Не судилось на дозвiллi
ранок зустрiчати.
Сльози вимили довкiлля,
наче дощик частий.
Не судилось гiлку щастя
по веснi зламати.
А судилось бiль горласту
у руцi тримати...
Не судилось молодою
увiйти до хати.
А судилося з бiдою
зибку колихати.
Ой, сховали небо хмари,
плаче сонце в житi.
Наче сон життя. Примара.
Не судилось жити?
03.12.2007...