Аннотация: Написано в приступе редкого, но меткого вдохновения.
Був свiжий осiннiй ранок коли мiй розум покинув царство морфея, i повернувся до повсякденно§ реальностi, котра вирiшила порадувати мене триклятим верещанням будильника. Я мав надiю, що ще сплю, i це лише продовження чергового кошмару про буднi студента... Але будильник не затикався i надiя вмерла, не встигши навiть твердо встати на ноги. Моя напiв сонна свiдомiсть все ще не хотiла признавати реальнiсть цих жахливих подiй i чiплялася за рештки можливостi повернутись до переглядання усiляко§ кольорово§ фiгнi. I така можливiсть була. Я спробував згадати, який вчора був день, i чи не могла то бути п'ятниця, а я просто забув вимкнути годинник. Мiй розум трохи пряснився вiд напруги, i я з жахом почав пригадувати фрагменти вчорашнього дiйства... Це була Недiля! Зi стоном впавши на подушку я подивився на годинник - в цьому вимiрi реальностi настала восьма ранку.