота 181.8, урочище Дерюжки, Бондарiвщина, висота 191.6, висота 196.2 i встановити наявнiсть, склад i характер дiй противника в даному районi. Розвiдувальний дозiр Љ2 вислати пiсля подолання ручаю Крига в районi Бондарiвщини в напрямку висоти 190.4 для розвiдки пересувань противника в районi Катеринiвка, Павлiвки, а також мiсць зручних для форсування рiчки Павлiвка i мосту, наведеного противником. Основнi зусилля загону зосередити на розвiдцi противника в районi Рiчки, Яструбине, Павлiвка, Ободи, своєчасний вихiд до рiчки Павлiвка, захоплення мосту i розвiдку сил i засобiв противника. Розвiдку вести спостереженням, дiями з засiдок i нальотами.
Колону головних сил вишикувати в такому порядку: мiй танк, другий танковий взвод, перший танковий взвод, третiй танковий взвод, взвод зенiтних кулеметiв, взвод самохiдних мiнометiв. Маршрут руху головних сил: розвилка бiля висоти 179.8, Бондарiвщина, Катеринiвка, Павлiвка. Порядок руху такий. Вiд роздорiжжя бiля висоти 179.8 до урочища Дерюжки пройти на максимальнiй швидкостi по польовим дорогам. Огляд мiсцевостi вести з танкiв та бойових машин. Вiд ручаю Крига до рiчки Павлiвка головнi сили перемiщувати потай поза дорогами в низинах мiж висотами. Спостереження вести з висот дозорними машинами. Вiдкритi дiлянки мiсцевостi долати групами машин на максимальнiй швидкостi. Задачi взводiв. Другий танковий взвод з моторизованою розвiдувальною групою - дозiр Љ1. Розвiдку вести в напрямку розвилка, висота 181.8, урочище Дерюжки, Бондарiвщина, висота 190.4, Павлiвка. Виявити наявнiсть сил противника, склад i характер дiй в районi розвiдки. Третiй танковий взвод - розвiдувальний дозiр Љ2. До рубежу ручаю Крига рухається в колонi головних сил загону. Розвiдку почати з пiвнiчно-схiдного узлiсся урочища Дерюжки, урочище Українське, висота 204.7, висота 191.5, висота 196,2. Встановити мiсця, зручнi для форсування Павлiвки на дiлянцi державного кордону. Хоч по плану там цiльне мiнне поле, але за три доби "червонi" могли мiни зняти. Перший танковий взвод з зенiтно-кулеметним взводом i взводом самохiдних мiнометiв рухається в колонi головних сил в готовностi пiдтримати вогнем i маневром дiї розвiддозорiв. Управлiння загоном буду здiйснювати з КСП, мiсце якого в головi колони головних сил..."
Iльченко глянув на годинник - час на пiдготовку до рейду закiнчувався. За хвилину, пiвхвилини один за одним стали пiдходити командири взводiв i доповiдати про готовнiсть своїх пiдроздiлiв до рейду.
- Що ж, добре, коли всi готовi. - Ротний глянув на пiдлеглих смiхотливим поглядом, нiби iронiзуючи над їхнiм бравим виглядом i такими самими бравими доповiдями. "Ну-ну, промовляв його погляд, подивимося невдовзi, якi ви будете бравi, коли з "червонопузиками" зiткнетеся нiс до носу!" - Отже, слухай бойовий наказ! Противник переходить в наступ з рубежу рiчки Павлiвка. Наша рота з приданими двома розвiдувальними моторизованими групами, зенiтно-кулеметним i самохiдним мiнометним взводами - розвiдувальний загiн бригади. Розвiдку вести в смузi ... Задача ...
Литовченко залишив замiсть себе свого "замка ", Дмитра Адаменка. Коли повернувся, той ручним пульверизатором наносив на ствол танкової гармати бiлi кiльця - знак знищеної ворожої технiки. На баштi, на правiй лобовiй бронеплит вже були намальованi танк i бронеавтомобiль з гарматою з вiдповiдними цифрами: "3" i "2", три ворожi танка i два бронеавтомобiля.
- Нiяк без художеств не можеш обiйтися. - Сумно похитав головою сержант. До такого малярства вiн ставився вкрай негативно. - Ой, дивись, дограєшся. Доля, Дiмка, панiбратства не терпить, вона дама вельми примхлива, якби не наврочив...
- Та! - Дмитро махнув легковажно рукою. - Далi фронту не пошлють, а крiм смертi нiчого не буде. - Вiн витер руки ганчiркою, зiскочив на землю, пiдiйшов стройовим кроком до Литовченка i доповiв за статутом. - Товаришу сержант, другий танковий взвод поповнив запаси пального, боєприпасiв i продовольства згiдно наказу. До бою i походу технiка i особовий склад готовi! Молодший сержант Адаменко.
- Що ж, хлопчики, - Литовченко глянув на своїх танкiстiв таким самим веселим i iронiчним поглядом, яким щойно ротний дивився на своїх офiцерiв, - нудьгувати нинi нам не доведеться...
...Колона роти уже в русi, ревуть потужнi дизелi, танки i броньованi машини розвiдувального загону проходять вихiдний пункт. Довгi стволи гармат дивлять праворуч-лiворуч, готовi плеснути вогнем.
Сталева глиба танка важко котила вздовж лiсозахисної смуги. Всi три танки взводу звернули з автомагiстралi, там, де бiля висотки вiдходила в поле ґрунтова дорога i жваво йшли вперед. Маршрут пролягав мимо спалених на свiтанку радянських танкiв, а потiм низинкою вздовж до ставка, а далi схилом висоти до ручаю. Вискочив i кинувся в бiк заєць. Звiдки вiн тут взявся? Вiдчуває, що люди покинули цi мiсця?
- "Бук", я - "дев"ятий", - Адаменко почув у навушниках голос командира роти, - збiльшити швидкiсть, оберти максимальнi. "Четвертий", напрямок - висота 181.8. Швидкiсть, швидкiсть! Прийом.
- "Дев"ятий", я - "четвертий", зрозумiв, напрямок - висота 181.8, я - "четвертий", прийом.
Старший лейтенант квапив свої танки, загiн йшов полем, оминаючи мiстечко, залишав за собою негусту хмаринку диму та пилу, яка повiльно розтiкалася i танула в спокiйному свiтанковому повiтрi.
Iльченко розумiв, що ОРД "червоних", який знищили його танкiсти, з"явився не сам по собi. За ним неодмiнно рухатиметься авангард головних сил i зараз необхiдно визначити це якомога ранiше. Тому i гнав свої танки на максимальнiй швидкостi, щоб перехопити противника якомога ближче до переправи.
Литовченко спостерiгав, як плаский зелений жук - броньована розвiдувально-дозорна машина - обходить ставок по невисокiй греблi i, залишаючи за собою слабкий слiд куряви, мчить до вiтрозахисної посадки. Сержант розвернув командирську башточку, з невдоволенням глянув на значно густiший шлейф, який залишав його танк i танки його взводу. I нiчого тут не поробиш, колiснi машини для розвiдки бiльш придатнi. Танки розвiдувального дозору наближалися до ручаю i потрiбно було шукати брiд. Можна було подолати ручай там, де його долали тридцятьчетвiрки "червоних", мiж Рiчками i Байхою, але душа у сержанта чогось до цього не лежала. Тим бiльше, що легко можна нарватися на мiну. Раптом бравi хлопцi з самооборони, а вони напевно ж бачили, як радянськi танки форсували ручай, про вся випадок нафарбували брiд мiнами. Вiн вiддав наказ моторизованiй розвiдгрупi шукати iнший брiд. Береженого Бог береже...
Дозор форсував ручай, обходячи хутiр Байху зi сходу. Прорiзавши рубчастою колiєю зелений луг, танки вийшли в низинку мiж висотами, тiльки БРДМ звернула вбiк, на швидкостi вимчала на висоту i там причаїлася за курганом на вершинi. Командир розвiдгрупи обглядав мiсцевiсть, попереду внизу, бiля ручаю виднiлися хатинки селища Бондарiвщина. Вони здавалися покинутими, мертвими, але так воно i було насправдi. Командир дав команду, i БРДМ, пихнувши вихлопом, помчала вниз, обходячи кинутi будинки по великiй дузi. Засада, коли вона притаїлася в селищi, зараз повинна викрити себе вогнем - розвiдники явно не збиралися входити в цей покинутий жителями населений пункт. Коли там засада, то танки Литовченка прикриють розвiдувальну групу, дадуть вiдiйти. Однак з боку Бондарiвщини не пролунало жодного пострiлу. Командир розвiдгрупи доповiв про це сержанту.
- Добре, шукайте брiд. Пiсля форсування ручаю напрям руху - висота 192.2.
Брiд довго шукати не довелося - вода вказала мiлководний перекат неподалiк вiд зруйнованого мосту. На всяк випадок, командир розвiдгрупи вислав двох розвiдникiв, вони подолали ручай по пояс у водi, тримаючи напоготовi штурмовi карабiни i гранати. Кулемети розвiдувально-дозорної машини - великокалiберний i спарений - були готовi щомитi прикрити розвiдникiв вогнем. Дно було тверде, несподiванок не обiцяло, глибина ручаю була по пояс. Слiдом за розвiдниками переправилася i машина, вийшли на зв"язок, доповiли про знайдений брiд. Двi пари розвiдникiв прочесали неширокий гайок, але противника в ньому не виявили. По схiдному схилу висоти дiсталися до її вершини. Почекали, поки танки розвiдувального дозору форсують ручай, i, вiд укриття до укриття, рушили далi стрiмкими кидками до висоти 190.4. З її вершини можна було оглядiти всю мiсцевiсть аж до самої Павлiвки.
Окуляри командирського приладу спостереження добре наближали вiддаленi предмети i командир розвiдувальної групи побачив, як закурилася пилом польова дорога за Катеринiвкою. "Далебi, нашi танки таку куряву не здiймають!" - подумав про себе молодший сержант i натиснув тангенту радiостанцiї.
- "Дев"ятий", я - "сiмнадцятий", бачу танки противника на дорозi з Катеринiвки. Ймовiрно, дозiр. Йдуть вздовж сухого ручаю. - Сержант почекав ще двi хвилини. Слiдом за першими трьома танками, на вiддалi в пiвтора-два кiлометра за дозорним взводом, рухалася значно бiльша колона танкiв. Тридцятьчетвiрки здiймали куряву до небес, нiби по дорозi рухався танковий полк, а не якийсь десяток-пiвтора танкiв. - "Дев"ятий", бачу танкову колону, йде за дозором, п"ятнадцять одиниць, я - "сiмнадцятий", прийом.
"А що там у нас по правому борту?" - сержант розвернув башточку. Праворуч вiд Катеринiвки теж курилася пилом темна хмарка. "Один, два... десять... сiмнадцять! Еге!" - висоту, де притаїлася БРДМ розвiдувальної групи, обходила зi сходу ще одна танкова колона "червоних".
- "Дев"ятий", в лощинi сухого ручаю на схiд вiд Катеринiвки бачу ще одну танкову колону противника. Сiмнадцять одиниць. Рухаються в обхiд висоти 196.2 iз заходу, я - "сiмнадцятий", прийом.
Реакцiя командира роти була миттєвою i наказ не змусив себе довго чекати.
- Вас зрозумiв, "сiмнадцятий", продовжуйте спостереження. - Вiддав наказ Iльченко командиру розвiдувальної групи. I всiй ротi. - "Бук", вперед, дозорам зайняти мiсце в колонi. До бою!
Головнi сили розвiдувального загону рухалися по низинам мiж висотами i зараз виходили прямо мiж двома колонами радянських танкiв. Задум бою народився у старшого лейтенанта миттєво - далися взнаки постiйнi тренування в тактичному класi i заняття на командирському ящику - заготовок було приготовано десятки, саме для цiєї мiсцевостi, Iльченку залишалося тiльки вибрати найкращу для даної ситуацiї. Допомiг вибрати потрiбне рiшення i вiтер, який дув вздовж лiнiї державного кордону.
- "Сiмнадцятий", я - "дев"ятий", поставити димову завiсу. "Сiмнадцятий", запали обидвi шашки, скинь їх на землю i негайно тiкай з висоти. - Танки роти оминали висоту i виходили на схил, де їх нiщо не ховало вiд спостереження противника. За кiлька секунд на висотi, де знаходилася БРДМ розвiдувальної групи закурився брудно-сiрий димок, став густiшати i потiк вниз, в низину, витягуючись вздовж висохлого ручаю, берегом якого рухалася ближня з колон радянських танкiв. БРДМ скинув димовi шашки i притьмом помчав схилом висоти. Досить було розвiдникам загаятися на кiлька секунд i сiмдесятишестимiлiметровi гармати тридцятьчетвiрок рознесуть їхнiй броньовик на шматки.
Тим часом танкова колона стрiмко обходила висотку по руслу висохлого потiчку. По командi командира роти зенiтно-кулеметнi i мiнометнi самохiднi установки зупинилися, готуючись вогнем з мiсця пiдтримати атаку танкової роти. А з вершини висоти тим часом повзла донизу сiра димна хмара, закриваючи вiд лiвої колони радянських танкiв те, що вiдбувалося на сусiднiй висотi.
- "Бук", я - "дев"ятий", друга передача, праворуч, в лiнiю, марш! - Танки дружно повернули до гребеню висоти, який прикривав їх поки що вiд правої танкової колони. - Бронебiйним, 1200, з ходу...
Рота разом дружно розвернулася в бiк гребеню, за яким в низинцi рухалися радянськi танки. На гребiнь вони вийшли одночасно i прямо перед собою побачили вервечку тридцятьчетвiрок. Ось вiн, ворог!
- Вогонь! - Командир роти не встиг закiнчити команду, як дружно ляснули пострiли десяти танкових гармат його роти. А далi вже кожен екiпаж вiв стрiльбу самостiйно i в максимальному темпi.
Литовченко ще перед гребенем висоти кинув погляд праворуч-лiворуч, визначаючи, як розгортаються в бойову лiнiю танки його взводу. I залишився задоволеним. Все робилися чiтко, як на показових навчаннях. Праворуч вийшла на одну лiнiю з командирським танком "п"ятдесят четверта" машина Дмитра Адаменка, на пiвсотнi метрiв далi - "п"ятдесят п"ята". Танк командира роти з бiлою цифрою "49" опинився на самому лiвому фланзi атакуючої лiнiї. Танк Литовченка був нiби в самому центрi атакуючих танкiв.
- Гриша, колiнця не тремтять? - Почув у навушниках сержант голос механiка-водiя. - Вiйна ж...
- Ти за своїми слiдкуй. - Буркнув у вiдповiдь навiдник.
- Припинити балачки! - Танк ось-ось перевалить за гребiнь. - Не вiдволiкатися!
Гребiнь пологий i танк виповзає на нього нескiнченно - так здається танкiстам - довго. Але нарештi нiс пiшов донизу i в окулярах оптичних приладiв з"явився протилежний схил, дорога i танки "червоних". Механiк ледь ворухнув штурвалом, розвертаючи машину праворуч. Спуск був рiвним i пологим.
- Наводчик, право 10, танк. - Довгий ствол танкової "Рапiри" довернув у бiк цiлi. - Вогонь!
Танки поминули гребiнь i радянська танкова колона була, як на долонi. "Червонi" на цю атаку, по всьому, не чекали. Командири їхнiх машин стояли в люках танкiв, з iнтересом вглядаючись в димну хмару, яка повзла на пiвнiч, закривши собою сусiдню роту, що йшла паралельним з ними курсом. I поява українських танкiв була для бiльшостi радянських танкiстiв несподiваною. Однак на раптову загрозу зреагували вони миттєво. За секунду-другу люки захлопнулися i башти тридцятьчетвiрок стали розвертатися в бiк роти Iльченка. Але було пiзно, згаянi секунди вирiшили успiх бою.
Дружно ляснули пострiли танкових "Рапiр", над схилом народилися червонi траси бронебiйних снарядiв. Їхнi тонкi лiнiї тяглися в бiк радянських танкiв i в бiльшостi своїй знайшли свої цiлi. Пострiли тридцятьчетвiрок були рiдшими, та й дистанцiя бою для їхнiх трьохдюймових гармат - все-таки тисяча двiстi метрiв - була завеликою. Крiм того, стрiляти з тридцятьчетвiрки вгору ось так, похапцем, без ретельного прицiлювання, завжди не з руки. I першi снаряди їхнiх Ф-34 пiшли "за молоком". Однi кудись вгору, за гребiнь, iншi вибухнули на схилi десь там, де мали б бути українськi танки.
Iльченко навмисне розгорнув свою роту так, щоб атакувати самому i першим взводом - а в першому взводi, як правило, найкращi бiйцi роти - хвiст танкової колони "червоних". В них також найкращi бiйцi, з вiдмiнною реакцiєю, добре пiдготовленi, вiдбирали в передовi пiдроздiли. I тому розгром кiнцевого взводу противника вiдбувся за якусь хвилину. Разом з першим взводом свого заступника, лейтенанта Сосновського, вiн вдарив по кiнцевим радянським танкам. Його танкам знадобилося зробити тiльки по два-три пострiли, i п"ять танкiв, якi замикали радянську колону запалали червоно-димним полум"ям. Знищивши їх, Iльченко наказав перенести вогонь на середину колони. Головний взвод колони "червоних" успiшно добивали танки третього взводу сержанта Горобця. З палаючих танкiв вискакували чорнi фiгурки i падали пiд кулеметним вогнем - схил висоти був голим i сховатися в лощинi було нiде, нi кущика, нi ямки. Радянськi танкiсти тiкали до близького гаю, але добiгли туди не всi.
Гладкоствольна танкова гармата "Рапiра-Т" була зроблена саме для таких поєдинкiв на великiй вiдстанi i шансiв вцiлiти в радянських танкiв не було нiяких. За тi кiлька секунд, що тривав цей бiй, кожен український танк встиг зробити по три-чотири пострiли i в кожний радянський танк влучило по два-три бронебiйних снаряди. За хвилину вiд танкової роти "червоних" нiчого не залишилося. Танкiстiв, якi не встигли добiгти до гаю в низинi, знищили кулеметним вогнем. Сiмнадцять вогнищ траурним димом коптили синє осiннє небо. В українськi танки влучило щось з пiвдесятка снарядiв - танкiсти ворога теж знали свою справу, але через велику вiддаль, не змогли пробити їхню броню, тiльки ковзнули по бронеплитам.
Тепер залишалася танкова колона, яка просувалася лiворуч. Там напевно ж чули пострiли, а дим з пiдпалених шашок на висотi побачили вiдразу.
- "Бук-3", зайняти позицiю за танковою колоною противника. - Iльченко пам"ятав, що така сама танкова рота "червоних" рухається зараз паралельним маршрутом.
Радянськi танкiсти чули звуки близького бою i раптовiсть нападу виключається, вони будуть напоготовi. То яка повинна бути реакцiя радянського командира на такий трах-тара-рах у своєму майже тилу? Правильно, розвернути танки в бойовий порядок i пiти в атаку прямо через димову завiсу! А нашi танки повиннi їх зустрiти вогнем з мiсця, маскуючись димом вiд тридцятьчетвiрок, якi горiли димним полум"ям в низинi на березi висохлого потiчка. Але не вся рота! Маневр - душа танкового бою i старший лейтенант Iльченко досконало володiв мистецтвом маневру.
- "Бук-3", приготуватися вести вогонь з мiсця по гребеню висоти. "Бук-1, -2" в колону за мною, марш! - Палець у ротного вже був на тангентi i команда пiшла в ефiр без затримки.
Iльченко виводив свої перший i другий взвод на фланг атакуючого противника, а третiй повинен був зустрiти радянськi танки вогнем з мiсця, прикриваючись палаючими машинами ворога. Легко командувати, коли тебе розумiють з пiвслова. Рота дiяла, як один органiзм, i зараз старшого лейтенанта прямо розпирало вiд гордощiв за пiдготовлених ним танкiстiв. Глибоким маневром українськi танки виходили на фланг i тил атакуючих тридцятьчетвiрок, i видно було, що радянськi танкiсти не встигнуть перешикуватися, щоб вiдбити удар. Одна хвилина вирiшували успiх всього бою i ця хвилина була виграна українським командиром: його танки ударили першими. На повнiй швидкостi танки обiгнули висоту i вискочили на фланзi атакуючих тридцятьчетвiрок. Першi пострiли були майже в притул, а потiм ще й ще...
Гарматнi стволи радянських танкiв навiть не встигли повернутися в бiк нової загрози. Рота затисла їх, нiби клiщами, i за хвилину до чорних масних димiв палаючих танкiв додалися новi смолоскипи.
...Фонтани вогню, диму i пилу встають серед чорних силуетiв ворожих танкiв. Противник не встигає розiбратися, звiдки по ньому ведеться вогонь, частина радянських танкiв б"є вниз, туди, де палають такi ж тридцятьчетвiрки, частина починає розвертати башти в бiк атакуючої лiнiї українських танкiв, пробує зустрiти їх вогнем, але органiзований опiр обертається безладною стрiляниною. Хiба ж владуєш з нервами, коли тебе захоплено зненацька, коли в прицiлi твоєї гармати одна картинка калейдоскопiчно змiнюється iншою, i твої снаряди летять мимо, мимо, мимо...
- Не захоплюйся стрiльбою, Гриша. - Заспокоює свого навiдника Литовченко. Азарт переповнює все всерединi танку i сержант намагається стримати емоцiї i свої, i екiпажа. - Не захоплюйся, спокiйнiше...
Ага, спокiйнiше, думає Гриша Коломiєць, та я б вiшав на танкових стволах тих, хто не захоплюється азартом танкового бою. Навiдник своїми ведмежими лаписьками вчепився в пульт керування гармати, але рухи його точнi, попри весь азарт, що охопив i його, i всiх у танку, майже такi самi нiжнi, як з коханою дiвчиною на побаченнi. Кутовик прицiлу плавно пiдводиться знизу вгору вище четвертого катка.
- Я спокiйний, командир, все бачу, не турбуйся... - Снаряд входить точно в лiвий борт тридцятьчетвiрки, ззаду з корму, в моторний вiдсiк, i ворожий танк спалахує червоно-кривавим димним полум"ям.
- Гриша, лiво тридцять, он гад, башту розвернув, щас по нас вжарить! - Кричить заряджаючий. Вiн дослав новий унiтар в казенник i зараз припав до свого перископа, вдивляється в димний простiр.
- Зрозумiв, дорiжка! - Миттєво вiдгукується Гриценко, i танк iде рiвно, нiби по накатанiй трасi.
Раз, другий б"є танкова гармата, лiворуч також сяйнули вогненнi спалахи - сусiд допомагає. Ближня тридцятьчетвiрка зупинилася, окутана серпанком сiрого диму, вiдкидається великий трапецiєвидний люк башти i звiдти лiзуть танкiсти в чорних комбiнезонах. На останньому одяг палає, вiн кидається на землю i катається, намагаючись збити полум"я. Ще одна тридцятьчетвiрка отримує в борт та башту два бронебiйних снаряди i огортається мерехтливим димним полум"ям. Танки противника на гребенi висоти видно чудово, їх б"ють з двох сторiн, третiй взвод з низини, прикриваючись димом першої розгромленої колони, i перший та другий взводи ззаду злiва, обiйшовши їх з пiвнiчної сторони висоти. Ворожа рота не встигала розвернутися i перешикуватися в бойовий порядок, щоб вiдбити атаку роти Iльченка. Радянськi танки зупинялися i в їхнiх дiях проступала та непевнiсть, яка є передвiсником переляку i панiки.
Одна хвилина вирiшує все, i цiєю хвилиною танкiсти були зобов"язанi своєму командиру, який миттєво прийняв вiрне рiшення i ударив по противнику першим. Танковий грiм лунав недовго...
Доповiдь командиру батальйону була короткою i позбавленою всяких емоцiй, хоч в душi кожного танкiста все спiвало вiд радостi i гордостi за себе i свою, так добре зроблену роботу. Майор Слюсаренко подякував ротi i пiдтвердив попереднiй наказ - вести розвiдку сил противника i захопити з ходу переправу через прикордонну рiчку. Успiх танкiстiв Iльченка тiшив, звичайно, душу комбата, але головне було попереду. Коли "червонi" утримають плацдарм на нашому березi, клопоту буде немало. Тому мiст потрiбно захопити не гаючись, поки противник не оговтався вiд несподiваного розгрому свого авангарду...
...В повiтрi курява i дим палаючих радянських танкiв. Ранок ще не закiнчився, а небо вже починає розжарюватися спекою. Там, у вишинi жодної хмаринки, високо-високо кругами ходить якийсь самотнiй птах, здається, беркут вийшов на полювання. Але яке зараз полювання для природних хижакiв, коли царi природи, люди, почали полювати один на одного. Тому вистежити вiн може тiльки куди пiдуть переможцi.
З-за висоти, на бриючому вихопився лiтак, нiби з засади, пронiсся над полем бою збоку вiд колони. Розпiзнавальнi знаки - червонi зiрки на площинах i фюзеляжi! "Червоний"!
- Повiтря! - Залементували командири танкiв, якi стояли в люках. Заряджаючi розвертали ЗПУ, палили в бiлий свiт, як в копiєчку. Червонi траси великокалiберних куль проходили вже за хвостовим оперенням лiтака. А зенiтно-кулеметний взвод десь там, позаду. I летять траси мимо, мимо, мимо...
Лiтачок товстенький, як бочечка, i коротенький. I-16, винищувач. Коротун заклав вiраж, спiкiрував на колону, дав кiлька черг i, нiби злякавшись власної зухвалостi, хвацька розвернувся i зник за тiєю ж висотою, з-за якої i вискочив на колону. Неприцiльна стрiльба лiтака не принесла втрат. I чого прилетiв? Пронiсся, як очманiлий, стрельнув, а потiм дав драла. Це перша для танкiстiв Iльченка реальна атака з повiтря, i вона виявилася не такою страшною, як бувало на навчаннях. Оцей обстрiл справжнiми кулеметами - дитячi iграшки в порiвняннi з учбовими баталiями. Але все ще попереду, напевно...
А беркут все ще кружляє, змiщуючись поступово на пiвденний захiд.
Командир роти сприйняв цей перший налiт, як попередження. Викликав командирiв приданих його ротi мiнометного i зенiтного взводiв, наказав зайняти мiсце в колонi. Їхнє щастя, що це виявився самотнiй лiтак, розвiдник, напевно, а не група штурмовикiв. А то б не вiдбулися легким переляком.
- "Бук", я - "дев"ятий", посилити спостереження за повiтрям. - Старший лейтенант оглянувся на свої танки. Заряджаючi зайняли мiсця за зенiтними установками, стволи великокалiберних кулеметiв дивляться на всi боки, готовi вдарити вогнем по повiтрянiй цiлi. Пiдходячись i займають мiсця бронетранспортери з мiнометами i зчетвереними кулеметними установками. - Дозори один i два - вперед!
Отже, його рота розгромила у зустрiчному бою двi танкової роти "червоних". I ця перемога тривожила старшого лейтенанта. Це тiльки у романах герой не має сумнiвiв i вагань. А в життi навiть переможцiв судять. Бо вiйна на цiй сутичцi не закiнчується, i як це вiдзначиться в подальшому, командир повинен передбачити все заздалегiдь. Не могли цi двi танковi роти дiяти самi по собi. Напевне ж, це був авангард тiєї танкової бригади "червоних", про яку повiдомлялося в наказi. А, отже, головнi сили йдуть за ними i зустрiч вiдбудеться ось-ось. Що для них якась там танкова рота! То чи правильно вiн зробив, вдаривши по авангарду? Можливо, розумнiше було б пропустити його, повiдомивши про це командування батальйону? Думки не давали спокою Iльченку i вимагали вiдповiдi.
Що ж, його рiшення розгромити противника було правильним. Бiй з авангардом, так або iнакше, був неминучим. Розвiдувальний загiн якраз вийшов на вiдкриту дiлянку мiсцевостi i, коли б ворог помiтив його першим, потрапив би пiд нищiвний удар з двох сторiн. "Червонi" запросто поставили б його танки та бронетранспортери у двi вогнi i розтрощили б, як горiх кувалдою. Все-таки двi роти по пiвтора десятка тридцятьчетвiрок проти десяти його танкiв. Можливо, десяток-пiвтора танкiв ми б списали, але й самi загинули б. Тому рiшення атакувати було правильним. Але тепер його загiн виявлений противником i ворог чекатиме на його танки. Та й розвiдник, цей "iшачок", що ошалiло пронiсся, теж доповiсть про появу противника. I тому посилити пильнiсть, зустрiч з головними силами танкової бригади "червоних" неминуча...
Однак моторизованi розвiдгрупи пройшли майже до самої рiчки, а назустрiч чомусь нiхто не поспiшав...
...Обличчя сержанта з батальйонної розвiдки було забризкане грязюкою, то ж Iльченко не вiдразу пiзнав командира моторизованої розвiдгрупи. I з перших його слiв зрозумiв, що в "червоних" щось негаразд, i обстановка зараз складається на його користь, але дiяти потрiбно швидко.
- Дозвольте карту, товаришу старший лейтенант? - Втомлено попросив розвiдник. - Обстановка така. "Червонi" навели мости через Павлiвку. Ось тут - низьководний, вантажопiдйомнiстю до ста-ста двадцяти тонн, а тут - наплавний, шiстдесятитонний. Отже, переправу приготували для важких танкiв. Але на протилежному березi спостереженням нiчого не виявили. Мої хлопцi зараз спостерiгають з цього берега, але коли накажете, переправимося на пiвнiчний берег, i все там обнишпоримо...
- Не потрiбно, сержанте. Якi вогневi засоби виявленi? Протитанкова оборона переправ? ППО?
- Низьководний мiст охороняють двi батареї МЗА. На пiвнiчному дерезi i на пiвденному. Гармати розташованi вiдкрито, обладнати окопи неможливо через болотисту мiсцевiсть. Взвод пiхоти обладнує позицiї на нашому березi за двiстi метрiв вiд мосту на цiй висотцi. Ось тут, в засадi встановленi двi батареї ПТА , одна - чотири сорокап"ятимiлiметровi гармати, друга - чотири ПТП калiбром п"ятдесят сiм мiлiметрiв. - Сержант показував тупим кiнцем олiвця на картi Iльченка, де саме знаходяться виявленi зенiтки та протитанковi гармати. - Мiнно-вибухових загороджень не виявлено. Понтонний мiст охороняє вiддiлення пiхоти i двi зчетверенi зенiтнi установки на автомобiлях. I ще. Зустрiли мiсцевих "партизанiв"...
Сержант кивнув за спину. Чоловiк в камуфляжi, який тримався позаду, вiдразу ж ступив вперед.
- Привiт, старшой... - Iльченко вдивися i впiзнав у зарослому густою щетиною чолов"язi знайомого по недавнiх навчаннях, командира загону самооборони. - Ось воно як зустрiтися знову довелося...
Командир "партизанiв" повiдомив, що годину назад з боку державного кордону чувся гул танкової колони, i по звуку, йшло не менше сотнi танкiв, але чомусь раптом вiн припинився, як припинився i всякий рух через наведенi противником мости. I час вiд часу звiдти долинають слабкi вибухи.
- ...переправили десятка два бронеавтомобiлiв, i все. - Доповiв командир "партизанiв". - А потiм нiби дорогу десь там, у тилу "червоних", перекрили.
- Добре, розберемося. Як з мiнно-вибуховими загородженнями? "Червонi" зняли вашi мiни? Чи вже ми на них наразимося? Май на увазi, коли вони нам вломили без попередження, мусимо здачi дати...
- Ти знаєш, вони не стали морочитися зi зняттям наших мiн. Закотили на вiзках пiдривнi заряди i шарахнули. Тим бiльше, мiсцевiсть тут болотиста, особливо ми не мiнували нi дороги, нi обочини в цьому районi. А через кордон так взагалi артилерiєю проходи розчищали. Мої розвiдники нарахували вiсiм проходiв у мiнованiй смузi на цiй дiлянцi, шириною до ста метрiв кожен. Ми пробували вiдновити мiннi поля з допомогою дистанцiйного мiнування, але комендант дiлянки вiдповiв, що зараз немає змоги це зробити. Радив трошки почекати, а натомiсть вести розвiдку. Але в Павлiвку "визволителi" не потикалися. Мабуть, вже мали досвiд, i нiчого особливого нам дiзнатися не вдалося. Мости "червонi" навели швидко i вправно, як на навчаннях. Та й то, хто їм заважав! З ночi на наш берег переправляли на поромах танки i бронемашини, всього до двадцяти одиниць бронетехнiки та з десяток вантажних автомобiлiв, розвiдувальнi загони, вочевидь, в тил нам висилали. Мiннi поля всю нiч хлопали, отож дорога їм тепер куди хочеш вiдкрита. I за чотири години вони далеко пiти могли. - I винувато розвiв руками, нiби це була його вина.
"Добре, подивимося, якi тут рогачi i до якої пiчки приставленi..." - подумав про себе Iльченко, цим мимоволi повторивши улюблену приказку командира бригади.
Старший лейтенант заскочив на броню танка, опустився в башту. Поклацав тумблерами радiостанцiї, викликаючи командира батальйону. Стисло доповiв обстановку. Комбат у свою чергу повiдомив, що повiтряна розвiдка бригади виявила танкову колону противника, яка висувалася вiд державного кордону до наведеної через Павлiвку переправи. Прямо перед нею ракетнi установки встановили дистанцiйне мiнне поле i бiльше сотнi танкiв зупинилися прямо на дорозi, не в змозi зрушити з мiсця. "Ось i розгадка, чому ми не зустрiли головних сил цiєї танкової бригади!" - промайнула думка. Ще комбат повiдомив, що в повiтрi активно дiє радянська авiацiя, по батальйону вже двiчi завдавали ударiв штурмовики, пошкодженi два танки i вбито осколками бомб четверо бiйцiв з мотопiхотної роти i саперного взводу. Це Iльченко знав i сам - спостерiгачi вчасно повiдомляли про лiтаки, якi йшли з боку противника. Наостанку комбат пiдтвердив попереднiй наказ захопити переправу. Батальйон пiдiйде до Павлiвки через сорок-п"ятдесят хвилин.
Отже, його ротi належить взяти переправу. Непросте завдання. На щастя, нiчого вигадувати не доводилося. Ще весною саме на цiй мiсцевостi проводилися навчання, а офiцери бригади проводили польовi виходи i тактичнi лiтучки. Розроблялися всi можливi варiанти дiй. I ось вони знадобилися. Комбат не пiдганяв, не вимагав захопити переправу негайно. Iльченко доповiв йому обстановку i майор Слюсаренко розумiв, що знайти правильне рiшення не просто. А обстановка вимагала знайти рiшення швидко. Швидко, але не поспiхом. Потрiбно було самому на мiсцевостi прикинути варiанти дiй.
- За мною! - Iльченко з сержантом-розвiдником, командирами своїх i приданих взводiв швидким кроком направився до гребеня висоти. За пологим двокiлометровим схилом знаходилася переправа.
Вони ретельно вивчали мiсцевiсть в бiноклi. Для атаки переправи, думав кожен про себе, гiршої мiсцини не придумаєш. Рiчка Павлiвка була так собi, з берега на берег дитина перескочить. Але береги... Заболоченi береги позбавляли наступаючих всякої можливостi маневру. Тiльки про дорозi, ширина метрiв п"ятдесят у кращому разi. Навiть одна протитанкова гармата зупинить роту танкiв, а два кулемети в окопах не дадуть i пiхотi обiйти опорний пункт. Iльченка захопила така тактична обстановка. Бо вiн був справжнiм вiйськовиком, з того самого ранку, як одягнув форму вихованця вiйськового лiцею. I вимогливiсть до себе, сувора оцiнка кожного свого вчинку, допомагала швидко йти по службових сходинках вiйськової кар"єри.
Вiн вдивлявся в мiсцевiсть, яка лежала перед ним, зрiдка вiдриваючись, щоб уточнити по картi свої задумки, прикидав, як будуть дiяти "червонi", вивчав розташування їхнiх гармат i кулеметiв, прокручував майбутнiй бiй у головi. "Вперед iти розгорнутою бойовою лiнiєю неможливо, протитанковi гармати розташованi в глибинi болотної смуги i танки хоч-не-хоч, а доведеться згортати в колону. I прямою наводкою протитанкiстiв не вiзьмеш. Невеличкий увал прикриває їх вiд вогню прямої наводки. Вони будуть просто сидiти i чекати, коли танки вийдуть з-за схилу i врiжуть з короткої дистанцiї прямо в борт. I зенiтки, як з цього, так i з того берега їм допоможуть. Бронебiйнi снаряди в боєкомплектi у них безумовно є. Отже..." Вiн нiби наяву побачив, як йдуть в атаку його танки i потрапляють пiд снаряди п"ятдесятисемимiлiметрових гармат, якi будуть бити зi ста метрiв, з дистанцiї, з якої не промахуються i новачки. Як будуть ламати бортову броню снаряди i вискакуватимуть пiд кулеметний вогонь танкiсти, падатимуть i не вставатимуть. А в цей час зенiтнi автомати "червоних" будуть бити по транспортних гелiкоптерах, якi йтимуть на переправу з штурмовими взводами аеромобiльної пiхоти...
Командири взводiв лежали на самому гребенi схилу, щоб не помiтили з берега, вивчали в бiноклi розташування вогневих точок противника. Протитанковi батареї за горбом можна було тiльки вгадати, але сержант-розвiдник точно нанiс на карту розташування кожної гармати. Не даремно вiн i його бiйцi прасували животами болотну грязюку на березi цiєї рiчки. Зате всi вогневi засоби "червоних", як на долонi!
Рiшення прийшло само собою. Старший лейтенант аж усмiхнувся, таке воно було просте.
- Увага. Слухай бойовий наказ! - Вiн згорнув планшет. - Литовченко. Твоєму взводу разом з обома розвiдувальними групами атакувати i захопити понтонну переправу. Утримувати її до висадки десантно-штурмового взводу. Разом з десантниками зайняти оборону на пiвнiчному березi i утримувати її до пiдходу головних сил батальйону. Виконуй! Зенiтно-кулеметний взвод. Прикривати атаку роти вiд удару з повiтря. Пiсля захоплення переправи перейти на пiвнiчний берег i зайняти позицiї на висотцi в готовностi прикрити висадку тактичного десанту. Мiнометному взводу подавити протитанковi батареї перед переправою. Третьому танковому взводу вогнем з мiсця не дати вести прицiльну стрiльбу зенiтнiй батареї на пiвнiчному березi по нашим танкам i гелiкоптерам, що висаджуватимуть десант. Розгортаєтеся праворуч вiд дороги нижче по схилу сто метрiв. Перший взвод в колонi атакує переправу. Приготуватися вести вогонь по правому борту. Вогнем з ходу знищити зенiтну батарею на пiвденному березi i кулемети, якi прикривають батареї ПТА. Мiй танк - головний. Заступник - штатний i командир третього взводу. Сигнали для десанту: ракети зеленого i червоного вогню в бiк противника пiд кутом 45 градусiв. Атака через, - Iльченко кинув погляд на годинника, - чотири хвилини. Все. Приступити до виконання!
- Ризиковий ти хлопець, Iгоре! - Засмiявся Степан Горобець, сповзаючи на п"ятiй точцi вниз з гребеню висоти. - I цим ти менi подобаєшся!
Iльченко стояв на танку, оглянувся на свої танки, дивився, як розбiгаються до своїх пiдроздiлiв командири. Витягнувши з-за халяви сигнальнi прапорцi, вiн коротко змахнув ними: "Слухай мою команду! Увага!". Вухо вловлює далекий пульсуючий гул - йдуть гелiкоптери з десантом. Погляд на годинник - за двадцять хвилин дванадцята, час коли йому потрiбно захопити переправу. Часу в обрiз, але вiн встигає!
Червоний прапорець робить коло i чiткий змах праворуч: "Заводь! Другому взводу -вперед!" Заревiли дизелi могутнiм хором i рушили до понтонної переправи три танки другого взводу разом з БРДМами розвiдникiв. Бронетранспортери з мiнометами за ними слiдом, але недалеко. Не доходячи до гребеню гряди, самохiднi мiномети розверталися в бойовий порядок, розверталися кормою в бiк противника, гiдравлiчнi приводи опускали на ґрунт 120-мiлiметровi мiномети. Стволи мiнометних труб опускалися i в казенник мiномета досилалися потужнi 120-мiлiметровi мiни. Командири розрахункiв застигли поряд з пiднятими вгору червоними прапорцями - мiномети готовi до бою i чекають тiльки команди на пострiл. I в люках танкiв, якi за командирською машиною вишикувалися, командири салютують бiлими прапорцями: "Готовий! Готовий! Готовий..." Старший лейтенант в командирський люк опускається, прапорець в його руцi робить рiзкий круг над головою i чiтко опускається вперед: "Рота, за мною! Роби, як я!"
Коли командирський танк вискочив на гребiнь, Iльченко побачив, стоячи в люковi, замаскованi окопи з кулеметами, зенiтнi автоматичнi гармати, якi стояли вiдкрито на невисоких горбках - їхнi стволи поспiшно опускалися вниз i розверталися в бiк танкової колони, яка з"явилася раптом на гребенi мiж висотками, та двi колiї мосту, якi пролягли низько над повiльною водою рiчки. Змахнув прапорцями ще раз, i опустився вниз, захлопуючи над головою кришку люка. В просвiтленiй оптицi командирського приладу спостереження замаскованi кулемети здавалися просто зеленими купинами. Танк перевалив гребiнь i стрiмко наближався до переправи, а "червонi" все ще мовчали. Обслуга протитанкових гармат, без сумнiву, вже давно застигла за щитами, готова вдарити в борти атакуючих танкiв.
- "Бук-1, 3", ОФ-12, вогонь! - Скомандував Iльченко танкам роти. Дзвiнко ляснули пострiли танкових гармат. Пора вступити в справу i мiнометникам. - "Акацiя", вогонь!
В командирський прилад чiтко видно знайомий силует зенiтного автомата, ствол якого вже розвернувся в бiк атакуючих танкiв i вже нiколи подавати цiлевказiвку навiднику. Палець - на кнопцi системи управлiння вогнем, тривожно спалахує червона лампочка, i гарматний ствол стрiмко повертає на цiль.
Танк iде рiвно, без ривкiв, механiк-водiй свою справу знає добре, вiн найкращий водiй роти. Раз, другий б"є гармата, масивний казенник летить мимо лiвого плеча Iльченка, викидає назовнi стрiляний пiддон, який приймає в себе коробка гiльзозбирача. Разом з гарматою командирського танка дружно вдарили гармати iнших машин, а десь вдалинi громом вiдгукнулися гармати другого взводу. Заряджаючий кидає новий снаряд на досилач i сталева змiя пробiйника плавно заштовхує його в казенник. Масивний затвор закриває канал гарматного ствола i казенник, скоряючись гiроскопам стабiлiзатора, йде вниз.
Праворуч i попереду порскають вгору чорно-сiрi конуси пiднятої вибухами землi. Мiнометний взвод вiдкрив вогонь по протитанковим гарматам, якi готувалися вдарити в борти атакуючих танкiв. Не вигорiло! Потужнi 120-мiлiметровi мiни вибухають серед гармат, окопiв i зеленi купини розколюються. Летять вгору якiсь шматки, спалахує вогонь i пiднiмається над позицiєю стовп диму.
Третiй танковий взвод вже розгорнувся на схилi висоти, частим огнем б"є по позицiям зенiтних автоматiв на тому березi рiчки. Противник вiдповiдає, спочатку з чотирьох стволiв, потiм з трьох, двох... Червонi траси бронебiйних снарядiв летять через рiчку, здiймають пiщаний прах вгору, черкають по бронi танкiв. Але й для танкiстiв успiх у двобої з зенiтниками не дається без втрат. Один з танкiв вiдстає вiд рiвної атакуючої лiнiйки, зупиняється, огорнутий мерехтливим димним полум"ям. Вiдкидаються кришки люкiв, з них вискакують танкiсти, падають на землю, ховаються за бронею вiд кулеметного вогню.
- Командир, праворуч сорок, кулемет в окопi! - Доповiдає заряджаючий. Йому не потрiбно замовляти заздалегiдь артилерiйське меню. Вiн сам знає, що потрiбно зараз, i казенник ковтає черговий патрон. Затвор рублячим ударом гiльйотини закриває його в каналi ствола.
- Бачу! - Навiдник знайшов червоний пульсуючий вогник станкового кулемета, пiдводить кутовик прицiлу трошки нижче пiщаного бруствера i натискує кнопку на пультi гармати. - Пострiл!
Гармата рiзко смикається назад, а над окопом здiймається фонтан вибуху i вогник зникає. А командирський танк вже проходить мiсце протитанкової батареї. Окопи знiвеченi вибухами потужних мiн, гармати лежать перекинутi, стволи, станини покрученi, погнутi, лiниво догорає маскування брустверiв i на чорному попелi спаленої трави чiтко видiляються вигорiлi гiмнастерки загиблих артилеристiв.
Командирський танк вже пiдiйшов до мосту i тепер йому залишалося тiльки одне - йти вперед.
- Механiк, оберти! Оберти! Тримай швидкiсть! - Вiн подав перед атакою сигнал: "Роби, як я!", за ним йдуть iншi танки роти i коли його зараз пiдiб"ють, рота застрягне на цьому березi. - Вперед!
Нарощуючи швидкiсть танк, з бiлою цифрою "49" на сигнальному лiхтарi башти влетiв на колiйнi мiстки переправи. Гармата його мовчала, лише спарений кулемет бив безперестанно по метушливих тiнях, якi з"являлися в димному просторi на правому березi рiчки. Коротко прогримiв настил, танк ввiрвався на позицiї зенiтної батареї "червоних" i з ходу налетiв на гармату, яка стояла крайньою на висотцi за мостом. Гусеницi проїхалися по передньому вiзку, вдавлюючи в пiсок лафет зенiтки. Збоку розвертав ствол ще один автомат, зенiтники поспiхом крутили механiзми, розвертаючи гармату в бiк танка, але той опинився поруч ранiше, нiж вони встигли це зробити, i гарматний розрахунок, побачивши поряд танк, кинувся бiгти. Броньована машина вдарила зенiтку лобом, перекидаючи її разом з круглою платформою. Розвернулася, скреготнувши по металу гармати, вдавила у пiсок довгий тонкий ствол, i взяла напрямок на протилежний схил висоти, де, накритi маскувальною сiткою, скупчилися машини мостового пiдроздiлу. Розбили їх одну за одною, кожен раз даючи заднiй хiд. Потiм танк повернув, виходячи на дорогу, що вела через селище.
- Механiк, стiй! - Iльченко вiдкинув кришку люка, висунувся по пояс, зсунув шоломофон, вслухаючись в довкiлля. Так i є! Гелiкоптери з десантом вже проходять над рiчкою. Шiсть машин - транспортнi С-41 i чотири гелiкоптера вогневої пiдтримки з пiдвiшеними на пiлонах блоками ракет та контейнерами з гарматами i великокалiберними кулеметами. Якби по нам не врiзали! Старший лейтенант дiстав сигнальний пiстолет, заздалегiдь споряджений потрiбними патронами i натиснув спуск. Трiснув дуплетом пострiл i над висотою бiля узбiччя дороги заiскрилися зелена i червона зiрочки. У вiдповiдь з головного гелiкоптера також стрельнули в той же бiк: "Мовляв, зрозумiли - ви свої i стрiляти не будемо..." - Вперед!
Кришка люка знову захлопнулася над головою i вiдрiзала всi звуки зовнiшнього свiту. Весь свiт тепер обмежений окулярами ТКН. Танк Iльченка виходить на гребiнь висоти на правому березi Павлiвки, за ним слiдом танки першого взводу. Тепер основна задача прикрити висадку десанту з гелiкоптерiв, дати десантникам час зайняти оборону на цьому березi рiчки. На сто метрiв в обидва боки вiд дороги будинки Павлiвки були розбитi артилерiєю "червоних". Видно, уроки, що їх отримали "визволителi" за попереднi два-три днi наступу, були засвоєнi, i тепер "червонi" не бажали нiяких несподiванок з боку мiсцевого населення. Тобто, мiсцевої самооборони. А що вона жива, свiдчив густий кулеметний обстрiл, який почався з атакою танкiв. Командир "партизанiв" зв"язався зi своїми бiйцями, якi лишилися в селищi, i вони пiдтримали атаку роти кулеметним вогнем в спину захисникам правого берега. А на додачу ще вдарили з гелiкоптерiв кулемети десантникiв, якi були встановленi в проймах дверей. Гвинтокрилi машини з"явилися для червоноармiйцiв несподiвано. Гелiкоптери вогневої пiдтримки вдарили ракетами - нiби випустили свої чорнi димнi щупальця лiтаючi спрути - а потiм густо обробили мiсце висадки з пiдвiсних гармат та кулеметiв. Негайно за вогневим ударом заходили на висоту транспортнi машини. Зараз для десанту головне - ошелешити противника раптовiстю i рiшучiстю, щоб вiдразу зрозумiли - опiр даремний. Гелiкоптери зависали над висотою i з дверних пройм обох бортiв за секунди висаджувалися десантники. Вони зiстрибували на землю i розбiгалися навсiбiч, залягали i вели вогонь по червоноармiйцям, якi тiкали в панiцi. Кулеметнi черги та дрiбний перестук штурмових карабiнiв десантникiв i рiдкий вогонь противника у вiдповiдь. Невже буде бiй? Але стрiлянина вже стихала, не розгорiвшись. До такого повороту радянськi бiйцi не були готовi i трупи тих червоноармiйцiв, якi не здогадалися вчасно пiдняти руки в гору, густо встелили висотку...
А високо вгорi ходили парами нашi винищувачi, прикриваючи гелiкоптери вiд можливого удару "якiв" або "лагiв", та виглядаючи появу ворожих штурмовикiв - танковi колони для них ласий шматок...
...Бiй закiнчився через пiвгодини. Зважившись на атаку, Iльченко потерпав, що без пiхоти захопити i втримати переправу та плацдарм не може, однак десантно-штурмова рота висадилася вчасно, та й бiйцi мiсцевої самооборони - "партизани" - з успiхом замiнили пiхоту, без якої танки - паличка без нуля. Скориставшись атакою танкiв, бiйцi загону самооборони ударили по червоноармiйцям з тилу i вибили їх з окопiв, а потiм разом з десантниками зачистили лiвий берег. Втекти ж далеко по заболоченiй мiсцевостi було важко, i тi "визволителi", якi не захотiли пiдняти руки вгору, без зайвих слiв отримували кулю. "Партизани" i десантники зганяли полонених в юрбу i тепер беззбройнi i переляканi червоноармiйцi сидiли пiд прицiлом двох кулеметiв, очiкуючи на свою подальшу долю.
Чотири танки роти вийшли на околицю Павлiвки i за пiвкiлометра вiд неї були зупиненi вогнем батареї протитанкових гармат-сорокап"яток з висоти на лiнiї державного кордону. Бронебiйнi болванки чиркали по землi, пiднiмаючи вгору земляний прах, i танки вiдповiли вогнем з мiсця. Спочатку командир роти зопалу вирiшив, що його танки нарвалися на вогонь радянських тридцятьчетвiрок, якi ось-ось мали пiдiйти, але швидко визначив, що вогонь ведуть протитанкiсти з сорокап"ятимiлiметрових гармат. Просуватися далi не було рацiї, i Iльченко наказав першому взводу припинити атаку, вiдiйти в укриття i зайняти оборону. А сам повернувся до захопленої його танкiстами та десантом переправи.
На лiвому березi стояли три танки третього взводу, двi ремонтнi лiтучки ПТРМ i вантажiвка з боєприпасами. А через мiст на повнiй швидкостi проходили танки другого батальйону i бронетранспортери мотопiхотної роти. I Iльченко зiтхнув з полегшенням - без пiхоти танки все одно, що паличка без нулика, а з пiхотою вони стають тим козирним джокером, який криє будь-яку карту противника. Тепер лиш потрiбно зiбрати всю роту в кулак, а у нього третiй взвод понiс втрати пiд час атаки переправи - один з танкiв пiдбили гранатами пiхотинцi та один пошкодили зенiтники. Та ще невiдомо, що з другим взводом, Литовченко десь у дiдька на рогах - застряг на понтоннiй переправi i невiдомо, коли повернеться...
Iльченко зупинив танк бiля мосту. На правий берег йшли бронетранспортери, i перебратися на той бiк можна було тiльки по штурмовому мiстку, що був закрiплений обабiч колiйних прольотiв. З зусиллям старший лейтенант вiдкрив кришку люка, вибрався з танка i сiв на траву. Вiд чистого свiжого повiтря аж в головi паморочилося, вiн дихав повними грудьми i не мiг надихатися, так йому було хороше.
Десь за спиною продовжували частим перестуком бити танковi гармати. В синьому небi пройшли низько одна за одною двi ланки штурмовикiв, а у холоднiй вишинi ходили, ледь видимi з землi, бiлi хрестики наших винищувачiв. Потiм почулися вибухи бомб i ракет та часте стрекотiння авiацiйних гармат.
Ротний пiдвiвся i, тримаючись за натягнутий тонкий трос, пiшов на лiвий берег. Бiля пiдбитого танка його зустрiв зампотєх батальйону. Капiтан був без кепi, в замасленому комбiнезонi, разом з командиром третього взводу сержантом Горобцем вони оглядали пiдбитий танк. У сержанта було чорне вiд кiптяви обличчя, лiвi рукава комбiнезону та куртки були обрiзанi, а вище лiктя рука обмотана бинтами.
- Втрати? - По радiо Горобець доповiв, що крiм командирського танка, утримав пошкодження i "п"ятдесят восьмий" танк його взводу. I троє танкiстiв були пораненi кулеметним вогнем i осколками.
- Пошкодженi два танки. Потребують середнього ремонту. Один важкопоранений i двоє легко. Їх вже вiдправили санiтарною "таблеткою" в санбат бригади. - Доповiв сержант.
- А ти як? - Iльченко кивнув на забинтовану руку.
- А! - Зневажливо махнув рукою сержант. - Наскрiзне. Менi завжди на такi таланить...
- Що з танками? - Звернувся Iльченко до батальйонного iнженера.
- З його танком, - капiтан кивнув на сержанта, - так, дрiбницi. Розбита гусениця i зовнiшнi баки. За пiвгодини буде в строю. А з "п"ятдесят восьмим" довше провозитися доведеться. Розбитий лiнивець i кривошип. Години на двi роботи...
- Добре. Двi години це небагато. - Кивнув капiтан. I до сержанта. - Бери танк i займай оборону ось тут. - Ротний розкрив планшетку, показав на картi. - Боєзапас поповнений?
- Так точно! Закiнчуємо з моїм танком. - Ствердно вiдповiв командир третього взводу.
Iльченко дивився, як останнi бронетранспортери минають мiст.
- Тодi на танк i приєднуйся до мене. - Так само по штурмовому мiстку перейшов на правий берег.
Почекав, поки переправиться машина Горобця i через пару хвилин два танки рушили на пiвнiч...
...Командир батальйону вже чекав Iльченка на позицiї першого взводу.
- Ти чого такий сумний? - Поцiкавився Слюсаренко, коли ротний закiнчив свою доповiдь. - Все ж нормально. Переправу твоя рота захопила, втрати мiнiмальнi, люди хоч i пораненi, але живi...
День, який почався так добре, продовжував залишатися вкрай тривожним. I з самого початку Iльченко вiдчував на собi тягар тiєї особливої вiдповiдальностi, вiд якої людина втомлюється значно бiльше, нiж вiд найважчої безсонної роботи. Ось це вiн i висловив командиру свого батальйону.
- Все так, але ти ж, мабуть, розраховуєш на повну роту, а в мене тiльки половина. - Зiтхнув старший лейтенант. Вiн прислухався до артилерiйської канонади за спиною. Позаду, на пiвднi била артилерiя, а попереду, на пiвночi, вже на чужiй територiї, вибухали важкi снаряди. А от на сходi стояла мертва тиша. I вона була значно небезпечнiша, нiж той гул бою, який гримiв i вовтузився на пiвночi. - Два танки поки що в ремонтi, а другий взвод взагалi дiдько знає де. Нiяк зв"язатися з ним не можу. Тому й радiти менi поки що немає з чого.
- За чверть години твiй взвод буде тут. - Заспокоїв майор. - Третiй батальйон переправляється по понтонному мосту i тепер вони будуть його обороняти. Але ми тут в оборонi ненадовго. Бригада отримала наказ нанести контрудар у фланг противнику. "Червонi" на Путивль цiлий танковий, чи то пак, механiзований корпус кинули. От ми їм в дамо в лiвий бiк. Як там у боксi кажуть, крюк справа у корпус?
Он як! Ну що ж, чогось подiбного Iльченко чекав. Але танкова бригада "червоних"... Що з нею?
- Та так. - Кивнув головою Iльченко. Повiдомлення комбата, що другий взвод незабаром буде тут неабияк пiднесло настрiй. - То ми переходимо у ближнiй бiй? Коли користуватися боксерською термiнологiєю? Але що там з тiєю танковою бригадою, проти якої ми зараз воюємо?
- А вони поки що, по повiдомленням повiтряної розвiдки, нiяк не можуть з мiнного поля вибратися. - Всмiхнувся Слюсаренко. - По них штурмовики щойно вiдпрацювали, пiлоти авiанавiднику передали, що стоять цi бiдолахи на мiсцi, як пришпиленi, i зрушити нiяк не можуть!
Майор замовкає, розкриває планшетку i розглядає карту.
- Вони нас взагалi не чекають. "Червонi" вважають, що наших танкiв тут немає. - Iльченко мовчить i комбат продовжує. - Отже, коли стрiмко атакувати, то можна викликати панiку, а це вже передумова нашого успiху. Атакуємо одночасно з двох напрямкiв. Щоб зберегти раптовiсть комбриг вирiшив вiдмовитися вiд артпiдготовки. Артилерiя буде наступати в бойових порядках i знищувати цiлi вже в ходi їх появи.
- А не зустрiнуть нас протитанковi гармати? - З сумнiвом промовив старший лейтенант. - Коли пройшли переправу, перший взвод напоровся на протитанкову батарею прямо на кордонi. Ось тут...
Iльченко показав на картi де саме притаїлася та капосна протитанкова батарея.
- Ризикнемо, Iгоре! - Майор хлопнув Iльченка по спинi. - Посадимо на танки мiсцевих "партизанiв" провiдниками, вони тут все знають. То ж нехай вказують дорогу.
Iльченко нiчого не вiдповiв. Пiсля збудження, викликаного боєм, прийшла зосередженiсть.
- Ну, бувай! - Потис комбат руку Iгорю, скочив на свiй бронетранспортер i, хвацько розвернувшись та весело стрiляючи димом з вихлопних труб, пласка броньована машина зникла за висотою...
...Танк Литовченка йшов слiдом за дозорною машиною розвiдгрупи, яка курiла пилюкою за чверть кiлометра попереду, а за ним iншi машини взводу. Задача була непроста: атакою з ходу захопити понтонну переправу "червоних" i забезпечити висадку десантно-штурмового взводу з гелiкоптерiв на протилежному березi, захопити i утримувати плацдарм. По даним розвiдки сил у "червоних" на цiй переправi мало, вони зосередженi на мостовiй переправi, але ж розвiдка не все могла там виявити... "Отож, думай, командире, думай!" - наказував сам собi Федiр, проробляючи рiзнi варiанти атаки...
Попереду зупинився i розвернувся поперек дороги БРДМ розвiдникiв. Отже, за пагорбами, якi височiли перед взводом, спуск до рiчки i понтонна переправа. Ще пiд час попереднiх навчань в цьому районi сержант знав, що рiчка Павлiвка так собi, з берега на берег перестрибнути можна, але береги її грузькi i ходу з дороги в боки не буде. Тому досить "червоним" поставити в засаду одну-єдину протитанкову гармату, або посадити пару-тройку бiйцiв з мiцними нервами i протитанковими гранатами, i дорога буде закупорена надовго. Два станкача, навiть з того берега, не дадуть так просто вiдтягти пiдбитий танк i возитися тодi доведеться до самого вечора. I тодi, без пiдтримки танкiв, будуть розстрiлянi прямо в повiтрi гелiкоптери з десантниками, для цього вистачить i тих двох зчетверених установок, що прикривають понтонну переправу вiд атак з повiтря. Ось це його i непокоїло. "Вiдволiкти б їх!" - подумалося сержанту. Але як? Часу на обхiд переправи не було. Там, за пагорбами, вже почули гул танкiв i, напевно ж, вжили заходiв...
- Слухай наказ, сержанте, - Литовченко глянув на командира розвiдникiв, - твої двi машини виходять на ось цi висотки обабiч дороги i звiдти вiдкриваєте вогонь по узбiччям дороги, раптом там засада яка притаїлася, потiм переносите вогонь i б"єте по переправi. Одна машина обробляє майданчик перед мостом, друга - на протилежному березi. Щоб жодної собаки на мосту не було, коли мої танки атакують переправу. А мої танкiсти займуться кулеметними установками на тому березi. Все! Вперед!
Маленька колона iшла на скорочених дистанцiях, БРДМи вискочили на висотки праворуч i лiворуч дороги i вiдкрили вогонь одночасно з появою на гребенi мiж пагорбами танкiв. Димнi траси куль було добре видно в прозорому повiтрi, кулеметнi черги здiймали куряву вздовж обочин дороги, сiкли траву i кущi там, де могли б таїтися в засадi винищувачi танкiв. I той, хто хотiв вцiлiти, мав втискуватися в пiщанi стiнки окопчика - спроба висунутися з окопу скiнчилася б для смiливця влучанням великокалiберної кулi в голову.
Танки тим часом йшли на великiй швидкостi до понтонної переправи. Головна машина з ходу влетiла на понтони i тi просiли пiд тридцятьма з лишком тоннами бронi - тiльки хвилi пiшли по поверхнi води. Але мiст був коротким - секунда-друга i танк Литовченка був на правому березi i бив з кулемета по пiхотинцям, якi так i не встигли зайняти окопчики на невисокому пагорбi, де, замаскованi гiллям, стояли двi полуторки з кулеметними установками в кузовi. Звичайно, нiкого бiля тих зчетверених "максимiв" не було, i зараз обслуга метушливо намагалася зайняти свої мiсця бiля установок.
- Бачу. - Спокiйно вiдповiв Коломiєць. Спарений з гарматою кулемет б"є довгими чергами i червоноармiйцi повисають на бортах, хтось падає на землю, хтось в кузовi полуторки.
Танк Дмитра Адаменка iде слiдом за командирським, його кулемет знищує другу кулеметну установку. А з пiвдня хвилями накочується пульсуючий гул - йдуть гелiкоптери з десантом. Спочатку над переправою проходить пара вогневої пiдтримки, у кожної машини два блоки осколкових ракет та два гарматно-кулеметнi контейнери на пiлонах, але роботи для них немає i машини стають в круг, прикриваючи висадку десантного взводу з двох транспортних гелiкоптерiв. За лiченi секунди десантники вже на землi, розбiгаються в курних вихорах, пiднятих гвинтами гелiкоптерiв, займають оборону на висотцi. За хвилину транспортнi гелiкоптери зникають за горизонтом.
По бронi командирського танка хтось лупить прикладом, Литовченко смикає клямку люка, кришка пружно вiдскакує i хитається на торсiонах. Поряд з танком стоїть здоровенний десантник, весь обвiшаний зброєю, в ременях спорядження, з сержантськими нашивками на погончиках.
- Привiт! - Усмiшка у хлопця широка, на всi тридцять два зуби. - Прибув у твоє розпорядження.
- Ага, зрозумiв! - Кивнув у вiдповiдь Федiр. - Тодi давай, заривайся в земну кулю. А то коли супостат вирiшить нас звiдси вибити, влазити в землю буде вже пiзно. Не дадуть...
- Добре, сержанте, не вчи вченого. Мої хлоп"ята справу знають туго. - Дiйсно, десантники часу не витрачали даремно. Малi пiхотнi лопатки так i мигтiли у них в руках, справно вiдкидаючи землю, готували окопчики спочатку для стрiльби лежачи, а за годину, дивись, i траншея на висотцi буде готова. - Ми, коли сюди торохтiли, бачили колону танкiв. Йшли сюди на повнiй швидкостi. Май це на увазi.
- Нашi?
- А дiдько їх знає! - Стенув здоровенними плечима сержант. - Далеко було, не розглядiв.
- Добре, спасибi за попередження. Мабуть нашi пiдходять. - Збив шолом на потилицю Литовченко. Повiдомлення його спантеличило. Ну, звичайно, це пiдходять танки їхньої бригади, ворожу колону вони б засiкли. А раптом нi? - Але про всяк випадок буду тримати тил пiд своїм контролем.
Тому два свої танки вiн поставив на флангах у десантного взводу, а свiй командирський вiдвiв у глибину, що тримати пiд особистим контролем тил опорного пункту. I за чверть години засiк курний стовп - пiдходили танки. Команда навiднику i гармата вже розвернута в корму, патрон з пiдкалiберним у стволi. Але злетiли в небо сигнальнi ракети i сержант зiтхнув з полегшенням - свої!