Невгамовний потiк машин

 безперервно ґвалтує дорогу.

 Покалiченi ребра шин

 мимоволi крокують у ногу

 так, що стогне старий Асфальт,

 потираючи сиву спину.

 Вiн стомився. Хiба це жарт? -

 Все катують його без упину, 

 рiк за роком, вночi i вдень,

 ще й щомитi плюють у душу.

 

 Йому б тишi - хоч кiлька жмень.

 I щоб жоден мотор не порушив.

 Йому б в луки, де тиховiй,

 де пахучi ростуть морошки...

 Посмiхнувсь вiд солодких мрiй - 

 i розгладились давнi зморшки.

 

 А за рани старi чiплявсь

 гусенищами трактор впертий.

 Затрiщав дiд Асфальт - i здавсь.

 Вiн стомився. Вiн хоче вмерти.

 

 червень, 1997