Три троянди твої чарiвнi

 огортаю теплом долонь.

 Перша квiтка - немов вогонь,

 друга - нiби печаль осiння,

 третя - мов бiлоснiжний сон.

 

 Ти принiс їх, коли я спала,

 на травi пiд вiкном поклав.

 Зник, бо вдячностi не чекав.

 Зник, щоб я i тепер не знала,

 хто так нiжно мене кохав.

 

 Але квiти в солоних росах

 розказали без жодних мов

 про таємну твою любов,

 про натомленi ноги босi

 i долонь необачних кров.

 

 червень, 1997