Аннотация: Перша глава. Пролог тут: http://samlib.ru/editors/z/zinkevych_i/lordwalentajnukr.shtml
Лорд Валентайн. Глава перша: звiр всерединi.
"Somebody help me tame this animal
This animal I have become"
Animal I have become (Three days grace)
Третя година ночi. Бруклiнський мiст.
Лорд Валентайн сидiв на одному з великих каменiв-валунiв на березi i спостерiгав за мерехтiнням вогнiв нiчної набережної, коли його увагу привернув вiддалений звук удару об воду.
"Ну невже! Дочекався!" - пролунало в головi i вiн кинувся у воду та поплив до джерела звуку.
Тiло вже майже опустилося на дно, коли вампiр схопив його та виплив з ним на берег.
Винiсши бездиханне тiло молодої жiнки, поклав її на землю i коли вже нахилився, щоб спробувати такого бажаного напою, недалеко пролунав звук вiд гальмування колiс машини з якої вискочив Дерек i пiдбiг до нього.
- Нi-нi! Тiльки не пий усю! Ти можеш її врятувати?
- Вона уже холодна. Давно.
- Знаю. Її знайшли мертвою в квартирi, два днi тому. Це Мерi, та дiвчина, через яку я хотiв покiнчити з собою. Я викрав її тiло з моргу i благаю тебе, оживи її!
Лорд Валентайн опустив погляд i вiдповiв:
- Померлого можна врятувати лише в перший день вiд смертi. Менi шкода.
Дерек, почувши вiдповiдь, опустився на колiна i заридав.
- Боже мiй! Я любив її! Бiльше свого життя любив! Я тiльки хотiв, щоб вона була щасливою, хоч i без мене...
Вампiр мовчки випив її кров i вже збирався йти, коли Дерек схопив його за руку i став благати:
- Знаю, що прошу багато, але дай менi можливiсть вiдомстити кривдникам! Раз вона не встигла насолодитися тим земним життям, то було б справедливо позбавити його тих покидькiв...
Лорд Валентайн висмикнув руку i сухо додав:
- А що тобi зараз мiшає це зробити?
- Ти не розумiєш, мене вже, напевно, розшукують, опитавши працiвникiв моргу. Та i що може проста людина? Прошу тебе...
Вампiр байдуже обернувся, але Дерек схопив його за плече та Лорд Валентайн, одним махом, пiдняв його, тримаючи за шию, i, вдивляючись йому в очi пару секунд, опустив на землю та впився зубами в шию.
Важко вiдiрвавшись вiд такого приємного подарунку, вiдпустив Дерека, що звалився знесиленим на землю.
Через годину Дерек прокинувся на березi. Швидко намацавши рукою шрами на шиї, вiн встав i, сiвши в машину, поїхав додому.
Ввечерi, лежачи в лiжку, вiдчув нiби з його тiлом проходять цiлющi метаморфози: м'язи наливалися кров'ю, а сам вiн був повним сил i енергiї.
"От тупий вампiр" - думав Дерек. "Повiвся на такий банальний спектакль! знав би вiн, що я сам вбив ту бiдолашну випадкову зустрiчну два днi тому i так все генiально розiграв. Ну все, тепер я розправлюся з моєю невiрною i першою моєю жертвою буде її коханець! А далi, можливо, вона i сама схоче стати безсмертною i ми будемо насолоджуватися життям тисячi рокiв!" - крутилося в його головi, вiд чого хотiлося смiятися i танцювати.
Наступного вечора пiшовши до знайомого пiд'їзду, вiн увiйшов i постукав у першi дверi, справа. Їх вiдчинила дiвчина i, побачивши його, невдоволено сказала:
- Знову ти! Ми вже все обговорили i свою думку я не змiню.
- Можна зайти?
- Нi, я не одна.
Миттєвий порив лютi та ревнощiв захопив Дерека i той штовхнув дверi з дiвчиною та, ввiйшовши, рiзонув її горло кiгтясною рукою. На пiдлогу полилася багряна кров... Лише шум вiд душу, що доносився з ванної кiмнати, приглушував хрипiння жертви.
Тихо пiднявши її, нападник, не втримавши в собi спрагу, випив з неї всю кров, що залишилася. Сили прибували до нього... Якесь, невiдоме досi, почуття ейфорiї вдарило в голову i Дерек направився до ванної кiмнати. Тепер вже дiло за малим, залишилося вбити коханця i втамувати його кров'ю спрагу, що з, небаченою ранiше, силою захопила свiдомiсть.
Вiдчинивши дверi у ванну кiмнату, помiтив чоловiка в одному рушнику. Рiшуче направився на нього i той, вiдчувши протяг вiд дверей, обернувся.
Перед Дереком стояв Лорд Валентайн.
Дерек позадкував до дверей, через якi було видно, лежачу в калюжi кровi на пiдлозi, дiвчину.
Валентайн схопив невеликий клинок, що був у зложених на сушцi штанях, та кинувся на нападника. Двома блискавичними рухами вiн вiдтяв голову i проштрикнув серце Дерека, пiсля чого прах програвшого двобiй розвiявся над пiдлогою.
Лорд пiдбiг до дiвчини i припiдняв її, помiтивши слiди вiд укусу. Її вже було не врятувати.
Полоснуши собi вени на руцi клинком, вiн пiднiс мiсце порiзу над її головою так, щоб кров стiкала їй прямо в горло. Через деякий час вiн прилiг бiля неї, повнiстю обезсилений...