Am C Ненароком зiв'яне зеленеє листя,
Am Em Ти в небо поглянеш i почуєш пiсню,
Останнi слова, що спiвали ще разом,
I в душi заболить чомусь так раптом.
Сонце ще свiтить, але не грiє,
В серцi твоєму вiтер завiє,
Вiтер зриває листя зiв'яле,
Шматує його i у воду кидає.
Холодна рiка теє листя несе,
I як плинний час невгамовно тече,
У холоднiй водi теє листя вмирає,
I мрiї-надiї, так раптом щезають.
А ми собi на плечi накинемо светр,
Зiтхнемо, поплачем i далi пiдем,
Повертаючись знов до холодних потокiв,
Щоб потрапити в них самим ненароком.
Ми приборкуєм тiнi, але не час,
Ми робим помилки разом за раз,
Ми шукаємо правду, та певно, не там,
Ми дивуємось шляху - власним слiдам.
Вiдкладаєм на потiм щастя i бiль
I проходимо далi, минаючи цiль
Ми жалкуєм за листям, на дно що iде,
Ми слiдкуєм за листям, та бачим себе.