Особливий, наче вiтер,
Рiзний: тихий i шумний..
Погляд той, що сльози витер..
Лагнiдний й такий простий...

Сонце гралось у волоссi
Й промiнь цiлував теплом..
Голос наче спiв колосся
Й очi свiтяться добром..

Порух гуд, пестив промiнь
Й усмiшка така проста..
Залишаєш легкий присмак, 
Що жеврiє на вустах..

Тембр голосу, а очi
Й спокiй в них, що вкрав ти в моря..
В них тепло i сiрi ночi
Тихi, що не знали горя...

Вiдблиск вiчностi в зiницях,
Каро-сiро-кольорових...
I немає вже рiзницi
Хто ти i який в розмовi....