Безъязычный Павел Михайлович
Спев пра правазвеснага Алега

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Links
Кожевенное мастерство: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Песня на северском языке.


  Песнь о вещем Олеге
  (Спев пра правазвеснага Алега).
 
  Слова А. Пушкина, перевод на
  северский язык П. Безъязычного.
 
 Збирайитца знов правазвеснай Алег
 Дабрячя аддячить хазарам -
 У вёсках зарання аддал ён усех
 Разору, мичям та пажарам.
 Напрянутай ранки ускрозь у браню
 З дружынай ён едя на вернам каню.
 
 У леся тады насустречю яму
 Ни марна патрапивси весник -
 Слухмянай старой Пируну аднаму
 Наступных чясин правазвесник,
 Вучил ён у вёсках, вавхвил ён усех.
 Утут да старога падъехал Алег.
 
 "А ну, варажбит, паспытай у багов
 Шо будя у жысти з имною -
 Чи хутка, пад гуки свайих варагов
 Засну пат сырою зямлёю?
 Хадись, паспытай у жывога агня -
 Тады ты адержыш баскога каня".
 
 "Вавхвы ни страхаютца вовся мичя,
 Дарунак патребнай ни дужа -
 А сумная Доля у йихих вачях
 С прасторам та з воляю дружа.
 Гада захавались зусем у имгле,
 Дак бачю я знаки на княжам чяле.
 
 Паслухай жа нончя ты слова мае -
 Та й будя яно, нешта рада:
 Нясе пирямогу наймення твае,
 А щит - на варотах Царьграда:
 С табою - загоны слухмяних галов,
 Та й завитки душуть твайих варагов!
 
 На синяму морю ад бури чи хвиль -
 Ад лютай нягоды бароня,
 Ад ран та атруты рятуя дацыль
 Нибачиная ахарона!
 Хваробы табе обминуть усигда,
 Зусем ни бяруть пирямошца гада!
 
 Твой конь ни страхайитца гуку вяков,
 Сваю атчювая ён долю -
 Паблизу стрыкучих твайих варагов
 Нясе па рудянаму полю!
 Та й холат, чи сечя - яму ничяго...
 Прыймеш жа ты смерть ат каня сваяго"!
 
 Алег усмяхнувси, усё жа чяло
 Паволи захмарилась думай,
 Та й мовчки аппёрси рукой ап сядло,
 С каня ён излазя панурай,
 Та й вернага друга спатнелай рукой
 Ён довга трипая па шыйи баской.
 
 Пращяй жа, таварыш та вернай слуга -
 Таперь табе вораг ни згубя!
 Уто - спачивай жа! Давеку нага
 У стрыму таперь ни уступя.
 Павек ни забуду пращяльнага дня:
 Уто ж, ни баритясь - бяритя каня!
 
 Пакрыйтя папонай, кашлатым кацом,
 У степ пад вузду адвядитя,
 Купайтя, гадуйтя адборным авсом,
 Вадою с криницы пайитя"!
 А хлопцы падаля с канём адайшли,
 Та й иншага князю тады падвяли.
 
 З дружынаю пье мидавуху Алег,
 Усюду - карцы та карчяги.
 Валосся бялея, як вутришняй снег,
 Давно ни рудыя варяги.
 Яни спаминають минулайи дни
 Та бойки, де разам рубались яни.
 
 Иде ж мой таварыш? - гамоня Алех, -
 Чи бегая конь мой рахманай?
 А можа нидужай, благая усех
 Та ходя з балючяю ранай?
 Та чюя гамонку - давно над Днипром
 Спачил напапущ нипабудным ён сном.
 
 Магутнай Алех пахитал галавой
 Та й думая: "Шо за гадання?
 Та й шо наварожа шалёнай старой?
 Забуть ба яго вавхвавання!
 Мяне б ён насил да астанняга дня!"
 Та й хочя пабачить ён костки каня.
 
 Рушая магутнай Алег из двара,
 З йим Игарь - були ш пиряростки!
 Уздрели - на берязя кала Днипра -
 Як голля, раскидана костки.
 Ни тягнуть чягося вавки йих пакыль,
 А ветир хвылюя над йимя кавыль.
 
 На черип паволя Алег наступил,
 Прамовил: "Таварыш самотнай!
 Паболя каняки хазяйин пажыл:
 У чяс пахавання маркотнай -
 Ни ты пат сикерай паслужыш жыттю,
 Гарячяй рудой апкрапившы ладдю!
 
 Дак нешта схавалась пагибиль мая,
 Та й костка пагрозу трымала!"
 Утут - з галавы грабавая змия
 Сваю галаву паказала;
 Ни знама, аткыля змия узялась,
 Та гукам зайшовси ужалянай князь!
 
 Мяды у карчях пузырями сычять
 На трызня ускрось па Алегу;
 З дружынаю Игарь та Ольга сидять,
 Ни гукав ни чютна, ни смеху.
 Байцы спаминають минулайи дни
 Та бойки, де разам рубались яни.
 
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"