Про красу , та не ту...

Казав бабi  старий дiд:
-	Чула ти , Матрона?
Красота врятує свiт!
А який  у тебе вид
Пiсля макогону?
Ось у дзеркало дивись:
Щелепа вiдвисла.
А була ж i ти колись
В мене - мiс Полiсся!
Хоча конкурсiв тодi
Нiхто не проводив,
Але , навiть, бригадир
З тебе зiр не зводив.
Не кажу , вже агроном
Разом з головою,-
Все ходили пiд вiкном
Там , пiд Туровою...
Ти, як  ягiдка цвiла,-
Говорили люди.
В тебе талiя була,
Не висiли груди.
Витанцьовувала в клубi
Краще iнших "єньку".
Та були ще цiлi  зуби,
А не цi  опеньки.
А яка була коса -
Жовтим водоспадом!
А тепер - крива , коса
Та iще  й  ... горбата.
Подивлюся я на тебе  -
Серденько заб"ється.
Та для мене  краще тебе 
Краси не знайдеться.
Хоч у тебе брови сивi
Й не солодкi  губи,
Але я такий щасливий,
Бо ти менi люба,
Бо ти щиру душу маєш,
Завжди виручаєш
У тяжку хвилину.
Ти у мене господарка,
Все вмiєш i знаєш,-
Каже дiд , а сам на чарку 
Косо поглядає.
Та посвiдчення шалене
Баба припиняє:
-	Заспокойся , бо у мене
Горiлки немає.
- Так ,- зiтхнув дiд ,- чую, чую.
То ж хочу сказати:
Красота лиш свiт врятує,
А де ж її взяти?