Три любовi благають взаємностi,

 мрiють поруч довiку iти,

 три любовi вмирають вiд ревнощiв.

 А четверта любов - це Ти.

 

 Три, не схожi, як рiзнi всесвiти,

 кожна зве до своїх орбiт,

 обiцяє  плекати  й  пестити,

 захищати  вiд слiз i бiд.

 

 Ти  ж  не  клявся у вiрнiй вiчностi,

 скромно  дужим  накрив  крилом

 i  до нiг кинув море нiжностi

 i безмежне своє тепло.

 

 

 Три любовi до серця просяться,

 мов три казки iз трьох країн,

 гамiрливо  до нього  мостяться...

 Але Ти  увiйшов - один.

 

 Вони все гомонять прискiпливо,

 що такої  бiльш  не знайти,

 бо я - мрiя, i сонця свiтло...

 Але доля моя - це Ти!

 

 Вони троє - як рiзнi сповiдi.

 Вони милi,  але  -  чужi.

 Вiд них вiє далеким холодом,

 а вiд Тебе - теплом душi.

 

 

 I нехай там болять, обпеченi,

 три любовi - як три Свiти,

 буть без Сонця вони приреченi,

 бо мiй Всесвiт - єдиний - ТИ!

 

 червень 1997