Рятуємось втечею, вiк наш коротший за прихотi
I вiчнiсть рахуємо через секунди нiмi
Встигаємо тiльки потроху iз розуму з'їхати
Рвемося на волю, а далi... не знаєм самi.
Iлюзiя вдячностi знову, мов лiд божевiльностi,
Ця муза невинностi тiльки убогий мотив
Моєї блаженної втiхи, а може причинностi
Скорботи... Турботи про те, що згрiшив...
Ховатись дарма. Допоможе хiба самоспалення
Чи самопригнiчення, нiч наче пастка... А ти
У ночi нiмiй кришталевою кров'ю забарвлена.
Дорога скiнчилась. Нам нiкуди далi iти...