Умань, Умань, серцю мила,

 я навiки  полюбила

 твої шуми стоголосi

 i вогнiв твоїх колосся.

 Рiдне небо - неповторне!

 Коли крила нiч розгорне,

 мiсто нiби заливає

 синь низького небокраю,

 мрiють зорi мерехтливi

 про туманностi вродливi,

 дме непосидючий вiтер

 на рум'янi юнi квiти,

 по софiївських стежинах

 мiж ялин минуле плине:

 Величава, мов царiвна,

 Умань - сяюча, чарiвна!

 

 1995