Незвичайний подарунок
Розмови про них точилися в лiсi давно.
--
А скiльки їм було рокiв? - торохтiла сорока.
--
А я коли була мала, вони шумiли листям. - продовжувала бiлка.
--
Нема старiших дерев в лiсi. - сумно зiтхали мишки сестрички.
Здiйнявся сильний вiтер.
--
Ур - раган! - прокаркав воронiй.
Усi поховались хто куди. Загудiли старi дуби свою останню пiсню. О пiвночi пролунав страшний трiск, в небi майнули блискавки. Тiльки зайшло сонце усi побачили, дуби упали.
--
Дуби упали, мої брати, мої найлiпшi друзi, нашi батьки лiсу. - проказав пугач.
Всi згадували їх шум листя, першi молодi листочки що - весни, смачнi жолудi.
--
Тепер вони нам не потрiбнi. - сказав воронiй.
--
Нi, дуже навiть потрiбнi, - вiдповiв бобер.
Вiн дiстав зi своєї скриньки креслярський папiр, олiвець, лiнiйку та циркуль. З них ми можемо зробити собi квартири, та жити в них.
I всi почали дружно працювати.
--
А як ми будем пробивати дверi - сказав кролик.
--
А ми намалюємо дверi та вiкна, а дятел їх вистукає, - сказав бобер.
--
А за це ми йому дамо цiлiсiнький кошик ялинових шишок, iз темного яру - сказала сiмя дроздiв.
Працювали до пiзнього вечора. Усi лягли спати. Настав ранок усi зiбрались бiля дубiв - будиночкiв.
Усiм квартир не вистачить, тому дамо тим у кого не має квартир, та великим сiм'ям - сказав пацюк.
Кароокий пацюк, сорока, заєць та iншi поселяться у серединi дуба.
--
Ворон поселиться мiж листям, сiм'я качок у дубовi що впав бiля рiчки, та багато iнших. - сказав пугач.
Ось i пройшов день у чарiвному лiсi.