Як я кума з кумою мирив .
Якось кум прийшов до мене
смутний , як негода .
Я його таким шаленим
ще не бачив зроду .
То , що кум характер має -
це я добре знаю.
А сумним таким , аж плаче -
ще таким не бачив.
Запросив кума до хати ,
почав пригощати ,
думав оце горе кляте
перваком залляти.
Куму в чарку наливаю
про біду питаю:
Не стидайся ,
сповідайся,
як попові в храмі,
як своєї мамі ,
зніми з душі камінь...
Кум три чарки випиває,
а потім четверту
і розмову починає
тверезу , відверту:
Ой робити що , не знаю!
Не жити не вмерти ...
Посварились я і Рая
учора до смерті .
Та вона у тім не винна
моя половина ...
Ти , кум , мене знаєш.
Це все я - тварина .
А ще - оковита ...
Що робити ?! Що робити !?
Не вмерти , не жити...
Так , кум , знаю ...
Твоя Рая -
гарна й працьовита ,
добра господарка .
Вся біда в горілці..
Треба менше пити
і годити жінці ...
А сам куму наливаю
у чарку по вінця...
Кум п,є та сумує,
а я пропоную:
Перемовини з кумою
будемо робити ,
буду вас мирити ...
Кум п,є та киває,
а я наливаю ...
Кум іще смутненький ,
але вже гарненький ,
і я - те ж тепленький ...
Ще по три чарчини повних
ми перехили
і до дій тих перемовних
з кумом вже дозріли .
Можна йти до Раї...
З хати випливаємо ...
Хтось у бік мене штовхає...
І кума качає ,
хоч вітру немає.
По селу йдемо , собаки ,
як скажені лають.
Ось кумова хата ,
ось і кума Рая ...
Тільки що з городу.
Поряд - копаниця .
А сама відром з криниці
набирає воду .
Я почав дипломатичні
до куми підходи ...
Усміхаюся не звично ,
не звично моргаю...
Та , до слова , я моргати
ще почав у хаті
десь на чарці п,ятій .
Кум стоїть ікає.
А язик від самогону
у роті блукає...
Як у депутатів ,
біда з мікрофоном :
як на зло,
хтось то вмикає,
а то вимикає.
Такі перегони.
А кума на нас уваги
майже не звертає,
на нас - дипломатів .
Їй корів іще доїти ,
свиней годувати ...
Йде від нас з водою ,
а я - за кумою
плетусь ледь не рачки .
І у кума - качка.
Та все ще ікає...
А я починаю ...
і на кума наїжджаю ,
як той танк чи тачка :
Це все він - п,яниця
Свариться з тобою !
А ти - молодиця ,
А ти - робітниця !
Мені б таку Раю ...
А він п,є без краю...
А кум дивиться на мене
та ще більш ікає,
бо ж він п,є зі мною.
А я наїжджаю ...
Мені б таку Раю!
А корови із сараю
косо поглядають...
П,є та п,є ще з понеділка...
Де бере він ту горілку ,
отаку гидотну ,
о той змій зелений? !
А у кума спазм ікотний .
Він ж бере у мене
первачок спекотний ...
Кума в хлів ...
Я - за кумою...
Та хапаюся рукою
ледь не за спідницю.
А ти - молодиця ...
А ти працівниця ...
А від нього терпиш муки ,
хоч стрибай в криницю ...
Це все - оковита ...
А сам бачу - кума в руки
бере копаницю...
Треба утікати ...
З ляку кум не став ікати ,
а почав хреститься ...
А я не хрестився ,
бо спіткнувся й покотився
до свиней в корито.
Тут корови забичали ,
свині закричали ,
кури з сідал поскакали
і зареготали ...
Я не знаю , де кум дівся .
Я вже не дивився
не на кума , не на Раю,
сиджу та моргаю.
А кума мене з корита
бідна витягає.
Отаке от діло .
Як не витягла би вчасно ,
то би свині з,їли ...
Дипломати ви нещасні ,
миру захотіли !
Як би ж ви не пили !
Ой , ганьба , ганьба , їй богу !
Але після цього
я до Раї не ногою ,
та і кум не п,є зі мною .
ну і слава Богу !
Хоч не мир , а перемир,є
у нього з кумою.
Значить все не так плачевно...
Значить зустріч не даремну
він провів зі мною.