Тарасу Шевченку i Варварi Рєпнiнiй 

 

Перша  думка.
Навiщо кохаєш, навiщо?
Навiщо мовчазна мрiєш?
Очей тво§х синя тиша
Серце ятрить i грiє.

Занадто жертва висока,
(Життя твоє не зламаю...)
Голубко золотоока,
Не мiсце тобi за краєм!

Не варто нам говорити,
Не  треба,мабуть, зуcтрiчатись..
Ми будемо просто тлiти,
В свiтах сво§х обертатись...






***
Друга думка.
Чужина, пiски летючi...
Згадайте про мене, друзi,
Дошкульно мовчання мучить
В безглуздiй щодень напрузi...

Варваро, ти пам,ятаєш?
Черкни менi трiшки свiтла..
Подумаю, що свiтає....
Ти чиста така i свiтла.

Подумаю - стане легше,
Для чого ще можна жити?
Iз  кременя iскри крешуть...
А дома вже сiють жито.

***
      Мов iкони, вбирають портрети його
      Рушниками й гiркою калиною.
      Вiн нiколи в життi не хилив корогов,
      Залишався завжди людиною...

      Кожен день пiдростають малi кобзарi
      I простують своїми дорогами.
      Вiн - мов голос всечутний цiєї землi, 
      Що услiд промовляє з тривогою