Не дарував ти квiтiв
Не промовляв хронологiчнi речi
Не стукав у незаперте вiконце
I не шукав серед хмаринок сонце
Не цiлував, не обiймав за плечi
I не читав поетiв та пiїтiв
Не зiбране тобою листя
Пожовкле й посiрiле вiд зневаги
У вогнищi осiнньому згорає
Останнє вiддає з того, що має
Не потребує жодної уваги
Як марно я вiд тебе, ще колись-то
Не лишив спогадiв...