Волошин Виктор Винзор : другие произведения.

Колба (україномовна версія)

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    "Країні мрій" присвячується ...
    !Увага - твір україномовний.
    Aватор до оповідання надав Sardukar Wda. Друкується з його дозвілу.


Колба

http://zhurnal.lib.ru/s/shkljarow_o/a_portretykproze.shtml [Sardukar Wda]
  
   Він підійшов до запилених полиць, де безладно тіснилися колби усіх форм та розмірів. Подивився на одну з них, і в спотвореному відображенні побачив вогкі добрі очі й лисе чоло голеного старого обличчя. Повільно пальці потягнулися до цієї колби. Старий узяв її, протер пил рукавом і підніс до очей. Примружився, почав придивлятися. У ній відбувалися неймовірні події.
  
   Верховний Волхв, лисий коротун у пурпурній мантії, наздоганяв Чаклуна Симфонії. Чаклун Зігс був неймовірно роздратований, це було добре помітно, його щоки горіли вогнем. Час від часу доставав золотий прибор, розміром з кишеньковий годинник або компас, та споглядав на шість градуйованих кіл.
   - Пане Зігс, не поспішайте, ми майже прийшли. У божевільного немає нагоди запалити Камінь Світла, - після перепочинку пробурмотів Волхв та ще більш відстав від чоловіка, одягненого у синю мантію, розшиту сріблом.
   - Я так не вважаю! Якщо Ваш заступник і збожеволів, це не значить, що він розучився чаклувати! Невже не зрозуміло, що він може порушити план! А ми не маємо жодного права допустити цього, - у мить Чаклун вийняв з-під темно-синьої мантії золотий інструмент, відкинув кришку й сунув під ніс супутнику. - Бачите?! Тільки сьогодні сприятливий день. Жоден інший не підійде. Зірки нам благоволять. Луна підсилює великі планети, що вистроїлись у правильний трикутник. Швидкі ж планети відчиняють коридор червоній зірці. Коли ще таке станеться наступного разу?
   Волхв і Чаклун, подібно псу з хазяїном вибігли із лісу на галявину. Сьогодні відмічався день сонцестояння і, не дивлячись на вечір і хмарність, було світло. Обидва чарівники різко зупинились та переглянулись: на галявині крім них стояла жінка.
   - Пане Зігс, а Ви говорили, що Чаклунка Симфонії схвалила план Нової Імперії! - с побоюванням запитав Волхв і повернув потну та лису голову до жінки, - пані Л'яна, Ви волієте нам допомогти?
   - Я знала, що Зігс зрадник, але від Вас, Верховний Волхв, я такого божевілля не очікувала, - вираз обличчя жінки свідчив про презирство до співрозмовника. - Ви хочаб розумієте, що, ввімкнув Камінь Світла, уб'єте все людство! А не тільки знищите Стародавню Імперію! В її трактатах чорнилами написано, що Камінь - абсолютна погибель! Верховний Волхв, ким ви стали? Трясетесь від кожного мого слова! Невже допустите святотатство?
   Верховний Волхв опустив очі. Він не міг себе заставити піти супроти інтриганта. За нього відповів Чаклун Симфонії:
   - Не хвилюйтесь Ви за нашу Нову Імперію! Я вам так довіряв, коли ви викрали світки із Давньої Бібліотеки. Хоча і здогадувався про ваші наміри. До речі, я вже доповів про зрадництво імператору, тому раджу сховатися, якщо не бажаєте, щоб вас настигла гвардія, - Зігс перевів чарівника, який ще вагався щодо майбутніх дій, і став його запевняти далі. - Мій план, "точковий удар", точно спланований. Заклинання усього в п'ять рядків, і кожна руна цього заклинання була сотні разів перевірена. А зараз, головне - дочекатися божевільного і встигнути першими промовити заклинання. У нього воно хоч і в чотирьох рядках, зате слів більше.
   Чаклун мов впився поглядом у жінку. Вона відчула себе у чужій тарілці, знала, що могла загинути, але втікати? Дати розвинутися марнославству у цього виродка та його підлабузника? Та й куди втікати? Давню Імперію підкосить, Нову - також. Л'яна у цьому не сумнівалася. Бігти у варварські пустощі? Ні, це не її шлях. Зараз вона готова до усього.
   З лісу вийшов майже зігнутий чоловік у лахмітті. Він тягнув за собою кругляк і бурмотав "усіх знищу". Божевільний став очима шукати майданчик, і, знайшовши його, не звертаючи уваги на інших присутніх людей, потягнув кругляк до нього. До цього ж майданчика кинулася і жінка у багровій мантії.
   - Жодному не дам його запалити! - вона з тривогою у голосі почала вимовляти закляття приклеювання каменя до ґрунту, але не встигла дочитати, Зігс був моторнішим. Приголомшена закляттям Симфонії, чаклунка зомліла та впала.
   - Верховний Волхв, як тільки Камінь Світла торкнеться площадки, починайте чародіяти. Він майже допхав його! - чоловік у мантії кольору індиго теребив бороду. Зараз було вирішено, хто ж прав, він, чи його бездарна помічниця.
   І тільки камінь торкнувся майданчика, обидві людини розпочали читати різні заклинання:
   - Камінь Світла, Стародавня Імперія - ціль твоя, ...
   - Розірви Симфонію, силу води, силу землі, силу повітря, знищ усе це, ...
  
  
   Через яскравий спалах старому на мить засліпило очі, він навіть не спробував закрити вії чи відгородитися рукою від неминучого. Тому частво заблимав очима, які стали вологими і червоними.
   - І на що вони сподівалися? - водночас с цікавістю та гіркотою промурмотав старий. Так і не знайшовши розумної відповіді, він поставив судину на місце. До кращих часів. Доленосних подій незабаром не буде. Тільки велика недооцінка наслідків зможе привести до цієї катастрофічної помилки.
   Дійсно, час йшов, колба навіть встигла запилитися.
   І, одного дня, старий знову із небайдужістю глянув на неї. Відірвавшись від реактивів, він, у черговий раз, узяв колбу, підніс до очей і придивився до того, що відбувається всередині.
  
   Лафт і Диїна сиділи на галявині, взявшись за руки. Поруч з ними розташувалася натовп народу. Дівчина глянула на хлопця і посміхнулася.
   - Лафт, а тобі пасує національне вбрання! - сказала вона парубку років двадцяти, котрий був одягнений у зелену сорочку і штани дуже вигадливої форми. Зараз таке вбрання майже не носили навіть у селах, тому подружка не могла не помітити, що хлопцю ніяково сидіти у цьому вбранні.
   - Кохана, я витримаю це свято заради тебе! Йди на сцену, тебе там уже чекають.
   Диїна, одягнена, як і кавалер, в усе зелене, злетіла, мов німфа, поправила плаття та швидко протиснулася до центру. Була прохолодна безхмарна погода, і на сцені, просто неба, відкривався чудовий краєвид. Дівчина подивилася на глядачів: люди, що сиділи перед нею, майже всі в національному вбранні. Серед них вона знайшла Лафта. Він посміхнувся. Диїна взяла мікрофон до рук і почала свою промову:
   - Добрий вечір! Сьогодні найкращий день у році: Сінабм - головне свято наших пращурів! Вони завжди відзначали його піснями й танцями! Наші організатори підготували для нас чудову виставу в дусі ТИХ свят! І ми їм за це вдячні! Так само, як і анонсувалася, Академія Наук надала нам на вечір свою недавню знахідку - легендарний камінь Ґіномн. Він знаходиться зараз на сцені, і зараз ми разом з вами встановимо його у центрі північного магнітного полюса нашої планети! Він вам подобається? - дівчина указала на старий, біло-димнуватий камінь-куб, усі грані якого покриті фіолетовими рунами. Зал схвально зааплодував. - Крім того, наша Академія Наук дала нам на день і старий сувій, на якому написана так звана Ода Ґіномну. Ця праця давніх каліграфів була першим знайденим свідотством того, що наша цивілізація куда давніша, ніж вважали сторіччя тому. Ода - перший доказ, що до Загибелі люди жили у своє задоволення у тісному союзі двох імперій. Історик, на честь якого буле влаштоване наше свято, довів, що пісню треба виконувати тільки у рокові дні, такі як Сінамб. Давайте, як і пращури стародавності, Зачитаймо Оду в це свято! Копії вам були роздані. Я буду читати, а ви за мною повторюйте, домовилися?
   - ТАК!!! ТАК! - у захваті закричали люди. Вони повскакували з місць, почали розмахувати кінцівками, підкидати незграбні шляпи, хтось свистів щомочі.
   - Парубки, - попрохала Диїна.- Допоможіть поставити цей вічний камень. Взялися, раз, два, три-и-и! Віддамо належне нашим корінням! Почали! - дівчина затихла на мить, змінила тональність з експресивної на мелодичну. - Аль-с абу'зєр дААн ваз!
   - АЛЬ-С АБУ'ЗЄР ДааН ВАЗ!
   ...
  
   - Резонанс! - із переляком прошепотів він. - Таке мені на думку не спало...
   За мить вміст колби засвітився, став яскравим, колба вибухнула прямо у руці. Скло порізало долоні. Обтрусивши уламки і ретельно помивши закривавлені руки, старий спробував витерти сльози з очей, та тільки забруднював лице кров'ю. Зупинився, із божевільним тремтінням замів віником осколки у совок, і викинув їх у смітник.
   Старий сів за стіл, глядів у одну точку та мурмотів, намагаючись зрозуміти. "Навіщо ж головою у вир? Чому люди настільки безпечні?"
   На полиці бракувало однієї колби. Хоча на столі, де покоїлись акуратно виповнені розрахунки, вже готувалися реактиви для наповнення нової скляної тари.

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"