Забудь...
           Мене не iснувало 
                                         досi
                                             нiколи.
            I сьогоднi,
                           вiддавши сльози,
            мене теж не буде.
                                                                   Нiколи.

Згадай.
           Ким ти був
                             до того,
            як примарливiсть мого погляду
            торкнулась
                              тво§х вуст,
            запалавши у тво§м
                                   серцi
                                      останнiм вогнем?..
                                                                     Собою.

Знай!
         Я-справжня,
          яко§ нiколи не було,
                               нi сьогоднi,
                                   нi вчора,
           все своє буття - 
                                      вiчнiсть,
           з вдячнiстю
           буде згадувати
                                    тво§ очi.
                                                                    Навiки!