Ти  стиснеш  руки, як завжди,  до болю,

   i  глибоко  у  душу  зазирнеш -

   i спалахнеш, мов дiти ми з тобою,

   i знову до свiтанку не заснеш.

   

   "Люблю!"- вологi очi прошепочуть,

   "Благаю!"- менi поглядом кричать,

   щоб снами не приходила щоночi,

   i марень не бентежила - хай сплять!

   

   Але ж i я очей зiмкнуть не можу!

   Я теж кохаю - вiрно, щиро так,

   але  на  Нього  ти, на жаль, не схожий...

   Нам  схожi  долi  випали, однак:

   

   ти мною  будеш марити щоночi,

   я  -  снитиму собi  Його  вуста.  

   

   Помiтити  мене  Вiн   не   захоче - 

   i я тобi прошепочу:  "Вiдстань!"

   

   листопад, 1994