не озиратимусь назад,
бо соляних стовпiв вже досить,
минуле бозна що не просить -
лиш те що кинула позад
та цей тягар везу як мул,
або Сизиф, що тягне вгору
усе своє - тяжке та кволе,
що серце грiє упритул,
але покотиться бiгом
униз до самого початку,
щоб задавити навiть згадку
про те, що не було стовпом.
19.12.24