Ми втомилися вiд життя
Ти i я, я i Ти
Ми застрягли в потоцi дум
Ти i я, нас нема.
Ми ховалися у кущах
Вiд людей, вiд руїн.
Ми боялися вороття
До жорстоких слiв.
Я збирала волошки,
Я дивилася в небо,
Ми не бачили болю,
Ти писав безконечно вiршi
Про нашу гарячу любов,
Про мокре зеленеє море
I зiрки, що живуть на його днi.
А в реалiї було багато машин,
Усiляких там свiтлофорiв
I крови холодної.
Я i ти, ти i я
Сон на мить. Вiчну мить.
Не кидай мене, не продай мене,
Не мiняй на свiт
В ньому стiльки вбивств
I насильства є,
Що не витримає бiдне серце твоє.
Ти лишись ось тут, -
У потоцi снiв,
Я покрию серце
Ковдрою iз марив.