... З очей спадає пелена. Чи, може, я ще й досi сплю? Нiч не розгубила своєї влади i її кудлатi залишки нуртують по кутках кiмнати... Раптом якийсь удар ззовнi... Чорт, та це ж будильник пiд самим вухом!..
... Встаю з лiвої ноги, поринаю в дикий холод... Намацую босими ногами капцi на пiдлозi... Мозок дожовує залишок сну мляво, як я - останнiй кусень бутерброда на перервi... До речi, коли хто-небудь ввiмкне опалення? Тут же холоднiше, нiж надворi!..
... I як би його дiйти до дверей?.. Ой!.. Звук вiд удару лобом об скло дверей розноситься луною по всiй головi... Як гонг...
...Навпомацки дiстаюсь до ванної кiмнати... Клац!.. Чудово, електроенергiя є!.. Тьху-тьху-тьху, щоб не наврочити...
... Свiтло рiже очi, а моє вiдображення... Жах!.. Моє вiдображення нещадно рiже мої естетичнi погляди... I звiдкiля ото такi кола пiд очима?.. А, це ж я вчора... Позавчора теж, здається... Словом, свята якiсь були... Днi народження, о! Два пiдряд!.. В кого ж це?.. А, яка рiзниця?.. Мабуть, добре-таки вiдiрвалась, бо i голова при згадцi болить... I в ротi птахофабрика... Люди, не вiрте ви тiй клятiй рекламi!.. Ця їхня зубна паста подиху не освiжає!.. За вiщо, скажiть-но, платити чотири гривнi i двад... нi, сорок копiйок?!.. За вiдчуття, що поряд з птахофабрикою з'явилось ще i болото з м'ятою на берегах... Гидота!
... Ненавиджу кухню... Чому?.. Не знаю, я ж не фiлософ... Жую залишенi мамою, вже холоднi, сирники... на смак, наче клейстер з крохмалю... Значить, не сирники - млинцi... В сирникiв смак iнший...
... Так, що менi снилося?.. Ах!.. Ох!.. Надкушений млинець випадає з руки i смачно приземляєть- ся на пiдлогу...
... Вiн, знову Вiн...
... По тiлу проходить тепла хвиля... А млинець тихо холоне на пiдлозi...
... Стоп!.. Вiдставити!.. Хвиля схлинула назад... От, замрiяна дурепа!.. Це ж тiльки сни!.. Ох, "мечты, мечты, где ваша сладость?.." Набридло менi все це, як гiрка редька... Все... Все, крiм Нього...
... А Вiн... Хто?.. Витвiр моєї збоченої уяви, здертий з дiйсностi?.. Чи дiйснiсть, здерта з уяви?.. Голова трiщить... Хто ти?.. Навiщо ти приходиш до мене майже щоночi?.. Навiщо мучиш мене своєю незримою присутнiстю?.. Навiщо ти говориш менi те, чого в життi я нi вiд кого не почую? Я знаю твоє iм'я, прiзвище, навiть по-батьковi... Я знаю, коли день твого народження... Але це не має значення... Я не знаю, ХТО ти...
... Де це мама, цiкаво, подiла анальгiн?.. Чи щось сильнiше?.. Все, досить з мене алкоголю!.. Придумали ж таку мерзотну рiч, як алкоголь!.. Нi, щоб придумати лiки вiд раку, вiд СНIДу, вiд... Ой-ой!.. I нормальнi таблетки вiд головного болю!..
... Так хто ти, врештi-решт?.. Чому я бачу тебе так реально?.. Чому я здригаюсь вiд твого дотику крiзь сон?.. Ти - привид?.. Чому я вiдчуваю твоє живе тепло?.. Ти ж начебто несправжнiй...
... Щось не допомагає менi таблетка... Уже за п'ятнадцять восьма... Гори та школа синiм полум'ям!.. Не пiду я туди сьогоднi - переб'ються якось i без мене... Хiмiчка грузитиме про гомологи етену... Бiологiчка... Бiологiчка -- про еволюцiю i деградацiю... А класуха -- про грошi на випускний... I нiхто, нiхто не скаже менi хто Вiн... А це менi важливiше, нiж атестат... Пiду досипати...
... Тьху ти, чорт!.. Була б знала, де впаду - млинця б забрала...