згубитись забули..
сховали те серце
дитяче
тремтяче
далеко пiд одяг
що дощ не намочить
осiннiй
без неба..
по пальцях
по вiях
по душах
по лiжку твоєму
розмиюся тiнню
стечу через скло
й те серце б до тебе
ниток вже не видно?
списати б вiршами..
чи знову пишу щось не те?...