Аннотация: Совсем классическая фантастика. Начало декалогии "Не наша Галактика". В середине перевод на русский.
Останнiй екiпаж
Всьому людству присвячується...
Людина хотiла у космос лiтати
Бiльше, нiж всяке iнше.
Для цього багато людей почало працювати
I бiльше, i швидше.
Хотiли цi люди до зiр завiтати,
До iнших галактик, зустрiти когось,
На iнших дивитись, себе показати
I доброго людям зробити чогось.
У космос земляни злетiли.
А з часом досягли зiрок.
Iстот ще розумних зустрiли,
Що вийшли iз чорних дiрок.
I тiльки тодi проблеми постали
В малої планети Земля.
Розумнi iстоти тодi роздiляли
Галактику, бо стала мала.
I з того часу так ведеться,
I знають це всi люди на Землi:
Галактика "Не нашою" зоветься,
Будуєм ми вiйськовi кораблi.
Роздiл перший
Корабель поступово наближався до планети. "Одiссей" був новим експериментальним зорельотом, i це був його перший важливий довгий полiт. Тому екiпаж було зiбрано досвiдчений, з людей, якi побували на рiзних планетах i вмiли долати перешкоди. Це були капiтан "Одiссею" Олександр Кенiнський, керiвник десантної групи Бiлл Максон, вiдповiдальний за зв'язок з Землею Лiнь Сао, лiкар Георгiй Джифонсонян, а також iнженер-механiк та космонавт, вiдповiдальнiй за оборону i використання зброї.
Пасажирами на кораблi були тринадцять вчених, якi повиннi були дослiдити цю планету. Планета, до якої направлялася експедицiя, у землян мала назву Атлас-3. Вона знаходилася на вiдстанi 23 свiтлових роки вiд Землi. Зоря, навколо якої оберталася планета, за Галактичним каталогом мала номер 3150928. Знаходилася вона у частинi Галактики, яка нiкому була не потрiбна. Але для Землi це була найближча незайнята планета за межами сонячної системи. Тому на неї було вiдправлено цей експериментальнiй зорелiт.
Вже були отриманi точнi даннi про Атлас-3. Дiаметр складав 15 тисяч кiлометрiв. Сила тяжiння у пiвтора рази менша за земну. Атмосфера складається з сумiшi кисню, аргону та вуглекислого газу. Тобто десантування на планету не мало нiяких перешкод.
Пiсля детального вивчення рельєфу планети було знайдено мiсце, придатне для посадки всього корабля. Це було високогiрне плато, що знаходилося на висотi дев'яти кiлометрiв над середнiм рiвнем поверхнi Атласу. Корабель вийшов у звичайний простiр i за допомогою гравiтацiйних двигунiв почав поступово опускатися.
Приземлення пройшло нормально. За бортом майже не було вiтру. Потрiбно було вирiшити, з чого починати дослiдження. Один з вчених, Юхим Онтомбо, висловив пропозицiю почати спорудження тимчасової бази. Вiн сказав:
-- Побудовою бази можуть займатися роботи, яких ми з собою взяли. А ми, вченi, будемо займатися дослiдженнями по своїм спецiалiзацiям. Ми ж здається для цього прилетiли на планету?
Iнженер-механiк Квонський на це вiдповiв:
-- Так, це зробити дуже легко. У нас у вантажному вiддiлi зорельота зберiгаються унiверсальнi роботи i достатня кiлькiсть матерiалу. Вони зможуть зробити базу, у якiй буде знаходитися все необхiдне для дослiджень обладнання.
Але капiтан сказав:
-- Так, базу побудувати потрiбно. Але спочатку ми повиннi дослiдити навколишню територiю. Для цього в нас є невеличкий гравiтацiйний катер, на якому зможуть полетiти троє людей. Олексiй Велiнгтон, ваша спецiальнiсть -- рельєф i геологiя, ви летите зi мною та Онтомбо, який проведе пошуки життя, якщо воно тут можливе. Вiзьмiть найважливiше обладнання та готуйтеся до виходу.
Пiсля цього капiтан пiшов у ангар, де зберiгався катер. Там вiн за допомогою пульта керування вивiв катер з ангару i сполучив його з виходом з корабля. Зайшовши у гравiкатер, вiн передав по кораблю:
-- Велiнгтон i Онтомбо, ви можете виходити до катера. Скафандри та потужний комп'ютер тут є.
Через деякий час зайшов Олексiй, що нiс з собою невеличкий прилад.
-- Це додатковий пульт керування для комп'ютерної геологiчної програми. Вона вже є на бортовому комп'ютерi.
Потiм прийшов Юхим. Вiн принiс якийсь пристрiй та пiдключив його до комп'ютера. Коли всi сiли по своїм мiсцям i одягли скафандри, Кенiнський скерував закриття вхiдних дверей. Катер почав вiдлiтати вiд "Одiссею".
Олександр Артемович вирiшив летiти на пiвнiч, до екватора Атласа. Онтомбо зразу ж пiсля вильоту з корабля повiдомив:
-- Прилади показують, що в повiтрi є невелика кiлькiсть анаеробних бактерiй, яким не потрiбний кисень. Бiльше нiяких органiзмiв не знайдено.
Гравiкатер летiв далi. З висоти трьох кiлометрiв було видно, як плато поступово переходить у рiвнину, схожу на сiру пустелю. На вiдстанi тридцяти п'яти кiлометрiв вiд бази Кенiнський сказав:
-- Бiльше нiяких проявiв життя?
-- Нi, тiльки тi самi бактерiї. Кисню тут тiльки два вiдсотка, ще й температура мiнус тридцять.
-- Велiнгтоне, зараз ми скинемо на поверхню апарат, який буде наглядати за цiєю територiєю. З ним ви можете скинути своє обладнання. Ми скинемо системи нагляду ще у трьох мiсцях. Але не хвилюйтесь, ми їх зможемо в будь-який момент забрати.
-- Так, я залишу тут зонд, який дослiдить глибинний склад гiрських порiд.
Коли апарати було вiдправлено на поверхню, катер полетiв на пiвденний захiд. У сорока кiлометрах на захiд вiд корабля капiтан скинув нового наглядача, який додатково шукав живi органiзми. Але полетiвши далi, екiпаж помiтив, що у двадцяти кiлометрах на пiвдень вiд мiсця приземлення проходить глибока ущелина. Ширина її була тiльки тридцять метрiв. Скинувши у неї дослiдницький зонд, дiзналися, що глибина провалля понад три кiлометра.
Далi полетiли на схiд, тримаючи курс над каньйоном. Тiльки через двiстi кiлометрiв ущелина закiнчилася. Останнiй апарат нагляду залишили на триста метрiв пiвнiчнiше кiнця цього провалля. Увесь час польоту корабель знаходився на зв'язку з катером. Капiтан, обговоривши ситуацiю з екiпажем, дав команду повертатися на "Одiссей". Весь зворотнiй шлях проходив над тiєю ж сiрою пустелею.
Гравiкатер пришвартувався до зорельота, а екiпаж перейшов на корабель. Всi знову зiбралися у головнiй каютi. Олександр Артемович повiдомив всiм:
-- Нiякого кисневого життя поки що не знайдено. Також немає нiякої загрози для "Одiссею". Тому вже зараз можна почати побудову бази. Але це вже ваше завдання, товарише Квонський. Iншi розпорядження будуть такi. Усiм вченим налагодити потрiбне їм обладнання, пiдготувати його для перенесення на зовнiшню базу чи на гравiкатер. Бiлл Максон, пiдготуйте скафандри, у яких люди зможуть самi працювати на поверхнi планети. Лiнь Сао, вiдправте всю iнформацiю на Землю та повiдомляйте, якщо буде повiдомлення з неї.
Георгiй, вам потрiбно провести повну перевiрку всього екiпажу, а також повiтря в катерi. Жуан Фiберне, ваше завдання -- розгорнути повну систему кругової оборони. Всi можуть бути вiльнi. Вечеря тут о восьмiй годинi.
Лiнь Сао сказав:
-- Я просто хотiв сказати, що iнформацiя буде йти до Землi 66 дiб, та ще через вiсiм з половиною вiдповiдь дiйде до нас.
-- Ну а я що можу зробити? Просто передавайте всю iнформацiю до Землi,-- вiдповiв Кенiнський. Пiсля цього всi розiйшлися по своїм справам.
Весь наступний день йшов процес побудови бази. Матерiали для неї на кораблi були. Але також за двiстi метрiв вiд бази були знайдено велику брилу масою десять тон. Аналiзи показали, що це високоякiсна титанова руда. Роботи розрiзали її на шматки та перевезли до "Одiссею". Там її переплавили та використали для деяких допомiжних конструкцiй бази.
В кiнцi дня, коли тимчасова база була вже зведена, вченi транспортували все свої прилади на неї. Ця база мала дiаметр основи дев'ятнадцять метрiв та висоту п'ять з половиною метрiв. Збудували цилiндричну конструкцiю на вiдстанi ста сорока метрiв вiд мiсця посадки зорельота. Друга нiч на Атласi-3 пройшла без несподiваних ситуацiй.
Роздiл другий
На наступний день Лех Томотоку доповiв капiтану, що йому потрiбно зробити довгу екскурсiю по планетi. Вiн був дослiдником iнших цивiлiзацiй. Кенiнський вiдповiв:
-- Оскiльки ви всi пройшли курс пiдготовки, то я можу дозволити вам полетiти. Але я раджу вам взяти з собою Мiо Грена та Орната Стражеску. Грен дослiдить географiю планети та зможе зробити детальну карту. Стражеску проведе хiмiчний аналiз речовин, що є на Атласi.
Лех погодився з цiм рiшенням. Пiсля снiданку, о дев'ятiй годинi, всi троє зiбралися на катерi. Потрiбне для них обладнання вже було тут. Спочатку вирiшили летiти на пiвнiч, тримаючись висоти 4500 метрiв. За наступнi вiсiмдесят кiлометрiв шляху плато висотою дев'ять кiлометрiв змiнилося рiвниною. Ця рiвнина вже знаходилася на висотi 800 метрiв над середнiм рiвнем. Оскiльки Томотоку хотiв знайти щось цiкаве, то полiт продовжувався далi. Тодi Орнат Стражеску сказав:
-- У мене є така iдея. Щоб не лiтати по цiй планетi туди-сюди, можна дещо зробити. Якщо за допомогою генератора випадкових чисел вибрати випадковi координати, то можна просто полетiти до цих координат. Може, на шляху туди щось i знайдемо. Дивись, зараз нашi координати сiмнадцять градусiв пiвденної широти та три градуси захiдної довготи. Тут я вимiряю довготу вiдносно "Одiссею". Я вмикаю генератор. Дивiться, приблизнi координати 24 градуси пiвнiчної широти та 69 градусiв схiдної довготи. Ну що, летимо туди?
Нiхто не мав заперечень i катер полетiв до вказаних координат. Летiти вирiшили нешвидко та низько, щоб помiчати все на поверхнi планети. Спочатку сiра рiвнина почала перетворюватися у горбисту червону долину. Мiо Грен помiтив, що вони вже знаходяться на середнiй висотi Атласа. Справа та злiва вiд гравiкатера було видно невисокi гори. Коли перетинали екватор, Стражеску сказав:
-- Почекайте, що це за скеля бiлого кольору? -- вiн показав направо, --давайте зупинимося та дослiдимо її. Бо менi здається, що це може бути платина. Ми ж хотiли просто зробити екскурсiю. То це буде перший об'єкт, який ми знайшли.
Катер спустився на поверхню. Скеля мала висоту дев'яносто метрiв та основу двiстi на сорок метрiв. Всi троє одягли захиснi скафандри, взяли необхiднi iнструменти та вийшли з катера. З самого початку Орнат пiдiйшов до бiльшої сторони скелi та зробив її хiмiчний аналiз. Коли всi до нього пiдiйшли, вiн сказав, що виявив тонкий, всього три сантиметри, шар чистої платини. А далi був сплав нiкелю з лiтiєм. Орнат Стражеску сказав:
-- Я не знаю, що це може бути. Давайте перевiримо ще у декiлькох рiзних мiсцях.
Пiсля десяти швидких перевiрок Стражеску виявив теж саме. Товщу скелi вдалося дослiдити на метр у глибину, але це були тi ж самi 47 вiдсоткiв лiтiю та 53 вiдсотки нiкелю. Дослiдження на бiльшу глибину через незрозумiлi причини не вдавалося. Зi вченими зв'язався капiтан. Вiн наказав:
-- Я знаю, чим ви там займаєтеся. Тому негайно повертайтеся на корабель. Те, що ви зараз намагаєтеся дослiдити, може бути дуже небезпечним. Поспiшайте!
Грен, Орнат i Лех Томотоку були вимушенi сiсти на гравiкатер та повернутися до "Одiссею". Там Олександр Кенiнський вже чекав на них. Капiтан почав розмову:
-- Дорогий Томотоку, менi здається, що ти повинен був зацiкавитися тiєю скелею. Тому що вона може бути створена якоюсь цивiлiзацiєю. Але зараз нам потрiбно зiбратися разом, щоб обговорити цю справу. Пiшли всi у головну каюту.
У каютi вже зiбралися всi члени екiпажу та вченi. Тут вже було помiтна жвава дискусiя. Але коли зайшов Кенiнський, всi замовкли та повернули голови до нього. Олександр сказав Стражеску розповiсти все, що вiн може сказати з точки зору хiмiї про їхню знахiдку. Орнат розповiв:
-- За моїми даними те, що ми знайшли, дуже рiдкiсна рiч. I я не знаю, як воно могло утворитися. За приблизними оцiнками там є декiлька тисяч тонн платини. Теоретично створити такий сплав нiкелю з лiтiєм можна було тiльки у вакуумi або iнертному газi. Якщо зробити в платиновому шарi отвори, то вiдбудеться швидке окиснення лiтiю. Тому є два варiанти: або цей платиновий шар залишається повнiстю цiлим, або ця скеля утворилася дуже недавно. I я наполягаю на подальшому дослiдженнi.
Лех Томотоку додав:
-- Я ще хочу сказати, що сама по собi ця платина може бути нам корисна. Можна просто добути її та в майбутньому перевезти на Землю. Бо все одно це дуже велика кiлькiсть рiдкiсного металу. На початку двадцять першого столiття її цiна була б мiльярди доларiв. I навiть тепер платина ще має достатню цiну у нашому секторi галактики. Я теж хочу дослiдити цю скелю та територiю, що до неї прилягає.
Бiлл Максон вимовив свою думку:
-- Для того, щоб люди не наражалися на небезпеку, дослiджуючи ту скелю, можна вiдправити на дослiдження роботiв. Вони зможуть використовувати такi прилади, якi використовують люди. Керувати роботами можна буде прямо з корабля.
Джифонсонян сказав:
-- Я вимагаю негайного обстеження тих, хто був у цiй екскурсiї. Ви ж не заперечуєте, капiтане?
-- Так, нехай всi пройдуть швидке обстеження. Фiберне, пiсля обстеження потурбуєтеся про охорону експедицiї. Ми вiдправимо тiльки роботiв для дослiдження скелi. Бiльше нi в кого нема заперечень?
Всi члени екiпажу, включаючи капiтана i лiкаря, пройшли обстеження. На щастя, нiчого поганого виявлено не було. Жуан Фiберне пiдготував додаткових бойових роботiв, якi приєдналися до експедицiї. Для дослiдження полетiли десять спецiальних роботiв, не враховуючи охорони. Щоб їх перевезти, гравiкатер лiтав три рази. Кенiнський особисто управляв роботами.
Висадившись бiля скелi, автомати обережно до неї пiд'їхали. Спочатку була зроблена спроба за допомогою ультразвуку дослiдити внутрiшнiй склад породи. Але нiякого результату вони не дали, усюди був суцiльний метал. Потiм роботи разом вiдрiзали чималий шматок платини i завантажили його на катер. У той момент, коли всi вони були бiля гравiкатера, почувся голосний трiск.
Стало видно, що скеля розкололася на двi приблизно рiвнi частини. Метал займав тiльки зовнiшнi десять метрiв скелi, а всерединi щось було. Тодi всi роботи, крiм одного, вiд'їхали подалi вiд скелi. Катер пiднявся в повiтря на висоту п'яти кiлометрiв. Останнiй автомат обережно пiд'їхав до брили. Вiн побачив, що пiд скелею починається тунель, який пiд невеликим кутом йде пiд землю.
Капiтан скерував всiх роботiв назад до "Одiссея". Йому знову потрiбно було обдумати ситуацiю, що склалася. Олександр Кенiнський дав наказ Сао передати їхню iнформацiю на Землю. Вiн розумiв, що вiдповiдь прийде не скоро, але потрiбно передати все якнайшвидше. Чим швидше дiйде послання, тим ранiше центр зможе зреагувати i наказати, що саме треба робити. До того ж капiтан не був впевнений у тому, чи довго ще вони зможуть пробути на цiй незрозумiлiй планетi.
Було вже пiзно, i Кенiнський скомандував вiдбiй на кораблi. Але сам Олександр Артемович довго ще не спав. Вiн перебував на нiчному чергуваннi та шукав новi iдеї. Але не можна було довго бути без сну. О дванадцятiй ночi черга по кораблю перейшла до Федота Гамсикого. Федот був вченим-кiбернетиком та привiз iз собою експериментальнi комп'ютернi системи, якi потрiбно було випробувати у їхнiй експедицiї.
Сiвши за пульт нагляду за кораблем, Гамсикого замислився: "Схоже, що реально на цьому кораблi кiбернетик -- не дуже потрiбна людина. Принаймнi до цього часу я нiчого важливого не робив. Чи, може, керiвництво академiї думає, що на незаселенiй планетi я досягну значних успiхiв у створеннi розвинутого комп'ютерного iнтелекту. Буду сподiватися цiкаво провести час цiєї експедицiї". Про сьогоднiшнi дослiдження скелi Федот думав менше, але кiлька разiв згадував.
Чергування Гамсикого вiдбувалося до самого ранку, до шостої години тридцяти хвилин. Пiсля цього вже не потрiбно було чергувати, бо весь екiпаж на той час вже прокидався. Час на "Одiссеї" визначався за земним гринвiцьким часом. Так повелося давно, i всi на кораблi звикли до такого розпорядку дня.
Капiтан на деякий час затримався у своїй каютi. Вiн приготував план подальших дiй i хотiв розповiсти його всiм членам свого екiпажу. Для цього вiн вийшов у головну каюту. Там займалися своїми справами всi учасники експедицiї. Олександр звернув на себе увагу i почав говорити:
-- Я вирiшив, що, незважаючи на небезпечнi умови, нам потрiбно продовжувати дослiдження цiєї планети. Ми знову направляємо автоматичних дослiдникiв до цiєї скелi, чи що ми там знайшли. Один катер зможе перевезти п'ятьох роботiв. Для першого етапу цього повинно вистачити. Прибувши на мiсце, автомати просто по одному будуть дослiджувати вiдкритий тунель. При цьому ми весь час будемо готовi до швидкого переходу у пiдпростiр. Потiм ми зможемо термiново полетiти з цiєї планети.
Гравiкатер i роботiв ще раз детально перевiрили. Потiм вони разом перелетiли у дослiджуваний район Атласу. Перелiт проходив на максимальнiй швидкостi та тривав дев'ять з половиною хвилин. Поки що все проходило за планом капiтана. Катер зупинився за триста метрiв вiд брили. До неї пiд'їхав перший дослiдник. Першим, що стало помiтним, було те, що нiкелево-лiтiєвий шар повнiстю залишився у такому самому станi, як i був до цього. Тобто вiн нi з чим не прореагував.
Перший автомат заїхав у тунель. Тепер уся iнформацiя на "Одiссей" передавалася через сенсори робота. Спочатку нахил тунелю був недуже крутий i дослiдник нормально по ньому їхав. Прохiд у перерiзi був квадратним. Всi стiнки були зробленi з сталi. Через пiвкiлометра нахил наблизився до 45 градусiв i автомат вже не мiг їхати. Вiн змiнив колеса на магнiтнi ноги та просувався у такий спосiб далi. Через кiлометр пiсля початку тунелю зв'язок корабля з дослiдником повнiстю обiрвався.
Залишилось чотири роботи. Спочатку їх перепрограмували так, щоб вони весь час перевiряли присутнiсть зв'язку. I при зникненнi зв'язку автомат повинен був повертатися назад. Чотири дослiдники пiшли так, щоб наступний бачив попереднього i вони могли передавати один одному сигнал. У такий спосiб роботи без проблем проїхали перший кiлометр. Трохи далi було видно перший автомат. Було видно, що вiн просто зупинився при припиненнi сигналу. При цьому вiн крутився в усi сторони i знiмав те, що було навколо.
П'ятеро дослiдникiв опинилися у великiй печерi. Висотою печера була метрiв сто, а шириною -- сто тридцять. Але нiякi засоби, навiть радiолокацiя, не давали змогу дiзнатися довжину печери. Тепер нiяких проблем iз зв'язком не було, i потрiбно було їхати далi. Поверхня, стiни i стеля печери виглядали гранiтними. Форма печери не була правильною, на стiнах було багато виступiв рiзноманiтної форми. Проте проїхати по поверхнi було не складно. Проїхавши декiлька десяткiв метрiв, роботи зупинилися перед невисокою стiною, яка йшла через всю ширину печери i заважала подальшому просуванню. Автомати приготували спецiальнi гачки, за допомогою яких можна було перелiзти через перешкоду.
Але через кiлька секунд пiсля цього зв'язок з "Одiссеєм" повнiстю припинився. Нiякi спроби налагодити його не допомагали. Пройшло п'ять хвилин. Лiнь Сао сказав, звертаючись до Кенiнського:
-- На мою думку, ми вже точно втратили цих дослiдникiв. Якби це просто зник зв'язок, то вони б повернули назад i виїхали на поверхню. Але з катера їх досi не видно.
Олександр Артемович вiдповiв йому:
-- Я вважаю, що поки ми не повиннi нiчого робити. Iще можна трохи часу почекати. Може роботи скоро з'являться. А потiм ми зможемо вiдправити нових...
В цей час щось вийшло на зв'язок з кораблем. Спочатку було чутно тiльки шум, але поступово почав проявлятися голос. Голос йшов зi значними спотвореннями. I до того ж всi звуки вимовлялися окремо. Але розiбрати було можна:
-- Вашi апарати на зв'язок не вийдуть. Вам потрiбно буде вибрати одного представника для контакту зi мною,-- голос зробив довгу паузу. Тодi капiтан наважився запитати:
-- На контакт з ким?
-- Ви самi потiм все дiзнаєтесь. Коли виберете одного з вас, зв'яжетесь зi мною.
Сеанс зв'язку урвався. Кенiнський сказав:
-- Нам потрiбно вибрати одного. На "Одiссеї" присутнi: Олександр Кенiнський, Бiлл Максон, Лiнь Сао, Георгiй Джифонсонян, Юхим Онтомбо, Михайло Квонський, Олексiй Велiнгтон, Жуан Фiберне, Лех Томотоку, Орнат Стражеску, Мiо Грен, Федот Гамсикого, Ернест Ронзинський, Карл Ельдiнг, Дiн Корнiнг, Ентонi Джилтан, Арман Нофурський, Роман Унанов та Шамiль Цернов. Тепер ми заносимо всi їх прiзвища в комп'ютер. Вiдсортовуємо за зростанням. Тепер скажiть якесь велике число.
Всi почали говорити. Але першим капiтан почув Армана, який сказав:
-- Три мiльярди сто десять. -- Олександр ввiв до комп'ютеру саме це число. Вiн продовжував:
-- Тепер комп'ютер знаходить випадкове число вiд одного до цього числа. Результат -- декiлька мiльйонiв. Значить обчислюємо випадкове вiд нового числа. Тепер десять тисяч. Робимо ще раз... Ернест Ронзинський, комп'ютер вибрав вас. Ви не проти бути нашим представником на перемовинах?
-- Нi, я готовий. А як ми тепер зв'яжемось з тим, що хоче контакту?
-- Ми спробуємо викликати наших роботiв. Тодi, напевно, вiн знову вийде на зв'язок. Спробуйте це зробити, Лiнь Сао.
-- Поки що в мене нiчого не вдається. Може, вiн якимось iншим чином буде контактувати з нами? Але щось вже пробивається до нас. Я вмикаю звуковий зв'язок.
Стало чутно голос, який на цей раз був бiльше схожим на людський i його можна було легко зрозумiти:
-- Я так розумiю, що ви вже змогли вибрати одного з вас для контакту зi мною?
-- Так. Це я,-- вiдповiв Ернест.
-- Тодi нехай вiн прилiтає до скелi на тому кораблi, який використовували вашi роботи. Вони будуть одразу ж повернутi вам назад.
Кенiнський дав гравiкатеру команду повертатися до "Одiссею". На це знадобився деякий час. Потiм на катер сiв Ронзинський. Вiн був у звичайному скафандрi та за наказом капiтана не брав з собою нiчого. Ернест повiв гравiкатер на максимальнiй швидкостi низько над поверхнею Атласу. Бiля скелi вже чекали роботи. Вони без наказу з корабля зайняли катер пiсля того, як вчений вийшов. Вiн опинився один бiля бiлої скелi, бо гравiкатер вже полетiв. Тодi Ронзинський почав спускатися у отвiр тунелю. Вiн повторював шлях, по якому пройшли до цього автомати. Далi була печера, де зв'язок розiрвався. А в цей час у самого Ернеста нiяких проблем зi зв'язком не було. Ронзинський швидко пiдiйшов до гранiтної стiни. Але тепер в нiй був невеликий прохiд шириною один метр. I подальший шлях нiщо вже не перешкоджало.
Другого кiнця печери видно не було. Ернест йшов по нiй десять хвилин. Його вiдвiдували такi думки: "I скiльки часу я буду тут йти? А може це якесь випробування для прибульцiв. I якщо я не зможу пройти стiльки-то кiлометрiв, то нас усiх знищать... Та нi, все буде нормально. Принаймнi я зроблю все, що в моїх силах, щоб саме так i було". Ронзинський продовжував йти. Раптом твердий гранiт пiд його ногами провалився.
Ернест почав падати. Вiн помiтив, що спускається вниз по спiральнiй трубi. Нахил труби був маленький, i спочатку спуск був повiльним. Нiякi спроби Ронзинського зупинитися не допомагали. Труба була дуже гладенька, i вiн тiльки постiйно ковзав по нiй. Магнiти також нiчого не могли вдiяти. Тодi Ернест спробував просвердлити трубу. Але вона була дуже мiцна та нiякi iнструменти не залишали на нiй слiду. Через мiнiмальну силу тертя вчений їхав з все бiльшою i бiльшою швидкiстю. Зв'язку з "Одiссеєм" знову не було. Коли швидкiсть спуску стала така висока, що у Ронзинського починалося запаморочення, труба стала прямою i йшла горизонтально. Ернест почав трохи скидати швидкiсть i приходити до тями. Та до повної зупинки чекати довелося б ще довго.
Потiм почався вiтер. Вiн був сильний та дiяв проти руху вченого. Тому швидкiсть почала швидко зменшуватися. Коли Ронзинський зупинився, вiтер вiдразу ж зник. Злiва половина труби вiдкрилася назовнi. Ернест з'їхав по нiй. Вiн опинився у добре освiтленому примiщеннi. Всi стiни, стеля та пiдлога невеличкої кiмнати були темно-червоного кольору. В примiщеннi нiкого та нiчого не було. Стало чутно громоподiбний голос. Вiн був такий же, як i той, що вчений вже чув на "Одiссеї". Голос говорив нiби з усiх сторiн:
-- Хто ти?
-- Я -- землянин. Людина. Звати мене Ернест Ронзинський. А чи не можете ви, не знаю як вас звати, говорити трохи тихiше?
Голос став набагато тихiшим. Вiн вiдповiв:
-- Я не змiг знайти поняття в вашiй мовi, яке пояснює мене. Найбiльш пiдходящою назвою буде "планетарна комп'ютерна система". Коли вашi роботи почали спускатися по тунелю, я вирiшив вийти з вашим кораблем на контакт. Зараз наша розмова транслюється iншим членам твого екiпажу. Говорити нам доведеться довго. Спочатку я хотiв би розповiсти бiльше про себе. Декiлька столiть назад мене створили мешканцi цiєї планети. Вони були дуже розвинутою цивiлiзацiєю. Мiсцевi жителi називали себе иртандирями. Але вони нанесли екологiї цiєї планети серйозної шкоди. Тому всi иртандирi полетiли в космос на iншi планети. I навiть я не можу сказати, куди саме. Занадто складними були технологiї їхнiх польотiв. Для них було багато варiантiв у безмежному Всесвiтi, але всi вони вiддаленi на мiльйони свiтлових рокiв. Через це до мене з тих часiв не доходила нiяка iнформацiя. Ваш зорельот перший за двiстi сорок рокiв побував на моїй планетi.
Иртандирi створили мене для пiдтримання порядку на планетi. Та вони дали менi занадто велику свободу дiй. В мене виробився iнстинкт самозбереження. Тому я створив велику кiлькiсть копiй самого себе у всiх iнформацiйних бiблiотеках на планетi. В результатi цього за двiстi рокiв я знищив тi знання иртандирiв, якi не були потрiбнi менi особисто... Я подумав, що краще ти повернешся до себе на корабель i разом з усiма будеш мене слухати по радiозв'язку.
Ронзинський погодився з даною пропозицiєю. З лiвої стiни виїхала невеличка кабiнка. Голос пояснив, що вона швидко вивезе Ернеста на поверхню. Кабiна їхала дiйсно дуже швидко. На поверхнi вже стояв гравiкатер. Ронзинський подумав: "Напевно, вiн не вiдлiтав далеко, а одразу ж повернувся. Тобто комп'ютер точно знав, що я вирiшу летiти назад". Коли Ернест був на "Одiссеї", "планетарна комп'ютерна система" знову вийшла на зв'язок. Вона сказала:
-- У вас було декiлька днiв, коли ви напружено працювали. Зараз вам потрiбно вiдпочити, хоча б до наступного дня. Можете продовжити обладнувати свою базу. А я потiм зв'яжуся з вами i продовжу нашу розмову.
Сеанс зв'язку закiнчився. Кенiнський наказав передати отриману сьогоднi iнформацiю на Землю. Екiпаж корабля почав перетворювати тимчасову базу на бiльше пiдходящу для життя будiвлю. Всi працювали швидко, бо основну частину роботи потрiбно було виконати вже цього дня. Завтра може не знайтися на це час, тому що всi будуть зайнятi бiльш важливою справою: контактом з непiзнанним. О сьомiй годинi капiтан наказав припинити роботи. Весь екiпаж об'єднався на вечерю у головнiй каютi. Пiсля вечерi було проведено ще деякi пiдготовчi заходi для контакту з "планетарною комп'ютерною системою". На бортовому комп'ютерi були перенесенi у архiв всi непотрiбнi данi. Також було видiлено спецiальний роздiл, захищений з подвiйною надiйнiстю. На цей роздiл пам'ятi буде записуватися вся iнформацiя, яку зможуть отримати вiд представника цiєї планети. Iще Лiнь Сао перевiв систему зв'язку на найсучаснiший та найбiльш закодований режим. З його допомогою iнформацiя, отримана на планетi, буде миттєво передаватися на Землю. Хоча дiйде туди лише через десятки днiв.
Об одинадцятiй годинi вечора Олександр Кенiнський оголосив вiдбiй на кораблi. На нiчне чергування заступив Ентонi Джилтан. Вiн був фiзиком-ядерником, а також займався дослiдженнями у пiдпросторi. Оскiльки корабель не був у космосi, i нiякої загрози не було, черговий на "Одiссеї" мiг займатися чим хотiв. Головне, щоб вiн не спав. Ентонi любив грати у стародавнi комп'ютернi iгри, що були створенi з кiнця двадцятого по середину двадцять першого столiття. У цю нiч вiн грав у The Elder Scrolls III: Morrowind. Це було комп'ютерна ролева гра, у яку можна було грати до нескiнченностi. Саме цим Джилтан i займався всю нiч. Можливо, що вiн був дуже зайнятий, але нiчого пiдозрiлого Ентонi при чергуваннi не помiтив.
Роздiл третiй
На Атласi-3 починався новий день. День, що мiг виправдати надiї всiх жителiв Землi. День, що мав принести багато нових подiй. Екiпаж зорельота прокинувся трохи ранiше звичайного. Ентонi Джилтан закiнчував грати у Morrowind. О сьомiй ранку прийшло повiдомлення з Землi. У ньому говорилося: "Через тиждень до вас повиннi прибути два крейсери: "Марсфаєр" та "Iкосаедр". Знайдiть на планетi мiсце для їхньої посадки та передайте координати кораблям, коли вони пiдлетять. До цього часу нi в якому разi не залишати Атлас-3". Капiтан переказав iншим членам екiпажу змiст повiдомлення та пояснив, яке значення має те, що до них прилетять два вiйськовi зорельоти.
Пiсля спiльного снiданку Кенiнський вирiшив, що треба вийти на контакт з "комп'ютерною системою". Тодi вiн наказав Сао зробити спробу зв'язатися на всiх частотах, що "система" використовувала до цього. Першi десять хвилин у Лiня нiчого не траплялося. Потiм так вийшло, що планетарна система самостiйно пiдключилася до "Одiссея". Нормальний людський голос сказав:
-- Тепер настав зручний час для подальшого контакту наших цивiлiзацiй. Спочатку я хотiв пояснити, що давно не мав можливостi спiлкування з розумними iстотами, а тим паче з вами, землянами. Тому iнформацiя, яку я буду вам розповiдати, може здаватися занадто перемiшаною, без систематизацiї. Оскiльки потрiбнi менi ресурси на планетi залишилися у не дуже великiй кiлькостi, я повинен зберiгати енергiю. Я зараз знаходжуся у режимi мiнiмального енергоспоживання, в якому моя швидкодiя складає двiстi мiльйонiв мiльярдiв операцiй над найбiльшими числами за секунду.
-- А скiльки саме енергiї ви витрачаєте у такому режимi?
-- Трошки бiльше, нiж один мегават. Як я вже зазначав, зараз я не можу подати систематизовану iнформацiю, бо ще не вивчив, що саме вам потрiбно. Тому краще буде, коли ви будете самi задавати менi запитання, а я даватиму на них максимально повнi вiдповiдi. Можете починати. Якщо знадобиться, я буду проводити повний пошук по всiм сховищах iнформацiї на планетi.
-- Добре, перше запитання буде таке: якi технологiї перемiщення у просторi були вiдомi иртандирям? I яких швидкостей вони змогли досягти?
-- Менi достеменно вiдомо, що иртандирi мали можливiсть потрапити у будь-яку точку Всесвiту. Пояснити їхнi технологiї я не зможу, бо ваша цивiлiзацiя ще не має достатнього рiвня наукового розвитку. Я можу пошукати у своїх сховищах, якi космiчнi технологiї можна буде адаптувати пiд сучасний розвиток вашої технiки. Почекайте двi-три хвилини.
Через двi хвилини комп'ютер сказав:
-- Всi вашi зорельоти використовують ту ж технологiю польотiв, що i "Одiссей"?
-- Так. Аналогiчної або кращої в нас нема.
-- Ви дозволите збiльшити прямо зараз швидкiснi характеристики всiх зорельотiв вашої цивiлiзацiї?
-- Так. Ми думаємо, що гiрше не буде. Яку швидкiсть тепер ми маємо?
-- Початкова швидкiсть -- п'ятдесят мiльярдiв метрiв на секунду. Також кожну годину ця швидкiсть зростає на 1800 кiлометрiв за секунду.
Капiтан сказав:
-- Лiнь Сао, передайте у напрямку Сонячної системи iнформацiю про причини збiльшення максимальної швидкостi.
Один iз вчених запитав;
-- Що ми можемо дiзнатися про зовнiшнiй вигляд иртандирiв?
-- Шкiра їх була свiтло-зеленого кольору. На нiй не було волосся, тiльки по кiлька десяткiв голок на руках i ногах... Та краще вам самим усе побачити...
Члени екiпажу зрозумiли, що вони вже не у себе на кораблi, а на поверхнi планети. Над ними було небо жовтого кольору, по якому рухались фiолетовi хмари. Поряд стояв великий натовп iстот, схожих на людей. Вони виглядали так, як їх описав комп'ютер, але з невеличкою вiдмiннiстю: їх зрiст складав бiля п'яти метрiв. В iншому вони були схожi на людей.
Екiпаж повернувся додому,
Приземлився у горах Атлас...
Пам'ятайте сто рокiв потому,
Що вони працювали для вас!
Деякi важливi подiї, що вiдбулися на планетi Земля з 21 столiття i до теперiшнього часу.
2029 р. н. е. -- в однiй з лабораторiй Китаю було винайденоте, що потiм буде названо поняттям "пiдпростiр". Спочатку вiдкриття не набуло широкого застосування.
2030-тi рр. -- час грандiозних об'єднань по всiй Земнiй кулi. У цi роки Євросоюз остаточно перетворився на цiлiсну державу. Разом об'єдналися Росiя, Бiлорусь та всi держави Середньої Азiї. На Близькому Сходi злилися Лiван, Йорданiя, Сирiя та Палестина. Ємен та Оман увiйшли до складу Саудiвської Аравiї. Iрак об'єднано з Iраном. Афганiстан та Пакистан утворили спiльну федерацiю. До Китаю приєднано Монголiю, В'єтнам, Лаос i Камбоджу. Нарештi припинилося роздiлення Кореї на двi держави. Об'єдналися Iндонезiя, Малайзiя, Бруней, Фiлiппiни та Тiмор. У Пiвнiчнiй Африцi утворилася держава Магриб у складi Марокко, Алжиру, Тунiсу, Лiвiї, Єгипту, Захiдної Сахари, Мавританiї, Малi, Нiгеру, Чаду та Судану. Лесото та Свазiленд увiйшли до складу ПАР. У Америцi залишилися три держави: Пiвнiчнi Штати Америки (США, Канада та Мексика), Пiвденно-Американськi Штати (всi країни Пiвденної Америки, включаючи Французьку Гвiану та Фолклендськi острови) та Америка Центральна (материковi країни мiж Мексикою та Колумбiєю, а також всi острiвнi держави Карибського басейну). З'єдналися Австралiя та Нова Зеландiя.
2061 р. -- повне консервування всiх ядерних озброєнь на планетi. З цього часу на Землi не проводили нiяких випробувань зброї( все робили на iнших планетах).
2040-2080-тi рр. -- паралельний розвиток космiчних технологiй, якi використовували як звичайний простiр, так i пiдпростiр.
2089 р. -- космiчнi кораблi, що використовували пiдпростiр, досягають швидкостi тисяча кiлометрiв на секунду. Таким чином вони стають найшвидшим способом пересування, випередивши технологiї звичайного простору. Це досягнення дало можливiсть людинi почати пряме дослiдження астероїдного поясу Койпера. З цього моменту пiдпростiр стає головним засобом пересування мiж планетами.
2094 р. -- перший контакт з iнопланетною цивiлiзацiєю. На Землю прилiтає корабель цивiлiзацiї з Полярної зорi. Починається входження Землi у галактичне суспiльство.
2095 р. -- Земля проголошує себе нейтральною державою, всi вiйськовi сили якої розрахованi лише на оборону вiд можливих вторгнень.
2192 р. -- вiдкриття в Iнститутi пiдпростору так званої "основної швидкостi", яка складала тридцять мiльйонiв кiлометрiв на секунду. На цей момент тiльки дванадцять цивiлiзацiй у Галактицi мали кораблi з бiльшою швидкiстю.
Последний экипаж
Всему человечеству посвящается ...
Человек хотела в космос летать
Больше, чем всякое другое.
Для этого много людей начало работать
И больше, и быстрее.
Хотели эти люди звездочеты посетить,
Другие галактик, встретить кого-то,
На других посмотреть, себя показать
И хорошего людям сделать чего-то.
В космос земляне взлетели.
А со временем достигли звезд.
Существ еще разумных встретили,
Вышедшие из черных дыр.
И только тогда проблемы возникли
В малой планеты Земля.
Разумные существа тогда разделяли
Галактику, потому что имела.
И с того времени так ведется,
И знают это все люди на Земле:
Галактика "Не нашим" зоветься,
Строим мы военные корабли.
Раздел первый
Корабль постепенно приближался к планеты. "Оди-ссей" был новым экспериментальным звездолете, и это был его первый важный долгий полет. Поэтому экипаж был собран опытный, из людей, которые побывали на рез-ных планетах и умеют преодолевать препятствия. Это были Капи-капитан "Одиссей" Александр Кенинський, руководитель десан-тнои группы Билл Максон, ответственный за связь с Землей Линь Сао, врач Георгий Джифонсонян, а также инженер-механик и космонавт, ответственному за обо-Рону и использования оружия.
Пассажирами на корабле были тринадцать ученых, которые должны были исследовать эту планету. Планета, которой следовала экспедиция, у землян называлась Ат-лас-3. Она находилась на расстоянии 23 световых года от Земли. Звезда, вокруг которой оберталася планета, по Га-лактичним Каталожный имела номер 3150928. Находилась она в части Галактики, которая никому была не нужна. Но для Земли это была ближайшая незанятые планета за пределами солнечной системы. Поэтому на нее было отправ-но этот экспериментальной зорелит.
Уже были получены точные данные о Атлас-3. Диа-метр составлял 15 тысяч километров. Сила притяжения в пол-Тора раза меньше земной. Атмосфера состоит из су-миши кислорода, аргона и углекислого газа. То есть десан-тування на планету не имело никаких препятствий.
После детального изучения рельефа планеты было найдено место, подходящее для посадки всего корабля. Это было высокогорное плато, которое находилось на высоте девяти километров над средним уровнем поверхности Афлай-су. Корабль вышел в обычное пространство и с помощью гравитационных двигателей начал постепенно опускать-ся.
Приземление прошло нормально. За бортом май-же не было ветра. Нужно было решить, с чего по-чинаты исследования. Один из ученых, Ефим Онтомбо, высказал предложение начать сооружение временной базы. Он сказал: