Возняк Ореста Тарасвна. Єва

Возняк Ореста Тарасвна : другие произведения.

Єва

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]

Ссылки:

Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками

Оставить комментарий © Copyright Возняк Ореста Тарасвна (oresta.voznyak@gmail.com) Размещен: 05/02/2010, изменен: 05/02/2010. 14k. Статистика. Сборник стихов: Поэзия		Ваша оценка:

ЄВА

* * *

"Только вишни цветут красным,

в небо капая лепестками."

"Не шутка"

А.В. Босенко.

Лише зараз взiрвати день,

Ввiйти в хаос бездумностi

I розкритися смiху.

Вiдкрити синь,

Як дверi з пустої кiмнати

(поки знаєш де стiни

i твоє обличчя).

Впiзнати себе i

Прожити -

Спалити останнє

Дитинство в цiлунках.

* * *

Трохи п'яний потяг

До осенi:

Вглядаєшся в небо

Й ковтаєш красу в зiницi,

Зафарбованi власним неспокоєм -

Сором прожитого щастя!!!

Пастельнiсть розiп'ята

Новою пiвнiччю -

Сiро...

I знову розкидано

Фарби по обрiю.

* * *

Збираєш свiт у долонi

Й стискаєш руки вiд страху,

А свiтло тiкає крiзь пальцi -

Мало сили для когось чужого,

Просто марила втомою

Й привела тiнь недовiри.

Розкриєш обiйми

Й промовиш молитву -

Оце й усе, що зосталось

В жiнцi вiд Дiви.

* * *

Ото й по Осенi -

Нiч свiтиться сумом.

На серцi незнанi рослини:

Неспокiй, тривога i вiчнiсть.

Нiчого бiльше й не вiзьмеш

з собою.

Може, змiниться клiмат?

Посумуєш, поплачеш, розтанеш,

А нi, то замерзнеш вiд лютi.

* * *

Єва викрала тепло

Для тебе -

I рай спорожнiв,

Розчахнувся великою зiницею

I пестив її тiнь

Аж до ворiт:

Огортав її вiтром,

Обпiкав сонячним промiнням

I нестримно цiлував її ноги

Своїми буйними травами.

I Єва вiдчула, як

Її найсамотнiший сором

Переростає в бiль

I лягає в глибину її очей -

I були першi сльози,

I Бог пiзнав,

Що таке Жiнка,

Та Єва вже викрала тепло

Для тебе...

* * *

"Тiльки малесенький

оазис ока для

потаємного плачу

залишається"

Г. Чубай.

Шкода, що погляд

Не вловить часу

I нiколи його не впiзнає.

Дорога вiд дому

До дому

надто швидка й вагома.

Час зазирає в обличчя

I кожен раз

Називає своєю:

Лиш погляд лишається

Вогким,

Щоб бачити свiт душею.

* * *

Що маю робити з весною,

що прийшла так невчасно?

Як сказати їй,

що краса не рятує,

а Жiнка втомилась.

Iскри любовi! -

Мої свiтляки! -

не будiть в менi плачу!

Не хочу чекати!

О, Весно!

Хiба мало в свiтi тривоги?!

Чи юнiсть уже не приходить?!

...Що маю робити з весною,

яка знову i знову приходить

до мене!?

1.03.2006.

***

Мир тесен так,

что и ты не одета.

ДДТ.

Оголено-втомлена,

безборонно-вiдкрита

непевно несу своє iм'я

на долонi.

Це нiчого, що руки

тремтять,

а у грудях тисне

тривога-колючка.

Це нiчого, що бiль

вiдчуваю завчасно

й розминаюсь з Тобою

у радостi.

Досi боюся Тебе,

бо стою зовсiм гола -

химера спiвчуття-любовi

й язичницької сили.

Боюсь -

Не даси собi ради зi мною.

Та, мабуть, так було

i буде вiками.

13.04.2006.

***

Iнодi в тобi, наче у вазi,

пiдiймаються хвилi енергiї

й сили

i б'ються об стiни

власного тiла:

О, як недоречна сьогоднi

ця затишна форма,

коли зсередини буря -

так хочеться їхати,

пливти i летiти!..

Та знов занiмiють сили

i стихне крилате бажання,

а ваза подорожуватиме -

як i тисячi iнших -

в океанi буденної випадковостi

так i не ставши кораблем.

31.08.2006.

***

Даруй менi поезiю,

бо Я воскресну! -

жiноча сутнiсть перерве

пусту журбу.

Я буду сама -

одинока як Єва -

сама у той вечiр,

коли мiй свiт доростає,

мов Мiсяць.

Iони назустрiч,

не дражнячи, скажуть:

навколо мене тут людськiсть,

тут Небо i Бог!

Даруй менi пiсню -

я зможу у нiй потонути,

дорiсши до слова

"ДРУЖИНА".

Крiзь тишу домашню

так хочу Тебе вберегти

вiд псевдопожертви.

Не вбивай себе марно!

Даруй менi Свiт!..

27.11.2006.

***

Не виголошуйте матрiархату!

У цi часи нести вiдповiдальнiсть?

Ну, що ж

Ти - якiр корабля,

вагомий, сильний i рiшучий!

А легкiсть де?

ДЕ НIЖНIСТЬ ЖIНКИ?

Лежиш в пiтьмi,

на днi життя

(солiдно й мужньо),

а корабель торка

вiтрилом пiднебесся.

Та може хвиля я,

що пестить й направляє

основу цього корабля?

Так можна жити

i не впасти,

втомившись просто

зазирнути вглибину,

i зрiсши в силах там,

пiднятись вгору -

i цим штовхнути

корабля.

27.11.2006.

* * *

Та, що закохана в нiжнiсть,

втiкає вiд мене.

I я боюсь її повертати -

Нiжнiсть не житиме

в цьому столiттi.

Я надто людина,

щоб бути лиш нiжнiстю...

Та, що вклонялась

прекрасному,

завмерла в моєму дитинствi.

Я надто цинiчна,

щоб знову свiтитись -

не зiрка ж, людина...

Та, що була лiтнiм метеликом,

занадто легко торкалася

серцем полум'я -

Залишилися крихточки...

Знайди їх у менi.

6.02.2001.

* * *

Гроза...

Трохи холодно

як на липень,

але погляди все ще

за темними хмарами,

весело розмiстилися

на гiлках обрiю

i слухають твої пiснi...

Два погляди... Нi.

Один величезно люблячий

усмiх очей...

Один... I ще один.

Вони iдуть по линвi обрiю...

Обережно!!! Там блискавка!

Тихо.

Темно.

Твої губи заснули

на моїх -

краплi по шибцi...

Гроза.

Трохи спекотно...

4.07.2002.

Оставить комментарий
Размещен: 05/02/2010, изменен: 05/02/2010. 14k. Статистика.
Сборник стихов: Поэзия

Связаться с программистом сайта.
Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"
Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"