Не вимолюй  бодай       зустрiчi,

 не катуй мене слiв        хугою.

 Теплий  вiтер Твоїх      пустощiв

 повернув нас,  немов    флюгери,  

 

 до вiдвертих бажань -  вiршами,

 до тверезих сумлiнь -   спинами.

 Це падiння щодень       швидшає.

 Сподiваюся, ще              спинимо...

 

 Утiкає душi                     птах мерщiй

 вiд Орфея, щоб не         снилися

 божевiльнi рої                 пахощiв

 одурманливої                  хтивостi...

 

 Ще не скликано суд!     Є ще час

 у грiховностi Снiв           каятись,

 залишивши собi              дещицю -

 тлiння тiл i листiв           паморозь.

 

 Вiдтинаючи Снам            голови,

 в макiяж не додам           слякотi...

 Буде боляче  i                  холодно.

 Припини!   Не Тобi          плакати!

 

 Хто iз нас чоловiк,           я чи ти?

 Врештi, буде обом -        карою:

 

 Я не хочу 

                           Тебе                    

                                              бачити!

 Залишайся 

                           моїм                  

                                              Маревом...

 

 3.02.04