Прийшовши додому рано-вранцi.
Дiставши каву iз шухляди,
Замрiяно присiвши у кутку,
Поглянула на лiс, що за горою.
Його життя таке пахуче,
Моє ж забруднене парфумами,
Його слова - то музика приємна,
Мої - то каторга шалена.
Ми такi рiзнi й незбагненнi,
Вiн все шумить, а я мовчу,
Його краса є очевидна,
Моя краса вже вiдлетiла
З душою разом в небуття.