Постать стояла без тiнi,
Чорнi ночi грiли її,
Вуста розтулялись i шепотiли
Щось не про тебе, щось не про вас.
Ваза лежала, стiкала водою,
Лiлiї мило вкривалися пилом.
Все остогидiло, все вже застрягло
Десь в горловинi , а, може, у серцi.
Ти подивився i не побачив,
Ти цiлувався i навiть не думав,
Може, i спав, i снiв ти не бачив,
Може, кохав, а, може, розтратив.
Пляшка Мартiнi ставала легкiша,
Моя надiя горiла вугiллям,
Сонце здавалось втратило вартiсть,
Я опинилась мiж ним i собою.
Двi особистостi , двi рiвноправностi,
Наче хтось приєднався iз дзеркала,
Може наснилося, може привидiлось,
Може це все колись вже закiнчилось.
Вiдкритi зiницi i свiтла кiмната,
Чорне волосся на стелi висить,
Дивлюся й бачу його ненародженого,
Знову не те, знову не я.