- Чуеш?
- То що чуеш?
- Як завивае...нiби то хвора людина...
- Та тобi то що? Завивае собi i завивае!
- Так страшно. Не розумiю чому.
- Бо не розумiеш. Тому i страшно. Балакав би вiтер як людина було б тобi не так страшно. Можна сказати - не.
- Яке таке "не"?
- Ну вiн каже - червоне, а ти - бiле, вiн - холодне, а ти гараче...
- Та ти дурний!
- Ось бачиш, тобi мене не страшно, бо можна сказати що я дурний...
- Та ти не просто дурний. Ти ще й впертий!
- Коли отi рабочiе з продотряду приходили ти й слова не сказала, тебе нiби то дубець хватив. Тобi було незрозумiло. I страшно..
- Iм теж було незрозумiло, коли Я заголосила про свое горе?
...
- Для нас все що ми чуемо наче вiтер: або сперичаемось, або страшно...
У-у-у--у--уу-У-у-у-У..У-у!! У-у-уу-уо-у-у-у-у-у-у-У. У-у-у-у-у-г-гу-у-гу! У-у!! у-у-у-у-гу! У-у-у-у--ууу--у-у...