Мiй друг i ворог - хижий час,
Епоха - моя мати.
На щастя, вибрали не Вас
Її залiзнi грати.
Нi, я зовсiм не женусь
За привидом i тiнню.
Це парадокс: я Вас люблю,
Хоч Ви - моє творiння.
Iз глини постать я злiплю
I приведу до тями.
Не можу я , хоч i люблю,
Вас надiлить чуттями.
Ви - пам"ятник менi самiй,
Хоч не пишаюся я Вами.
Колись, мов демон, хитрий, злий,
Засяє дiйснiсть помiж нами.