Заяць та Свиня
Самиздат:
[Регистрация]
[Найти]
[Рейтинги]
[Обсуждения]
[Новинки]
[Обзоры]
[Помощь|Техвопросы]
|
|
|
|
Аннотация:
Бо той, хто має довгi вуха (нехай пробачать читачi), Не вiдрiзнить i дах вiд духа - його хоч мордою товчи!
|
Заяць та Свиня
Свиня (...її свиняче рило!)
Творила втiху на ставку.
Тут зайченя - мале та миле -
З"явилось в неї на шляху.
Слiпе, та має довгi вуха -
На хрюкiт лагiдний плелось.
Закрило очi, тiльки слуха -
Тут, звiсно, все i почалось.
Так лагiдно та хрюкотiла,
Що лаповухому здалось:
Свиня гарненька, навiть мила!
Аж дух захоплює. Вдалось!
Щось про своє там булькотiли,
Спiвали лагiднi пiснi -
Здавалось, що летять на крилах,
Що все гарненько. Звiсно, нi!
Бо той, хто має довгi вуха
(нехай пробачать читачi)
Не вiдрiзнить i дах вiд духа -
Його хоч мордою товчи!
Промiнчик сонця пестить очi,
Шепоче: "Дурник, озирнись!
Ти лиш поглянь, чого хто хоче!
Хоч на хвилинку, та проснись!"
Враз зайченя вiдкрило очi,
I бачить (я вже промовчу)...
Взмолилось бiдне: "Я не хочу!
Все! Досить! Втiхи досхочу!"
Ганьба i сором! Думи рiзнi
Не покидають зайченя,
Бо вух довгих (своїх же, звiсно!)
Тепер боїться, як вогня.
Мораль: Зайчисько лаповухий!
Не вiр споплюженiй свинi!
Ще й очi май, не тiльки вуха,-
Бо вмить опинишся в багнi!
Связаться с программистом сайта.