Сiдає сонце...

Сiдає сонце. Затихає лiс...
I спiв пташок - як втомлена сопiлка.
Рудий, крадеться, мiж кущами, лис.
Та так тихенько, що не хрусне гiлка.

Гудуть джмелi. А поле - до небес.
Лишень далеко стрiне лiсосмугу.
Це - рiдний край. Мене, як вiрний пес,
завжди стрiчає. I завжди - як друга.

Дзижчать над головою комарi.
I раннi зорi тихо зверху свiтять.
I... лиш блакитне небо. Угорi.
I вiдчуття - що я один. На свiтi...