Уже зотлiла й згасла сигарета
I сльози висхли, не течуть по щоках...
Тебе нi тут, нi там немає...
"Де ти? Де ти?!!"
Лунає в тишу голос мiй високий.

Я хочу пити, та не вiдчуваю спраги...
I хочу спати, та немає втоми.
Якими ж ми могли з тобою стати -- 
Лишились тiльки прикрощi-судоми.

Я не любила, бо не знала хто ти
Не знала хто я...
I навiщо жити?
Тебе у мене вiдiбрала iнша,
Та не могла вона тебе любити.

Ми з нею рiзнi, ми такi не схожi:
Вона усiх в усiх хоче забрати,
Її жадоба до людських життiв на спрагу схожа --
Я буду її Смертю величати...