Як виросту, то стану горда
й ти будеш падать в мо§х нiг..
ти пiдiбрав не тi акорди,
тому тепер на дно залiг..

Я буду краща й величаво
нестиму вроду крiзь роки..
на тобi поглядом лукавим
поставлю скрiзь однi замки..

Як ти не давши менi шансу
покинув в пропастi одну...
йди, iншiй вже спiвай романси,
а ти мене облиш одну.

Тодi ж для мене все важливим
було i слово й порух губ.
ТИ БУВ ДЛЯ МЕНЕ НЕМОЖЛИВИМ,
одна iз найстрашнiших згуб.

Почувши слово, дотик, фразу,
мурашки бiгали по тiлу.
я не пробачу ту образу,
що миттю з вуст тво§х злетiла