Лiто у вишневому садку,
Спiдниця - сузiр'я вишиванок
Ти вiддай менi бiль,
Я сплету вiнок iз страждань
Твоїх, милий i коханий.
По рiцi попливе той вiнок -
Серце болю.
I тобi стане легше,
Може, ти посмiхнешся,
А коли тобi добре
Менi сонце спiває.
I коли ти смiєшся,
Все навколо стає другорядним.
Усi цi слова не вартi нiчого,
Вони не лiкують тебе,
Моє щастя.
Отож не сиди ти так
Тихо й самотньо,
А дай менi бiль,
Я його заберу.
I навiть, як висохне рiчка
I бiльше не буде води.
Я вiзьму той вiнок,
Як корону,
I на голову вдягну собi.