Аннотация: Хотелось написать, что-то этакое, а получилось как всегда. Ну в общем не пугайтесь это ещё не самое худшее, что могло быть.
Лiсунка
Стояла погожая, ясная днина
За якої радiє i маленька дитина!
Та ось дiвонька наша сидiла сумна,
Хто ж її знає чому зажурилась вона?
Та ба в неї полиск зелений у косi...
Це, мабуть, Лiсунка чи
То русалка з дна морського?
Та нi всмiхнулась - дiвчина вона!
Але ж у неї очi блакитнiшi неба
Та журливiш верби...
Я розповiм Вам про цю дiву тиху,
I що в неї трапилось за лихо.
Так ось, була вона Лiсункою
Й одразу ж не була.
Дочкою мавки юнної - ця дiвонька була
Та всiми проклятого чаклуна...
Доля в лiсунки гiркая була
Весь час глумилась iз неї юрба.
Страждала ж за те, хто вона
Хоч й доброю вона була
Й нiкому не чинила зла
Ненавидiла її навiть дiтвора
Лiсунка ж помогала їм усiм вже чим могла
I до дядечка водила й годила, як умiла
Та все ж не терпiв її люд
I виганяв на пруд,
Де ми її застали i розповiдь почали.