Мiсяць квiтень був для мене також важливий, як i сiчень. Тому що в сiчнi святкується - Новий рiк, а в квiтнi я святкую своє власне - День народження. Я запросив усiх своїх друзiв заздалегiдь, аби на мiй ювiлей прийшло якомога бiльше гостей. Менi виповнюється рiвно десять рокiв.
Напередоднi особливого дня, подзвонив перший гiсть Олексiй, та спробував вивiдати, нiби ненароком, щоб iмениннику таке подарувати.
- Степане! Тебе до телефону!- почувся голос мами.
- Вже йду!- вiдповiв я сонним голосом та пiдiйшов до тумбочки, на якiй стояв стацiонаргий телефон та барометр.
Розмовляючи з товаришем, я взяв до рук барометр та почав його розглядати. Ця загадкова рiч показувала не тiльки атмосферний тиск, а й температуру, як за Цельсiєм, так i по Фаренгейту. Насправдi вiн завжди висiв на стiнцi, але батько, на мамине прохання, хотiв прикрiпити його в iнше мiсце.
Повернувшись з молотком i цвяхом, тато попросив повернути йому барометр, або як вiн любив спрощено його називати - градусник.
- А ну, синку, дай но менi градусника!- голосно промовив батько i, глянувши на шкалу Цельсiя, знову голосно додав,- Ого! Як швидко за ранок пiднялася температура!- тай пiшов в iншу кiмнату.
У цей час мiй спiврозмовник, який випадково став свiдком розмови про градусник, подумав, що я захворiв i свято, напевно, теж скасують.
Попрощавшись, з нiбито хворим другом, Олексiй вiдразу передзвонив ще одному друговi Борису:
- Алло! Борис, ти уявляєш! Дня народження, напевно, у Степана не буде!
- Але чому!- здивувався спiврозмовник.
- А вiн захворiв. У нього температура висока, та голос якийсь млявий.
- Дуже шкода. Дякую за попередження. Бувай!- попрощався Борис тай вiдразу ж передзвонив iншому товаришу Василю.
- Алло! Василь, ти уявляєш! Степан сильно захворiв i свято скасували!
- А я так хотiв його привiтати. Я навiть подарунок встиг придбати. Ну що ж вже тут поробиш. Бувай!- попрощався Василь та негайно передзвонив Грицьку.
- Алло! Грицько, ти уявляєш! Степана поклали до лiкарнi, i його ювiлей вiдмiняється!
- Не може бути!
- Щей як може бути! Чесне слово!
- Ну добре. Перше квiтня начебто вже минуло. А що з ним?
- Не знаю. Напевно, вiтрянка якась.
- Шкода його. Ну добре. Бувай!- попрощався Грицько, тай недовго думаючи передзвонив останньому товаришу - Дмитрику.
- Алло! Дмитрик, ти уявляєш! День народження перенесли через те, що у Степана вiтрянка. Все тiло червоними плямами покидало. Його тримають на лiкарняному карантинi в iзоляторi.
- Ось так новина! А в якiй лiкарнi? Треба ж його навiдати.
- Не знаю. Якщо чесно я забув запитати.
- Тодi я зараз передзвоню його батькам та з'ясую,- сказав Дмитро та поклав слухавку.
У будинку Семиробка знову пролунав телефонний дзвiн. Цього разу до апарату пiдiйшов я особисто, i виразно вимовив:
- Алло!
- Степане! Це ти, чи хто?- здивувався Дмитрик.
- Зранку був начебто я! Ти що мене не впiзнав?
- А чому ти не в iзоляторi з вiтрянкою? Ти ж весь плямами покрився!
- Що?!- здивувався я.
- Чи ти вже одужав?- знову запитав товариш.
- Жодними плямами я не покривався та нi в якому iзоляторi не був. I взагалi, я здоровий, хоч бiжи в футбола грати,- обурився я.
- Так це що виходить? I День народження твiй не переноситься?
- Що?! Хто тобi розповiв всi цi несенiтницi?
- То Грицько таке балакає.
- Зрозумiло, що нiчого не зрозумiло! Зараз розберемося,- вiдповiв йому й вiдразу ж передзвонив Грицьку.
- Алло! Грицько, навiщо ти сказав Дмитру, що у мене вiтрянка i iменини перенесли на iнший день?
- Так менi таке Василь сказав, що ти в лiкарнi. А я вiд мами чув, що зараз епiдемiя вiтрянок. Ось я i вирiшив, що у тебе, напевно, вiтрянка. А ще вiн сказав, що ювiлей скасовується. Саме тому я i визначив, що ти, швидше за все, перенiс день святкування. Адже десять рокiв, кругла дата!
- Зрозумiло. Зараз передзвоню Василю,- сказав я, та набрав номер Василя.
- Алло! Василь, з чого ти вирiшив, що я у лiкарнi та свято скасовується?
- А менi про це повiдомив Борис. Вiн дослiвно сказав, що ти сильно захворiв та свята тепер не буде. Ось я i подумав, якщо сильно, значить ти у лiкарнi. I якщо свята не буде, значить, воно скасовується.
- Зрозумiло. Зараз уточню у Бориса, з чого б вiн став таке вигадувати?- сказав я, та продовжив своє заплутане розслiдування.
- Алло! Борисе, як ти мiг подумати, що я сильно захворiв i свята вже не буде?
- А на це питання, тобi нехай Олексiй вiдповiсть. Це вiн менi розповiв, що у тебе висока температура, млявий голос та навряд чи ти будеш святкувати.
- Зрозумiло. Зараз опитаю Олексiя. Сподiваюся, вiн останнiй у цiй заплутанiй справi, яка мало не зiрвала менi мiй День народження,- вiдповiв я, i вкотре набрав наступний телефонний номер.
- Алло! Олексiю, хоч ти поясни менi, хто тебе змусив думати, що у мене висока температура, млявий голос, а день народження навряд чи вiдбудеться?
- Ти вибач мене, будь ласка. Але я ненароком почув, як твiй тато казав, щоб ти вiддав йому градусник, а потiм вiн голосно додав, що на градуснику висока температура. I голос у тебе дiйсно був, як у хворого. Ось я i подумав, що ти захворiв. Отже й свято, напевно, скасовується.
Нарештi уточнивши почерзi усi сполучнi деталi правильної iнформацiї, я остаточно заявив:
- Тепер все дiйсно зрозумiло. Насправдi градусник це барометр, i мова йшла про кiмнатну температуру. А млявий голос у мене через те, що я тiльки-тiльки прокинувся перед тим, як поговорити з тобою.
- Тобто все впорядку?! День народження вiдбудеться?!
- Навiть не сумнiвайся,- я запевнив Олексiя.
Олексiй ще трохи помовчав i невпевнено запитав:
- Я тут подумав, в минулий раз, коли вiдбулася наша розмова я так i не з'ясував, що тобi подарувати та вирiшив запитати тебе прямо, щоб не вийшло знову зiпсованого телефону.