Кум i корона вiрус.


Про здоров,є  кум в життi
Завжди пiклувався:
Не палив, як не хотiв,
Рiдко напивався.
День, чи два всього гудiв,
Потiм похмелявся.
До куми коли ходив,
То остерiгався:
Як додому повертався,
Жiнцi усмiхався
Й комплементи говорив.
Так би кум i далi жив.
Ще моглось й хотiлось...
Але все в життi змiнив
Враз корона вiрус.
Як в Китаї захворiли 
Ще в Уханi деко,
Кум казав: - Яке нам дiло?
Це ж вiд нас далеко.
Та й китайцiв в нас бракує,
Не було нiколи.
Є один , дiтей штампує,
Та то наш - Микола!

Але сталось  диво з див.
Що тут говорити?
Вiрус той корону вдiв
I пiшов по свiту.
Не чекає, не питає
Дозволу чи вiзи,
Як товари тi з Китаю,
Лiзе скрiзь i лiзе.
У Японiю подався.
Нiхто не завадив.
Вiн на лайнерi зiбрався 
На Олiмпiаду.
Каже:- Буду те ж болiти
За спортсменiв разом .
I куди японцям дiти 
Отаку заразу?!
Мусили вже вiдмiнити 
Ту Олiмпiаду.
А  китайцi жмуть по свiту,
А той вiрус ззаду.
Вже й в Європi його - всюди,
Як того товару.
Похворiли лiтнi люди,
Причому, за даром.
Бiльше лiтнi, а не дiти,
Та iще й елiтнi.
Почали уперш болiти,
Багатi, не бiднi.
Це, звичайно, зрозумiло:
Хто ближче до трону,
Ближче й до корони.
Кум почув про таке дiло
I собi прикинув:
Добре, що у понедiлок 
Пити не покинув.
Може вiджену заразу 
О тим самогоном
I вiд себе, й вiд дружини, 
Й  України... разом.
I допився так, що привiд
Перед ним  з,явився.
I з хвостом великим...
                                  З диву
Кум перехрестився.
Подивився на горiлку.
-	Хто такий? -  питає.
-	Хто такий, а то не знаєш!
Бiлка я!
-	 О! Бiлка!
Кум зрадiв , аж сяє.
Бiлку обiймає.
Знову чарку наливає
Повну самогону
-	О, як добре , що ти - бiлка,
А не та корона!

Але що там говорити?
Сталось диво з див.
Як не силився кум пити,
Скiльки не  гудiв,
I до нашої елiти
Вiрус прилетiв.
З Куршевелю, чи з Балi,
або з Емiратiв,
I на нашої землi
став коронувати.
Як у Львовi не молились
Медики в лiкарнi.
Проти вiрусу  явились 
Тi молитви марнi.
На Полтавщинi камiнням ,
Навiть вiдбивались.
Вiрус й там пустив корiння.
Сталось те, що сталось.
Похворiли й депутати,
Хоч й слуги народу.
Раду вже не можуть дати 
О тому приходу.
 Як проспався  кум, злякався.
Хоч бiжи в трупарню.
Доки вiрус не дiстався,
Подзвонив в лiкарню.
Каже: - Лiкарю сiмейний,
Пояснiть вiдразу,
Якiсь лiки є надiйнi
Вiд тої  зарази?
Й чує вiдповiдь: - Хвороби
Можна не боятись,
Як вiд неї аж до гроба
Вам iзолюватись.
Й достеменно пояснила 
Куму ситуацiю:
I про руки , i про мило,
I про обсервацiю.
Кум серйозно  пiдiйшов
До тої поради,
У крамницю враз пiшов 
I купив, що надо.
Ящик мила закупив,
Гречки та паперу.
I у погребi рiшив
Бороти холеру.
У аптецi не було
Масок тих медичних,-
Не привезли у село.
Зате новорiчних
На горищi назбирав
Не один десяток,
I на себе начiпляв,
Як ото на свято.
Що й не розiбрати:
Дiд Мороз то , чи Снiгурка,
Чи то кум пiддати й.
I дружинi заказав:
Його не чiпати
В його обсервацiї.
Сидить в погребi, чекає
Серед консервацiї
В самоiзоляцiї.
По смартфону наглядає
В свiтi ситуацiю.
Миє руки  всю  добу
I в ночi три рази .
Й про куму уже забув.
I горiлки вже не п,є,
Бо вже бiльш немає.
Лиш мишей ганяє,
Овоч зберiгає.
Наверх вийде по нуждi 
I назад тiкає 
На вiйськову базу.
А дружина тiй бiдi
Не радiє та одну 
Повторює фразу:
Нехай бог менi простить
Хоч у погребу  сидить
Любий, не вилазить,
Та не став гуляти й пити,
Головне, став руки мити,
Значить,  й користь якась є
Вiд тої зарази.