Настала моя улюблена пора року - лiто. Ранiше в цей спекотний час я їздив на рiчку купатися, ганяв на велосипедi та обносив у дворi черешню, яка жодного разу так i не встигла дозрiти. А зараз, хоч й останнiй дзвiнок вже продзвенiв, в старшiй школi мене чекав перший iспит. Не знаю чому, але iспит у мене викликав шалене хвилювання. Можливо вiд самих думок, що це iспит? Єдине що допомогало не хвилюватися, так це - порада мами. Вона завжди нагадувала менi про великий палець руки на який треба дмухати. Як вона пояснювала, у пальцi є свiй особистий пульс i якщо його заспокоїти, то заспокоїться й серцебиття.
Разом зi мною до школи прийшов батько, вiн очолював батькiвський комiтет. До сьогоднiшнього дня я навiть не знав, якi саме у нього були обов'язки. I лише сьогоднi побачив користь вiд даного титулу. Цього разу, завданням голови батькiвського комiтету полягало в доставцi вчителям трьох букетiв квiтiв, а також перестановцi шкiльних парт.
Батько пiшов. Однокласники зiбралися пiд дверима та настала мить, коли потрiбно було заходити по черзi в клас для здачi iспиту. Найбiльш неприємним для мене моментом у цiй ситуацiї було очiкування. Тому я вирiшив зайти до класу першим. Може я й хвилювався, але це менi не завадило показати свої знання. Адже я цiлий вечiр зубрив книги, навiть вiдмовився з Олексiєм пограти в бадмiнтон.
Пiсля успiшного складання предмета, звiсно ж захотiлося пити. Не знаю, може це через спекотний червень, або може це хвилювання далося взнаки? Спустившись з другого поверху по сходах, аби купити у їдальнi газованої води, я помiтив чорний гаманець. Всерединi були паперовi грошi, два жетони на метро та якийсь жмаканий чек.
Швидше за все, гаманець упустив хтось iз моїх однокласникiв, тому що окрiм них, тут бiльше нiкого не було. Але хто? Я знаю, варто тiльки запитати чий це гаманець, як тут же з'явиться море хитрих господарiв. Як же з'ясувати, кому насправдi належить знахiдка?
I раптом, менi спало на думку вiрне рiшення! А якщо у кожного запитати, що саме було у гаманцi? Справжнiй господар повинен згадати, що знаходиться у його портмоне всерединi.
Для початку, вирiшив вiдсiяти частину людей, щоб скоротити час опитування. Я оголосив про знахiдку гаманця, та, не показуючи його, попросив усiх тих, хто вважає, що гаманець коричневий стати влiво, а усiх тих, хто вважає, що гаманець чорний стати вправо.
Iдея спрацювала. З усiх охочих залишити собi чуже, залишилося тiльки три людини, якi поки тiльки вгадали колiр. Це був Борис, Василь та Грицько.
- Ну що, Борисе? Будеш першим у моєму опитуваннi. Що мiститься всерединi нiбито твого гаманця, крiм паперових купюр?- запитав я, i вiдразу зрозумiв, що гаманець точно не його, так як вiн почав вгадувати, а не згадувати.
- Дрiб'язок?- вiдповiв самозванець.
- Не вгадав! Тепер черга Василя.
- Звичайно ж там календарик,- вiдповiв самовпевнений ошуканець.
- Нi, не так! Залишився ти Грицько. У тебе є тiльки одна спроба.
- Якщо це не дрiб'язок i не календарик, то точно фотографiя,- вiдповiв останнiй претендент на гаманець.
- Зрозумiло, що нiчого не зрозумiло.
- Постривайно! Адже ще Дмитро не брав участь в опитуваннi, а вiн зараз iспит складає,- Грицько дав менi надiю на завершення заплутаної справи.
Дмитро, як i я, теж благополучно здав iспит та на радощах вискочив з класу.
- Я здав, здав!
- Я тебе вiтаю Дмитре! I у мене, можливо, є для тебе сякий-такий подарунок,- повiдомив я та сховав знахiдку за спину.
- Який ще сякий-такий подарунок?
- Чи не втрачав ти сьогоднi чогось цiнного?
- Нi, точно не втрачав.
- А гаманець твiй на мiсцi?
- Нi, не на мiсцi, тому що я не користуюсь гаманцями,- вiдповiв Дмитрик, тай остаточно мене засмутив.
Невже ця справа так й залишиться нерозкритою?
Увечерi, коли сумний батько повернувся з роботи, вiн поставив менi питання:
- Ти чого такий похмурий, не здав, чи що?
- Чому ж, здав. А ти чого такий не веселий?
- Уявляєш? Втратив вранцi гаманець. I не так менi шкода грошей та жетонiв, як чек за покупку квiтiв, а менi якось треба перед батьками звiтувати.
- Чек?! Як же я вiдразу не здогадався подивитися в нього?
- Це ти про що?- зацiкавився батько.
- Тепер настрiй має з'явитися i у мене, i у тебе. Я, здається, знайшов твiй гаманець!
Перевiривши, чи дiйсно чек був за квiти, я в голос додав: